ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
20 травня 2013 року № 826/2155/13-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2
до Київської міської ради, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
провизнання рішень протиправними, зобов'язання вчинити дії
встановив:
Позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання нечинним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 140888, виданий 7 грудня 1999 р. на ім'я ОСОБА_1; визнання нечинний Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 140890, виданий 7 грудня 1999 р. на ім'я ОСОБА_2; визнання нечинним Державний акт на право приватної власності на землю серії ПІ-КВ № 150589, виданий 16 червня 1999 р. на ім'я ОСОБА_4; визнання нечинним Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 16 червня 1999 р. на ім'я ОСОБА_5; визнання нечинним Державний акт на право приватної власності на землю серії КВ № 131756, виданий 14 липня 2005 р. на ім'я ОСОБА_3; зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином провести заміри земельних ділянок, розташованих за адресою АДРЕСА_1 АДРЕСА_2, оформити та видати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, площа яких відповідала б фактичним межам користування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради від 28 січня 1999 року № 116-3/217 «Пре передачу у власність ОСОБА_5 і ОСОБА_4 земельних ділянок» на підставі якого 16 червня 1999 року видано державні акти про право приватної власності на землю, в яких площа земельної ділянки безпідставно збільшена на 29 кв.м., тобто земельна ділянка, яка передана позивачам у власність, відповідно до рішення Київської міської ради від 07.07.1998 року № 65 та державних актів на право приватної власності на земельну ділянку від 07.12.1999 року зменшена на 24 кв.м. від фактичної площі, якою позивачі користувались.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 25.02.2013 року справу прийнято до свого провадження суддею Васильченко І.П. Справа призначена до судового розгляду.
В судовому засіданні 21.03.2013 року судом замінено первинного відповідача Головне управління земельних ресурсів міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним відповідачем по справі Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У зв'язку з заміною відповідача по справі, суд оголосив про відкладення розгляду справи до 08.04.2013 року.
В судових засіданнях 08.04.2013 року та 18.04.2013 року судом оголошувалась перерва в судовому розгляді в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.
В судовому засіданні 23.04.213 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив адміністративний позов задовольнити.
Представники відповідачів 1, 2, 3, 4, 5 в судове засідання 23.04.2013 року не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Оскільки в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у справі, суд, в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні в ній докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для прийняття рішення, судом встановлено наступне.
На підставі рішення Київської міської ради ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видано Державні акти на право приватної власності на землю, на підставі яких у їхню приватну власність передано земельну ділянку, площею 0,0343 га.
Земельна ділянка, яка передана позивачам у власність, відповідно до рішення Київської міської ради від 07.07.1998 року № 65 та державних актів на право приватної власності на земельну ділянку від 07.12.1999 року зменшена на 24 кв.м. від фактичної площі, якою користувались позивачі.
Зазначене позивач пояснює тим, що при видачі державних актів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, працівники Головного управління земельних ресурсів міста Києва не перевірили межі земельних ділянок, чим порушили вимоги п.1.13 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку право і постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» затвердженої наказом Державного комітету України по з ресурсам № 43 від 04.05 1999 року.
Рішенням Київської міської ради від 28.01.1999 року № 116-3/217 «Про передачу у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельних ділянок» на підставі якого їм видано державні акти про право приватної власності на землю, площа земельної ділянки безпідставно збільшена на 29 кв.м.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд визнати нечинним Державний акт на право приватної власності на землю серії III-КВ № 140890, виданий 7 грудня 1999 року на ім'я ОСОБА_1, Державний акт на право приватної власності на землю серії III -КВ № 140890, виданий 7 грудня 1999 року на ім'я ОСОБА_2, Державний акт на право приватної власності на землю серії III-КВ № 150589, виданий 16 червня 1999 року на ім'я ОСОБА_4, Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 16 червня 1999 року на ім'я ОСОБА_5, Державний акт на право приватної власності на землю серії КВ № 131756, виданий 14 липня 2005 року на ім'я ОСОБА_3, які винесені на підставі рішень Київської міської ради.
Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Стаття 117 Земельного кодексу України зазначає, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Статтею 155 Земельного кодексу України визначена відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок, зокрема встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним; збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.
Отже, у разі скасування рішення державного органу, як незаконного, чи визнання його недійсним, у встановленому порядку, виданий на підставі та на виконання такого рішення державний акт на право власності на землю чи державний акт на право постійного користування земельною ділянкою має бути визнаний не чинним. Така позиція викладена Вищим адміністративним судом України, в ухвалі від 14.09.2011 року по справі № К-27261/10.
Враховуючи, що рішення Київської міської ради на підставі яких винесені оскаржувані державні акти на право приватної власності є чинними, то визнання державних актів на право приватної власності на землю нечинними є неможливим.
Позивач просить суд зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином провести заміри земельних ділянок, розташованих за адресою АДРЕСА_1 АДРЕСА_2, оформити та видати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, площа яких відповідала б фактичним межам користування.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» до одного з видів документації із землеустрою відноситься технічна документація землеустрою щодо меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Встановлення меж земельної ділянки і натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою є зокрема землевласники і землекористувачі, а розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.
Департамент земельних ресурсів не є особою, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та не має сертифікованих інженерів-землевпорядників, а відповідно не має компетенції щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки.
Щодо видачі Департаментом земельних ресурсів державних актів на право власності на земельні ділянки, то з 01.01.2013 року набрали чинності Закони України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які змінюють порядок державної реєстрації земельних ділянок та прав на земельні ділянки.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно», який набрав чинності 08.08.2012 року, припинено повноваження виконавчого органу Київської міської ради і ведення Державного земельного кадастру в місті Києві.
У зв'язку з цим з 01.01.2013 року відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення Державного земельного кадастру в місті Києві здійснюється виключно територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України, а реєстрація прав власності на земельні ділянки відноситься до повноважень органу державної реєстрації прав, утворених Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Отже з 01.01.2013 року Департамент земельних ресурсів не здійснює видачу та реєстрацію права власності на земельні ділянки.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко