13 червня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
суддів: Хилевича С.В., Рожина Ю.М., Оніпко О.В.
секретар судового засідання Панас Б.В.
за участю представника заявника - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Рівненського міського суду від 29 квітня 2013 року в справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство „Мехбудсервіс"; про встановлення факту, що має юридичне значення,
Ухвалою судді Рівненського міського суду від 29 квітня 2013 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження у справі за його заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
На ухвалу судді заявник подав апеляційну скаргу, де покликався на хибність висновків судді та неповноту з'ясування обставин, що мають значення.
На її обґрунтування зазначав про відсутність будь-яких документів у заінтересованої особи, які підтверджували би факт його перебування у відрядженні в м. Дубровиця протягом 1986-1992 років і проживання там, оскільки їх вже знищено за давністю зберігання. Йому необхідне рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, на підставі якого заінтересована особа видасть довідку про перебування його у відрядженні, а згодом він зможе одержати посвідчення потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС.
Просив скасувати ухвалу судді Рівненського міського суду від 29 квітня 2013 року, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_2, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволеною не може бути з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя першої інстанції виходив з існування спору про право заявника на набуття статусу потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС і отримання відповідного посвідчення.
Проте частково з такими висновками не можна погодитися.
Як убачається, заявник просить встановити факт перебування у відрядженні і проживання у АДРЕСА_1, з 05.11.1986 року по 10.11.1992 року, оскільки знищено документи, які підтверджують його відрядження в зону добровільного (гарантованого) відселення за цей час (а.с. 2-3). Зазначений факт потрібен для одержання посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС.
Пунктом 2 ст. 11 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" осіб, які постійно проживали на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років та відселені або добровільно переселилися з цих територій, віднесено до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими зазначеним Законом та іншими актами законодавства.
Після виключення постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1995 року №404 з п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1995 року №501), підпункту „г", згідно з яким рішення суду про встановлення факту безпосередньої участі в певний період у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження, а також у роботах на діючих пунктах санітарної обробки людей і дезактивації техніки було підставою для видачі посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС (цю норму не включено і до чинного Порядку) такі рішення вже не мають правового значення для вирішення питання про видачу зазначеного посвідчення.
Натомість п. 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51, передбачає спеціальну процедуру вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які вважають себе потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто законодавством встановлено інший, позасудовий порядок встановлення такого статусу.
За таких обставин заява ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у відрядженні та проживання у м. Дубровиця протягом часу з 1986 року по 1992 рік не може бути предметом судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Суддя першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до постановлення ухвали, яка не може залишатися чинною і її слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу судді Рівненського міського суду від 29 квітня 2013 року скасувати, а питання про відкриття провадження у справі передати суду першої інстанції на новий розгляд.
Судді: