ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 червня 2013 року № 826/4522/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе» до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві про скасування наказу № 7 «д» від 15.03.2013р.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Армасе» (далі по тексту також - позивач) до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві (надалі також - відповідач) про скасування наказу № 7 «д» від 15.03.2013р. «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірний наказ є протиправним, оскільки скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт відбулось за відсутності законодавчо визначених підстав, а процедура скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт законодавством не передбачена, що свідчить про порушення прав та законних інтересів позивача та наявність правових підстав для скасування оспорюваного наказу.
Відповідач проти позову заперечував, покликаючись на те, що скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт здійснено у зв'язку із зазначенням позивачем у такій декларації недостовірних даних щодо наявності містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.
Вирішуючи питання щодо правомірності спірного наказу, суд, керуючись чинним законодавством, в тому числі частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірних податкових повідомлень - рішень чинному законодавству та законність процедури його прийняття. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Так, відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем відповідно до Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, зареєстровано подану позивачем декларацію про початок виконання будівельних робіт «Будівництво дитячого кафе» на АДРЕСА_1 № KB 08312181005 від 04.10.2012р.
Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.
Водночас, в ході судового розгляду справи підтверджено, що 11.03.2013р. відповідачем отримано подання прокуратури Деснянського району міста Києва від 07.03.2013р. № 983 вих - 13 про усунення порушень вимог містобудівного законодавства.
Як слідує із подання прокуратури Деснянського району міста Києва від 07.03.2013р. № 983 вих, прокуратурою проведено перевірку за зверненням ОСОБА_1 та інших мешканців будинків АДРЕСА_1 щодо додержання законодавства під час відведення та використання земельної ділянки на АДРЕСА_1 порушенні благоустрою і будівництві на земельній ділянці за вказаною адресою кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Крім того, в ході перевірки встановлено, що Київською міською радою 24.12.2009р. прийнято рішення № 977/3046 про передачу ФОП ОСОБА_2 в оренду на 1 рік та продаж земельної ділянки площею 0,0734 га для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1
При цьому, на виконання вказаного рішення 26.05.2010р. Київрадою з ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки та 20.06.2011р. видано державний акт на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в Головному управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за № 08-8-00149.
Водночас, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації 28.03.2011р. за № 3280/0/18/009-11 ФОП ОСОБА_2 надані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування дитячого кафе з дитячим майданчиком за вказаною адресою.
Проте, проектною документацією, затвердженою наказом ТОВ «Армасе» від 29.08.2012р. № 3, фактично передбачено будівництво кафе - площею 88,3 кв. м, ігрової зали - площею 385,5 кв. м, тоді як, торгівельних приміщень - площею 676 кв. м, офісних приміщень - площею 230 кв. м, а дитячого майданчика взагалі не передбачено.
Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 встановлені правила визначення класифікації будівель. Враховуючи зазначені вище техніко-економічні показники запроектованої будівлі, вона має ознаки будівлі з кодом 1230.1 «Торговельні центри, універмаги, магазини», що не узгоджується із цільовим призначенням земельної ділянки та містобудівними умовами.
Відповідно до містобудівного обґрунтування визначення параметрів окремого об'єкта містобудування «Будівництво, експлуатація та обслуговування дитячого кафе за адресою: АДРЕСА_1, погодженого 07.05.2008р. Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації на підставі протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради від 06.03.2008р. № 152-а-08, на вказаній земельній ділянці передбачено будівництво двохповерхового кафе з площею забудови 226 кв. м, а проектом будівництва - трьохповерхового кафе з підвалом, площа забудови якого становить 651,5 кв. м. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що проект будівництва об'єкта нерухомості за вищевказаною адресою не відповідає виданим містобудівним умовам, містобудівному обґрунтуванню, а також замовником фактично змінено вид використання земельної ділянки з будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на будівництво торговельно-офісно-розважального центру.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.
Разом з тим, всупереч зазначеним вимогам законодавства позивачем змінено вид використання відведеної земельної ділянки на АДРЕСА_1 Матеріалами справи підтверджено, що саме розглянувши подання прокуратури Деснянського району міста Києва від 07.03.2013 № 983 вих - 13 про усунення порушень вимог містобудівного законодавства, відповідачем правомірно, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», видано наказ № 7 «д» від 15.03.2013р. «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, якою скасовано реєстрацію декларації «Будівництво дитячого кафе» на АДРЕСА_1 № КВ 08312181005 від 04.10.2012р.
Водночас, суд критично ставиться до доводів позивача.03.2013 № 983 вих - 13, викладених у письмових поясненнях до позову від 28.05.2013р. щодо перевищення повноважень Прокуратурою при проведенні перевірки, позаяк вони є документально не підтвердженими і по суті є лише суб'єктивним ставленням позивача до прийнятого Прокуратурою рішення за наслідками проведеної перевірки.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право вносити подання.
Частиною першою ст. 23 зазначеного закону встановлено, що подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; відшкодування шкоди; скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.
Подання може бути внесено Прем'єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об'єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.
Частинами першою та третьою ст. 8 Закону України «Про прокуратуру», встановлено, що законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Ухилення від виконання законних вимог прокурора тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Таким чином, у випадку виявлення прокурором порушень закону, він має право винести подання, в якому, зокрема, поставити питання щодо усунення виявлених порушень закону, яке підлягає обов'язковому розгляду у десятиденний строк після його надходження та у випадку його відповідності чинному законодавству, є обов'язковим для виконання для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що наказ № 7 «д» від 15.03.2013р. про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт було видано відповідачем на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та за результатами розгляду подання прокуратури Деснянського району міста Києва від 07.03.2013р. № 983 вих - 13 про усунення порушень вимог містобудівного законодавства.
Суд не приймає до уваги доводи позивача про невизначеність процедури скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, оскільки вказана обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваного наказу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем доведено правомірність спірного рішення, доводи позивача про протиправність наказу № 7 «д» від 15.03.2013р. «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт» спростовані імперативними приписами чинного законодавства та матеріалами справи, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність спірного рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе» до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві про скасування наказу № 7 «д» від 15.03.2013р. «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт», - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур