"28" травня 2013 р. справа № 2а-10183/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М.
суддів: Чередниченко В.Є. Коршуна А.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу
управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області
на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.06.2011 р., прийняту у порядку скороченого провадження,
у справі № 2а-10183/11
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
24 березня 2011 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом, в якому просив: відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати 30% від щомісячної соціальної допомоги, у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" протиправною; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення пенсії за такі періоди: з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2007р.; з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р.; з 1 січня 2009р. по 31 грудня 2009р.; з 1 січня 2010 року по 19 червня 2010 року; з 1 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року; з 1 січня 2011 року рішення суду по справі.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.06.2011 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії згідно зі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 p., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 p., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 p., з 24.09.2010 р. по 31.12.2010 р. та з 01.01.2011 р. по день винесення постанови в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату підвищення пенсії позивачу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням норм ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 p., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 p., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 p., з 24.09.2010 р. по 31.12.2010 р. та з 01.01.2011 р. по день винесення постанови з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При цьому суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Право позивача на підвищення до пенсії у 2007 та 2008 роках обмежувалось положеннями Закону України «Про державний бюджет»на відповідні роки.
Проте, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року та № 10-рп від 22 травня 2008 року положення даних законів визнані неконституційними.
Отже, права відповідача відновлені відповідно з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року. Проте відповідні перерахунки у 2007 та 2008 роках відповідач не здійснював. Підстави для перерахунку за період з січня 2007 по 09.07.2007 року, а також з січня 2008 року по 22.05.2008 року -були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", та Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно, які діяли на той час.
У 2009-2011 роках дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а зміст цієї статті не змінювався.
Відповідачем, в порушення норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", надбавка до пенсії позивачу, як «дитині війни», виплачувалась у меншому розмірі.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що права позивача були порушені.
Задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 23 вересня 2010 року, суд першої інстанції не правильно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.
У зв'язку зі зверненням позивача до суду першої інстанції 24 березня 2011 року суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 23 вересня 2010 року залишити без розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області - задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.06.2011 р. у справі № 2а-10183/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Позов ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 23 вересня 2010 року - залишити без розгляду.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 24 вересня 2010 року по 02 червня 2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 24 вересня 2010 року по 02 червня 2011 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України не підлягає.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: Чередниченко В.Є.
Суддя: А.О. Коршун