ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 червня 2013 року 11:37 № 826/5543/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів Дегтярьової О.В., Добрівської Н.А., при секретарі судового засідання Тимчук М.Д., розглянувши адміністративну справу
за позовом1. ОСОБА_1, 2. ОСОБА_2, 3. ОСОБА_3, 4. ОСОБА_4, 5. ОСОБА_5, 6. ОСОБА_6, 7. ОСОБА_7, 8. ОСОБА_8, 9. ОСОБА_9, 10. ОСОБА_10, 11. ОСОБА_11, 12. ОСОБА_12, 13. ОСОБА_13, 14. ОСОБА_14
доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики
провизнання незаконними роз'яснень та дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконними роз'яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 25.01.2013 № 727/13/47-13, від 29.01.2013 № 782/13/47-13 та від 14.03.2013 № 1816/13/47-13 про правомірність встановлення для осіб, які утримуються в Замковій виправній колонії № 58, оплати на електроенергію у розмірі 100 % тарифу; визнати незаконними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики щодо надання роз'яснень від 25.01.2013 № 727/13/47-13, від 29.01.2013 № 782/13/47-13 та від 14.03.2013 № 1816/13/47-13 про правомірність стягнення такого тарифу та його застосування; зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики надати роз'яснення про встановлення для осіб, які утримуються в Замковій виправній колонії № 58, оплати на електроенергію у розмірі 70 % тарифу.
В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.06.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 07.06.2013, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Листом від 25.01.2013 № 727/13/47-13 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики надала Замковій виправній колонії № 58, в якій відбувають міру покарання у виді позбавлення волі позивачі, роз'яснення, що спожита в колонії електроенергія на комунально-побутові потреби має відпускатися за тарифом 36,48 коп. за 1 кВт.год. (з ПДВ).
За результатами розгляду листа Замкової виправної колонії № 58 від 17.12.2012 № 5338 щодо тарифів на електроенергію, що відпускається на комунально-побутові потреби для засуджених, листом від 29.01.2013 № 782/13/47-13 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, в межах своєї компетенції, надала роз'яснення, що Замкова виправна колонія № 58 відноситься до категорії споживачів електричної енергії «споживачі, прирівняні до населення», у зв'язку з чим розрахунки за спожиту електроенергію для виправних колоній повинні проводитися за тарифом 36,48 коп. за 1 кВт.год. (з ПДВ).
Разом з тим, за результатами розгляду листа Замкової виправної колонії № 58 від 20.02.2013 № П./16/680 щодо тарифів на електроенергію, що відпускається на комунально-побутові потреби для засуджених, листом від 14.03.2013 № 1816/13/47-13 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, в межах своєї компетенції, надала роз'яснення, що виправні колонії є місцем, в яких засуджені до позбавлення волі відбувають покарання протягом певного строку, а отже не може вважатися місцем їх постійного проживання, у зв'язку з чим Замкова виправна колонія № 58 відноситься до категорії споживачів електричної енергії «споживачі, прирівняні до населення» і дія ч. 3 ст. 17 Закону України «Про електроенергетику» та пп. 2.1.3 п. 2.1 Порядку застосування тарифів на електроенергію, відповідно до змісту яких тариф на електроенергію для населення, яке постійно проживає у 30-кілометровій зоні атомних електростанцій, встановлюється у розмірі 70 відсотків діючого тарифу для відповідної групи населення, на дану категорію споживачів електричної енергії не поширюється.
За змістом п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 N 1059/2011 (далі - Положення), рішення НКРЕ приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. Рішення, прийняті НКРЕ, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення Комісії можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Водночас, ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
КАС України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.
За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009 у справі № К-1647/07, від 04.04.2013 у справі № К/9991/78071/12, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.11.2012 у справі № К/9991/30442/12, від 22.01.2013 у справі № К/9991/39253/12.
Відповідно до пп. 21 п. 4 Положення НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань розглядає звернення споживачів та надає роз'яснення з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕ.
Водночас, роз'яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики не є документом, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування, або який прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований, а також чинним законодавством не встановлено можливості оскарження таких роз'яснень.
Таким чином, оскаржувані роз'яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 25.01.2013 № 727/13/47-13, від 29.01.2013 № 782/13/47-13 та від 14.03.2013 № 1816/13/47-13, за висновком колегії суддів, не мають юридичного характеру, оскільки не містять обов'язкового для відповідних суб'єктів припису, не породжують жодних правових наслідків, а відтак не є ні нормативно-правовими актами, ні правовими актами індивідуальної дії та не можуть порушувати права, свободи та інтереси позивачів у сфері публічно-правових відносин.
За таких умов, вимога позивачів про визнання незаконними вказаних роз'яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики задоволенню не підлягає.
Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту п. 3 Положення основними завданнями НКРЕ є, зокрема, забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сфері енергетики та нафтогазовому комплексі.
При цьому, згідно з пп. 21 п. 4 Положення НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань розглядає звернення споживачів та надає роз'яснення з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕ.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 2, ст. 104 КАС України судовому захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.
А тому дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, які вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 у справі № К/9991/8341/11.
Однак дії відповідача щодо надання роз'яснень з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕ не відповідають наведеним критеріям, позаяк такі дії є лише службовою діяльністю працівників Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики на виконання своїх посадових обов'язків. Тому саме по собі надання роз'яснень не створює для відповідних суб'єктів жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення їх прав.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем роз'яснення від 25.01.2013 № 727/13/47-13, від 29.01.2013 № 782/13/47-13 та від 14.03.2013 № 1816/13/47-13 надано правомірно, тобто в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак, у колегії суддів відсутні належні правові підстави для визнання незаконними дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики щодо надання зазначених роз'яснень.
Разом з тим, надання роз'яснень відповідачем з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕ, за своєю правовою природою, є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями).
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Крім того, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 № П-278/10.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача надати роз'яснення про встановлення для осіб, які утримуються в Замковій виправній колонії № 58, оплати на електроенергію у розмірі 70 % тарифу є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене, у колегії суддів відсутні належні правові підстави для зобов'язання відповідача надати роз'яснення про встановлення для осіб, які утримуються в Замковій виправній колонії № 58, оплати на електроенергію у розмірі 70 % тарифу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачі достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги, суду не надали.
Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.
За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя К.С. Пащенко
Судді О.В. Дегтярьова
Н.А. Добрівська