"10" червня 2013 р. Справа № 9/964/07
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,
за участю представника стягувача - Телеш Ю.Г., дов. від 12.03.2013,
представник боржника та прокурор у судове засідання не з'явились,
розглянувши заяву - Миколаївської міської ради,
м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20,
про виправлення помилки в наказі господарського суду від 22.01.2008 по справі № 9/964/07,
за позовом Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс",
м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 79-а, кв. 52,
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -
Встановив:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.12.2007 у справі № 9/964/07 позов задоволено; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Експотранс" звільнити на користь Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 2133,39 кв. м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 21 та привести її у придатний для використання стан; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс" в доход держбюджету України в особі Державного бюджету Центрального району м. Миколаєва 85 грн. держмита; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс" в доход держбюджету України в особі Державного бюджету Центрального району м. Миколаєва 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
22.01.2008 на виконання зазначеного рішення господарським судом видано три накази.
29.05.2013 Миколаївська міська рада звернулася до суду із заявою без номеру і дати про виправлення помилки в наказі господарського суду від 22.01.2008 по справі № 9/964/07, посилаючись на те, що в наказі суду помилково не вказаний ідентифікаційний код боржника.
Розглянувши заяву стягувача суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, при цьому суд виходив з такого:
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч. 1 ст. 116 ГПК України).
Частиною 1 статті 117 ГПК України встановлено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Так, статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлені вимоги до виконавчого документа передбачено, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню.
Під час оформлення наказу господарського суду від 22.01.2008 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку у справі № 8/526/08 в наказі помилково не надруковано відомості щодо ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності боржника.
Згідно з ч. 2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.
Як в матеріалах справи, так і у поданій стягувачем заяві, відсутні відомості щодо ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності боржника, тому, призначаючи заяву до розгляду у судовому засіданні, суд ухвалою від 01.06.2013 зобов'язав стягувача подати до суду зазначені відомості, зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо ТОВ "Експотранс", із зазначенням його ідентифікаційного коду.
Стягувачем вимоги ухвали в цій частині не виконано, відомостей щодо ідентифікаційного коду боржника до суду не подано.
Згідно з приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що стягувачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Отже, суд позбавлений можливості виправити помилку, допущену при оформленні наказу, оскільки не має достовірної інформації щодо ідентифікаційного коду боржника.
Викладене є підставою для відмови у задоволенні заяви.
Керуючись ст. ст. 86, 117 ГПК України, - суд
У задоволенні заяви Миколаївської міської ради, поданої до суду 29.05.2013 вх. № 10455/13, про виправлення помилки в наказі господарського суду від 22.01.2008 по справі № 9/964/07, - відмовити.
Суддя Т.В. Гриньова-Новицька