"28" травня 2013 р. справа № 2а-15261/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області
на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2011 р., прийняту у порядку скороченого провадження,
у справі № 2а-15261/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2011 року позов позивача задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати на користь позивача у період з 01 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розрахованої з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і законодавчого визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати;
- зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату на користь позивача за період з 01 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року суми пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 р., розрахованої з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період грудня 2010 року - травня 2011 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем було порушено вимоги ст. 6 Закону України від 18.11.2004 р. № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон № 2195-ІV) щодо нарахування та сплати позивачу підвищення до пенсії.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни і в силу ст. 6 Закону № 2195-ІV має право на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Упродовж спірного періоду відповідач виплачував позивачу підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 6 Закону № 2195-ІV, тому суд погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог в частині зобов'язання відповідача провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії згідно з вимогами ст. 6 Закону № 2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих сум підвищення.
При цьому, ураховуючи пріоритет закону над підзаконним нормативно-правовим актом, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги Постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530, якою встановлені менші розміри підвищення до пенсії дітям війни, ніж передбачені ст. 6 Закону № 2195-ІV.
Вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, визначена ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, не може бути перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи відповідача про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення, оскільки це не звільняє його від виконання покладених законом обов'язків.
Таким чином, з'ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону, тому суд не знаходить підстав для зміни або скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2011 року у справі № 2а-15261/11 залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун