2/258/353/13
0525/12005/2012
Провадження № 2/258/353/13
13 червня 2013 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого-судді Подолянчука І.М.,
при секретарі Мінченковій С.В.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина -ОСОБА_6,
3-я особа без самостійних позовних вимог на предмет спору - ОСОБА_7
Про виділ частки майна в спільній частковій власності, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому вказує, що на підставі Свідоцтва № 3562 про право власності на квартиру, виданого 04 квітня 2000р. Представництвом Фонду державного майна України у м. Донецьку, на праві спільної часткової власності їй належить 30% АДРЕСА_5.
Відповідачу ОСОБА_3 та її неповнолітньому сину - ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить, кожному - по 35% вказаної квартири.
Відповідач перешкоджає їй користуватись та володіти вказаною часткою у спірній квартирі.
Просила ухвалити судове рішення, яким виділити їй в натурі її частку у спільній частковій власності - 30% квартири АДРЕСА_5 у вигляді окремої ізольованої кімнати житловою площею 11, 9 кв.м, а також зобов'язати відповідача ОСОБА_3 та 3-ю особу- ОСОБА_7 не чинити їй перешкод в користуванні її часткою в спірній квартирі та вселити її в квартиру АДРЕСА_5.
В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила та доповнила свої позовні вимоги в частині того, що з 15 грудня 2012р. вона уклала договір найму квартири з ОСОБА_8, згідно з яким з вказаного часу вона стала проживати в квартирі останньої за адресою: АДРЕСА_4 та, відповідно до умов договору найму житлового приміщення, сплачувати ОСОБА_8 щомісячно по 2000грн.
За цей час вона сплатила ОСОБА_8 я кості оплати за найману квартиру 6000грн.
Позивач ОСОБА_1 просила ухвалити судове рішення, яким, крім задоволення її позовних вимог в частині виділення їй в натурі її частки власності в АДРЕСА_5, усунення перешкод в користуванні її часткою власності в спірній квартирі та вселення в спірну квартиру, також стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь витрати, понесені нею по оплаті найманої нею квартири, в сумі 6000грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник-адвокат ОСОБА_2 у повному обсязі підтримали позовні вимоги та надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не змогла пояснити факт того, яким чином 15 грудня 2012р. нею укладався наданий суду договір найму житлового приміщення, а власники цього житлового приміщення, яке вона наймає відповідно до цього договору найму житлового приміщення, виїхали з України в Росію в жовтні 2012р., тобто за 1,5 - 2 місяці до укладання договору.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання з'явилися, позовні вимоги визнали частково та суду пояснили, що на підставі Свідоцтва № 3562 про право власності на квартиру, виданого 04 квітня 2000р. Представництвом Фонду державного майна України у м. Донецьку, на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_1 належить 30% АДРЕСА_5, а відповідачу ОСОБА_3 та її неповнолітньому сину - ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить по 35% вказаної квартири- кожному.
Відповідач ОСОБА_3 вважає, що на умовах, вказаних позивачем ОСОБА_1, немає законних підстав про виділення позивачу в натурі її частки у спільній частковій власності - 30% квартири АДРЕСА_5 у вигляді окремої ізольованої кімнати житловою площею 11, 9 кв.м, так як при цьому будуть грубо порушені права інших співвласників квартири.
Крім того, ні вона, ні її чоловік- 3-я особа ОСОБА_7 не чинять ніяких перешкод для проживання позивача ОСОБА_1 в спірній квартирі.
Позивач ОСОБА_1 сама не хоче проживати в квартирі разом з ними, а хоче, щоб вона купили їй однокімнатну квартиру..
Вони поставили нові вхідні двері в спірній квартирі, але не дали позивачці ОСОБА_1 ключів від них, так як боялись за своїх неповнолітніх дітей.
Їм відомо, що позивач ОСОБА_1 за проханням знайомих дійсно проживає в якості сторожа АДРЕСА_4, але не наймає цієї квартири і ніяких грошей за проживання в квартирі вона нікому не платить.
Також позивач ОСОБА_1 не надала суду будь-яких доказів того, що вона дійсно сплатила 6000грн. в якості плати за найм житлового приміщення і в судовому засідання повідомила про те, що таких доказів у неї немає.
Не заперечувала проти задоволення позовних вимог щодо вселення позивачки в спірну квартиру, а в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, як безпідставних та не обгрунтованих на законі, просила відмовити.
3-я особа без самостійних позовних вимог на предмет спору - ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. До суду звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі.
Суд вважає за можливе при таких обставинах розглянути справу за відсутності 3-ї особи на підставі наявних по справі доказів.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не надали суду достовірних та допустимих доказів щодо обставин заявлених позовних вимог, тому суд не приймає їх показання в якості допустимих та достовірних доказів при обгрунтуванні судового рішення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 319-321 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджується належним йому майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповівдно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користвуання тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно приписів ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приваній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
В судовому засіданні було встановлено, що на підставі Свідоцтва № 3562 про право власності на квартиру, виданого 04 квітня 2000р. Представництвом Фонду державного майна України у м. Донецьку, АДРЕСА_5 належить на праві спільної часткової власності:
-позивачу ОСОБА_1 - 30% квартири,
-відповідачу ОСОБА_3 і її неповнолітньому сину ОСОБА_7 - по 35% кожному.
Спірна вищевказана квартира загальною житловою площею 67,1 кв.м має три кімнати площею відповідно 11, 9 кв.м, 9, 5 кв.м і 16, 8 кв.м; кухню площею 11, 9 кв.м; ванну кімнату площею 2,6 кв.м; вбиральню площею 1,0 кв.м; коридор площею 12, 3 кв.м; комору площею 0,5кв.м; комору площею 0,8 кв.м.
Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 виникають спори щодо порядку реалізації прав кожного із співвласників, зокрема - з питань встановлення розмірів тих часток квартири, що можуть перебувати у фактичному володінні і користуванні кожного із співвласників, у зв'язку з чим позивач ОСОБА_1 просила ухвалити судове рішення, яким виділити їй в натурі її частку у спільній частковій власності - 30% АДРЕСА_5 у вигляді окремої ізольованої кімнати житловою площею 11, 9 кв.м, зобов'язати відповідача ОСОБА_3 та 3-ю особу - ОСОБА_7 не чинити їй перешкод в користуванні її часткою в спірній квартирі, вселити її в квартиру АДРЕСА_5, а також також стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь витрати, понесені нею по оплаті найманої нею квартири в сумі 6000грн.
Таким чином, частка кожного із співвласників спірної квартири поширюється не виключно на житлову площу спірної квартири, а і на всі складові спірної квартири, в тому числі: на приміщення 1 (комору) площею 0, 8 кв.м.; приміщення 2 (кухню) площею 9, 2 кв.м.; приміщення 3 (коридор) площею 12, 3 кв.м.; приміщення 4 (комору) площею 0, 5 кв.м.; приміщення 7 (туалет) площею 1, 0 кв.м.; приміщення 8 (ванну кімнату) площею 2, 6 кв.м.
Вказані обставини експертом при проведенні судової будівельно-технічної експертизи, як про це вказується у Висновку №590/23 судової будівельно-технічної експертизи, безпідставно враховані не були, у зв'язку з чим реальна частка власності у спірній квартирі позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 і її неповнолітнього сина ОСОБА_7 експертом були встановлені неправильно, що унеможливлює розділ в натурі спірної квартири між співвласниками-сторонами по справі.
Крім того, в ухвалі про призначення судової будівельно-технічної експертизи перед експертом ставилось питання про можливість, з технічної точки зору, розділити в натурі спірну АДРЕСА_5 між сторонами з виділенням в натурі позивачу ОСОБА_1 30% вказаної квартири, а експерт у Висновку №590/23 судової будівельно-технічної експертизи від 13 травня 2013р. пропонує суду варіант порядку користування сторонами спірною АДРЕСА_5, що виходить як за межі питань, поставлених як перед експертизою, так і за межі позовних вимог.
З огляду на наведене, суд приходить до переконання в тому, що спірна АДРЕСА_5 знаходиться у багатоповерховому житловому будинку, а це унеможливлює її технічне переобладнання з обладнанням окремих входів до квартири для одного чи для кожного із співвласників з метою виділу в натурі співвласникам їх часток у спільній частковій власності на вказану квартиру.
Суд з цих підстав не приймає в якості допустимого і достовірного доказу по справі Висновок №590/23 судової будівельно-технічної експертизи від 13 травня 2013р., відповідно до якого: «Житлова кімната площею 11, 9 кв.м., що від всієї житлової площі спірної квартири складає 31 %, що максимально близько до ідеальної частки позивача ОСОБА_1
Визначити прядок користування квартирою АДРЕСА_5 між співвласниками з виділом 30 % вказаної квартири можливо.
На розгляд суду пропонується варіант порядку користування АДРЕСА_5 з виділом вказаної квартири в користування позивачці ОСОБА_1
В загальному сумісному користуванні співвласників пропонується залишити приміщення площею 26, 4 кв.м., а саме:
-приміщення 1 (комору) площею 0, 8 кв.м.;
-приміщення 2 (кухню) площею 9, 2 кв.м.;
-приміщення 3 (коридор) площею 12, 3 кв.м.;
-приміщення 4 (комору) площею 0, 5 кв.м.;
-приміщення 7 (туалет) площею 1, 0 кв.м.;
-приміщення 8 (ванну кімнату) площею 2, 6 кв.м.
В користування позивача ОСОБА_1 пропонується залишити житлову кімнату 9 площею 11, 9 кв.м., що складає 11, 9 х 100/38, 2 = 31%, тобто на 38, 2 /100х 30 - 11, 9 = 0, 44 кв.м. більш належного на ідеальну частку.
В користування інших співвласників пропонується залишити житлову кімнату 5 площею 16, 8 кв.м. та житлову кімнату 6 площею 9,5 кв.м., що складає (16, 8+9, 5)х100/38, 2= 69 %, тобто на 38, 2/100х70-(16, 8+9, 5)=0, 44 кв.м. менше належного на ідеальну частку.
Проведення переобладнання для пропонованого на розгляд суду порядку користування спірною квартирою, не вимагає».
Позивачу ОСОБА_1 та її представнику судом було роз'яснено її право заявити позовну вимогу до інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном - АДРЕСА_5, щодо стягнення з них на її користь відповідної матеріальної компенсації своєї частки в цьому спільному майні, але позивач ОСОБА_1 не бажає отримувати вказану компенсацію і такої вимоги у судовому засіданні не заявляла, а суд розглядає цивільні справи тільки в межах заявлених позовних вимог.
Будь-яких інших достовірних та допустимих доказів для виділу в натурі 30% АДРЕСА_5 позивач ОСОБА_1 суду не надала, не були вони встановлені і в судовому засіданні.
З огляду на наведене суд вважає, що немає законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині виділу в натурі позивачу ОСОБА_1, як співвласнику АДРЕСА_5, 30% вартості цієї квартири, так як при виділенні позивачу ОСОБА_1 у фактичне володіння та користування будь-якої із житлових кімнат у спірній квартирі будуть порушені права її та інших співвласників.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог в частині виділу в натурі 30% вартості квартири АДРЕСА_5, як не обгрунтованих на законі та безпідставних.
Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб.
В судовому засіданні також було встановлено, що порушуються права позивача ОСОБА_1, як власника частки спірної АДРЕСА_5, на користування своїм майном, які полягають у тому, що відповідач ОСОБА_3 поміняла в квартирі вхідні двері, а ключі від замків вказаних дверей позивачу ОСОБА_1 не надала, що перешкоджає позивачу користуватись своєю часткою у спільній частковій власності, а тому її позовні вимоги в частині вселення у спірну квартиру та зобов'язання відповідача ОСОБА_3 та 3-ї особи - ОСОБА_7 не чинити їй перешкод в користуванні її чіасткою в спірні квартирі підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 на її користь 6000грн. в відшкодування витрат, понесених нею в якості оплати за найм квартири в період з грудня 2012р. по дійсний час, суд приходить до переконання в тому, що позовні вимоги, як безпідставні та необгрунтовані на законі, не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 показала, що ОСОБА_8, з якою вона укладала договір найму АДРЕСА_5, в жовтні 2012р. виїхала на проживання в Росію, але у який спосіб за таких обставин вона змогла укласти з ОСОБА_8 15 грудня 2012р. наданий суду договір найму АДРЕСА_5, позивач ОСОБА_1 суду пояснити не змогла.
Крім того, позивач ОСОБА_1 не надала суду будь-яких допустимих та достовірних доказів того, що вона дійсно, починаючи з 15 грудня 2012р. та по дійсний час, сплатила 6000грн. в якості плати за найм житлового приміщення, а навпаки- повідомила суд про те, що таких доказів у неї немає.
Не було встановлено таких доказів і в судовому засіданні.
За таких обставин суд визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 на її користь 6000грн. в відшкодування витрат, понесених нею в якості оплати за найм квартири в період з грудня 2012р. по дійсний час, безпідставними, не обгрунтованими на законі та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині її вселення на правах співвласника в спірну квартиру та зобов'язання відповідача ОСОБА_3 та 3-ї особи - ОСОБА_7 не чинити їй перешкод в користуванні спірною квартирою, а в решті позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник-адвокат ОСОБА_2 не заявляли позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 понесених по справі судових витрат, тому це питання в судовому засіданні не розглядалось, так як суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, що не позбавляє позивача ОСОБА_1 та її представника-адвоката ОСОБА_2 права звернення до суду з вказаними вимогами.
Керуючись ст. ст.319-321, 358, 383 ЦК України; ст.150 ЖК України; ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_1 в АДРЕСА_5.
Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні її часткою власності в АДРЕСА_5, в решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський райсуд м. Донецька протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: