26.03.2013
255/3329/13-ц
№ 2/255/1283/2013
26 березня 2013 року суддя Ворошиловський районний суд м. Донецька Цукуров В.П., розглянувши у заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову,-
У провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» в особі Донецької філії ТОВ «Укрспецторг Групп», Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про визнання результатів прилюдних торгів недійсними, визнання дій незаконними та зобов'язання зняти арешт.
До суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивачка в якості забезпечення позовних вимог просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, заборонити відповідачам, а також будь-яким іншим особам, підприємствам, організаціям та установам вчиняти будь-які правочини зі вказаним нерухомим майном, а також заборонити реєстрацію будь-яких правочинів у відношенні зазначеної квартири.
Вважає, що без забезпечення позову неможливо буде виконати рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як вбачається з положень ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Але позивачкою у заяві про забезпечення позову не доведено, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Доводи, на які посилається позивачка, не є належними доказами намагань відповідачів порушити її права та інтереси.
Крім того, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
У той же час задоволення вказаної заяви про забезпечення позову означало б фактичне зупинення виконання судового рішення, на підставі якого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист №2-5747 від 05.04.2011 року.
Таким чином, заявлені види забезпечення позову є необґрунтованими, а вимоги позивачки - безпідставними.
За таких обставин у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. 151-153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м.Донецька протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвалу надруковано в одному примірнику в нарадчій кімнаті.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька В.П. Цукуров