Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
10 червня 2013 р. № 820/4045/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,
за участю: представників позивача - Золотухіної О.А., Кірєєвої І.І.,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про стягнення суми ,-
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, в якому просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, МФО 351607, рр НОМЕР_2 у Акціонерному Східно-Українському Банку "Грант") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: рр 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 7262,05 грн. та пені в розмірі 4,35 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (на далі -Закон) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно звіту відповідача за 2012 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2012 році становила 8 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів становить 0 осіб, а також чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особа. Отже, відповідачем не виконано норматив робочих місць з працевлаштуванням інвалідів у кількості 1 особи, за що і були призначені адміністративно-господарські санкції у розмірі 7262,05 грн. та пеня в розмірі 4,35 грн.
В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що протягом 2012 року кількість штатних працівників у відповідача змінювалась, у період з січня по липень 2012 року кількість працюючих становила 7 осіб, починаючи з серпня місяця 2012 року кількість працівників у ФОП ОСОБА_3 становила 10 осіб, у тому числі одна особа - ОСОБА_3, якому встановлено інвалідність, що підтверджується Звітами за Формою № Д4. Таким чином, ФОП ОСОБА_3 в повному обсязі та належним чином виконав вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на виконання вимог ч. 2 ст. 18 та ч.ч. 2,3 ст. 19 вказаного Закону відповідачем було створено необхідну кількість робочих місць для інвалідів, а також самостійно працевлаштований один інвалід, про що було повідомлено позивача шляхом подання Звіту.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.
В ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.
Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 р. (форма 10-ПІ) підприємства відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників в 2012 р. становила 8 осіб, а тому згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2012 р. визначена - 1 місце. Фактично середньооблікова чисельність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві склала 1 особа.
Згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за формою №Д4 за січень-грудень 2012 р., на підприємстві відповідача з січня по липень 2012 року середньооблікова кількість штатних працівників складала 7 осіб, починаючи з серпня 2012 року кількість працівників становила 11 осіб, з вересня 2012 року кількість працівників становила 10 осіб.
Отже, обов'язок щодо працевлаштування інваліда у ФОП ОСОБА_3 виник лише у серпні 2012 року, коли середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу склала більше, ніж 7 осіб.
Судом, з матеріалів справи встановлено, що у серпні 2012 року на підприємство відповідача було працевлаштовано інваліда третьої групи ОСОБА_3, що підтверджується Довідками до акту огляду МСЕК №160233, №194374 та Договором між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 06.08.2012 р. Вказаний договір зареєстрований позивачем у встановленому законом порядку, що не заперечувалось сторонами.
Таким чином, відповідачем було дотримано вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", створені робочі місця, для працевлаштування інвалідів. Відповідачем на підприємстві працевлаштовано одну особу, що є інвалідом, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Таким чином, суд приходить до висновку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, створені робочі місця, відповідачем на підприємстві працевлаштовано одну особу, що є інвалідом. За таких обставин суд дійшов до висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 7262,05 грн. та пені в розмірі 4,35 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судовий збір з відповідача не стягується.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення суми - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 13 червня 2013 року.
Суддя Д.В. Бездітко