Провадження № 2-а/263/180/2013
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И.
13 червня 2013 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі судді Степанової С.В., при секретарі Марцині Д.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Дубовської Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі справу адміністративного провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління міського майна Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом до Управління міського майна Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності відповідача щодо приватизації підсобного приміщення незаконною та зобов'язання передати позивачу у власність вказане приміщення.
В адміністративному позові вказала, що її чоловік ОСОБА_3 за біржовим контрактом № 3124 від 06.07.2000 року є власником квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира є спільною сумісною власністю, оскільки була придбана в період шлюбу. Рішенням Маріупольської міської ради № 394 від 10.06.2003 року нежиле приміщення домоволодіння АДРЕСА_1 їй було передано безоплатно у користування. При неодноразовому зверненні до відповідача з питання приватизації нежитлового приміщення, вона не отримувала відповідей, а саме 12.11.2012 року на адресу відповідача її чоловіком було направлено лист з проханням повідомити, які саме документи необхідні для оформлення права власності на підсобне приміщення, але відповіді вона не отримала, тому вважає, що відповідач своєю бездіяльністю порушує її права на оформлення права власності на підсобне приміщення.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги на підставах, вказаних в адміністративному позові, просила їх задовольнити. Суду пояснила, що вона зверталася до відповідача з усними запитами щодо приватизації нежилого приміщення, на що їй усно відповіли, що Управління міського майна не займається переведенням нежилих приміщень в жилі. К квітні 2012 року вона письмово звернулася до відповідача за роз'ясненнями, які необхідні документи для передачі їй у власність підсобного приміщення по АДРЕСА_1 на що вона отримала відповідь, але з нею не згодна, оскільки бажає отримати у власність нежиле (підсобне) приміщення безоплатно. Відповідь Управління міського майна від 03.12.2012 року на звернення її чоловіка у листопаді 2012 року, вона не отримувала.
У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти адміністративного позову, вважала його безпідставним та просила залишити позовні вимоги без задоволення. Суду пояснила, що у листопаді 2012 року з питання оформлення права власності на нежиле приміщення АДРЕСА_1 звертався чоловік позивачки - ОСОБА_1, на що йому було направлено відповідь від 03.12.2012 року про те, що приватизація нежилого приміщення АДРЕСА_1 можлива лише згідно Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію), а саме: шляхом проведення аукціону за ринковою вартістю, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності. Позивачка зверталася до відповідача у квітні 2013 року, на що їй була надана відповідь від 19.04.2013 року, в якій було вказане теж саме та зазначено, що вже з такого питання звертався її чоловік, якому була надана така ж відповідь. Безоплатно майно територіальної громади відповідач не може передати позивачу.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що нежиле приміщення АДРЕСА_1 згідно рішення Маріупольського міської ради № 394 від 10.06.2003 року передано позивачу безоплатно у користування. (а.с. 14). Позивачка письмово зверталася до відповідача 02.04.2013 року з питання роз'яснення їй, які саме документи необхідні для передачі у власність , на що їй була надана відповідь від 19.04.2013 року, яка направлена на адресу позивача за № 06-4/1989 про те, які саме документи їй необхідні для передачі їй у власність нежилого приміщення АДРЕСА_1 яким вона користується. (а.с. 18). Згідно листа Управління міського майна від 19.04.2013 року № 06-4/1989 позивачу була надана відповідь про те, що приватизація нежилого приміщення по АДРЕСА_1 яким позивачка користується безоплатно, можлива лише згідно Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію), а саме: шляхом проведення аукціону за ринковою вартістю, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності та зазначено, що за більш детальною інформацією про порядок приватизації, позивачка може звернутися до відповідача безпосередньо за адресою та наданий номер телефону. Вказану відповідь позивачка отримала та про неї їй відомо, але вона не згодна з нею, оскільки вважає, що нежиле приміщення, яким вона користується їй повинні передати безоплатно. Тому суд вважає, що позивачка оскаржує не саму бездіяльність відповідача, а відповідь Управління міського майна, з якою вона не згодна.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, перед бачений Конституціє й та законами України.
Оскільки Законом України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію) від 06.03.1992 року із змінами, передбачений порядок приватизації вказаного вище нежилого приміщення саме шляхом проведення аукціону за ринковою вартістю, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності, то позивачка не має право вимагати безоплатної передачі у власність цього майна, а дії відповідача є правомірні.
Що стосується заяви чоловіка позивачки ОСОБА_3 від 12.11.2012 року, яку він направив до відповідача, то відповідь на неї була направлена відповідачем 03.12.2013 року за № 06-4/4456, та оскільки заявником був саме ОСОБА_3, а не позивачка, то відповідач не повинен був безпосередньо направляти вказану відповідь позивачці.
Таким чином, відповідач надав позивачу повну відповідь стосовно питання, яке ставилося заявником у своїй заяві від 02.04.2013 року, дії відповідача по наданню такої відповіді є правомірними, тому суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та відмовляє у їх задоволенні.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то судові витрати відповідно до ст.. 94 КАС України позивачу не повертаються.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 17, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління міського майна Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.В. Степанова