"05" квітня 2013 р.справа № 2а-1092/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Панченко О.М.
суддів: Чередниченко В.Є. Коршуна А.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу
управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області
на постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2011 р., прийняту у порядку скороченого провадження,
у справі № 2а-1092/11
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
29 червня 2011 року позивач звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив: визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо вчинення дій стосовно перерахунку та виплати йому підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 24 грудня 2010 року по день прийняття рішення судом в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов'язано відповідача здійснити йому перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 24 грудня 2010 року по день прийняття рішення судом згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2011 р. позов задоволено, а саме: визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 24 грудня 2010 року по день прийняття рішення судом, тобто по 26 липня 2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплати позивачу підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 24 грудня 2010 року по день прийняття рішення судом, тобто по 26 липня 2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням зміни прожиткового мінімуму та різниці, яка була виплачена у цей період.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
У 2010-2011 рр. зміст статті ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не змінювався.
Відповідачем, в порушення норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", надбавка до пенсії позивачу, як «дитині війни», виплачувалась у меншому розмірі.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що права позивача були порушені.
Задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми за період з 24 грудня 2010 року по 28 грудня 2010 року, суд першої інстанції не правильно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.
У зв'язку зі зверненням позивача до суду 29 червня 2011 року суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 24 грудня 2010 року по 28 грудня 2010 року залишити без розгляду.
Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року, прикінцеві положення Закону доповнено пунктом 4, відповідно до якого встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набула чинності 23 липня 2011 року, пунктом 6 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Таким чином, відповідач повинен провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 29 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року, тобто до змін в нормативних актах, котрі регулюють спірне питання.
За таких обставин суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2011 р. у справі № 2а-1092/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Позов ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 24 грудня 2010 року по 28 грудня 2010 року - залишити без розгляду.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 29 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 29 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України не підлягає.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун