Справа № 825/1752/13-а
06 червня 2013 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Соломко І.І.,
за участю секретаря - Розмовенко А.О.,
представника позивача - Черевка А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, -
13.05.2013 року позивач, Чернігівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 5068,70 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що в квітні 2013 року під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» позивачем встановлено, що відповідач при зверненні до Чернігівського міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітного не повідомила, що перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Банк «Демарк». У зв'язку з цим, в період з 15.10.2009 року по 11.07.2010 року відповідач незаконно отримала матеріальне забезпечення в розмірі 5068,70 грн. Відповідно до статті 36 зазначеного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до вимог чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. ОСОБА_2 відмовилася добровільно повернути кошти в розмірі 5068,70 грн., тому позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
В судове засідання 06.06.2013 р. відповідач не з'явилась повторно. Про дату, час та місце судового засідання була повідомлена завчасно та належним чином. Проте, конверт з судовою повісткою відділом зв'язку повернуто до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
За таких обставин суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши представника позивача та розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 була зареєстрована в Чернігівському міському центрі зайнятості як така, що шукає роботу (а.с.7). При цьому в заяві від 15.10.2009 року зазначила, що трудовою діяльністю не займається та не є найманим працівником.
Згідно наказу Чернігівського міського центру зайнятості від 15.10.2009 року № НТ091015 відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю (а.с.5).
За період з 15.10.2009 року по 11.07.2010 року відповідачу виплачені кошти в розмірі 5068,70 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком виплаченого матеріального забезпечення (а.с.11).
02.04.2013 року позивачем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення. За результатами розслідування складено акт № 256, в якому зазначено, що відповідач з 15.10.2009 року по 09.10.2010 року перебувала в трудових відносинах з ПАТ «Банк «Демарк», що є порушенням частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а тому ОСОБА_2 необхідно повернути суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 5068,70грн.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, (далі-Порядок № 307) Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ.
Відповідно до підпункту «б» частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до пункту 1.2 Порядку №307, допомога по безробіттю надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 5 частини 2 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема, контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 307, перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли: подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; особа, яка одержує допомогу по безробіттю та не може бути працевлаштована у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, виявила бажання отримати залишок належної їй допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказами Державної податкової адміністрації України, Пенсійним фондом та Міністерством праці та соціальної політики України, від 13.02.2009 року № 7-1|60/62, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Відповідно до пунктів 5, 6, 7, 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі неповернення коштів у встановлений строк, стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Аналізуючи вищезазначені нормативно-правові акти, суд приходить до висновку, що на позивача покладено обов'язок здійснювати контроль за правильністю та обгрунтованістю виплат на випадок безробіття шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Так, у квітні 2013 року позивачем, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», проведено перевірку достовірності даних, зазначених в заяві відповідача від 15.10.2009 року, за результатами якої складено акт № 256 від 02.04.2013 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення (а.с.8).
У вказаному акті розслідування зазначено, що відповідач з 15.10.2009 року по 09.10.2010 року перебувала в трудових відносинах з ПАТ «Банк «Демарк», що є порушенням частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Даний факт підтверджується наказом по особовому складу «Про прийом на роботу ОСОБА_2 від 17.11.2006 року № 233 та наказом по особовому складу про звільнення ОСОБА_2 від 22.06.202012 року № 147 (а.с.9, 10).
Отже, враховуючи вищевказані обставини справи, суд зазначає, що відповідач належала до зайнятого населення.
Згідно із частинами 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, обов'язок щодо своєчасного надання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг покладено на осіб, які зареєстровані як безробітні.
Відповідачем не виконано обов'язку, передбаченого статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Пунктом 6.14 вищевказаного Порядку № 307 передбачено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2013 року позивачем був виданий наказ №120 «Про повернення коштів гр. ОСОБА_2.» та направлено відповідачу, який останнім отримано та не оскаржено(а.с.12, 13).
Кошти в розмірі 5068,70 грн. до Чернігівського міського центру зайнятості відповідачем добровільно не повернуто.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем не надано суду доказів, які б спростували позицію позивача.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що несплата відповідачем суми наносить суттєвої шкоди державі, так як перешкоджає у повному обсязі Чернігівському міському центру зайнятості забезпечувати соціальний захист громадян шляхом виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у передбачених законодавством випадках.
Таким чином, позовні вимоги Чернігівського міського центру зайнятості необхідно задовольнити.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Чернігівського міського центру зайнятості, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Чернігівського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37171300901002 в ГУДК у Чернігівській області, МФО 853592, код 21395273) кошти незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 5068 (п'ять тисяч шістдесят вісім) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.І. Соломко