Справа № 569/2646/13-ц
07 червня 2013 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Сидорука Є.І.
при секретарі Патій Н.А.
з участю представника відповідача Нестерука Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» про визнання припиненим кредитного договору, -
ОСОБА_2 звернулась до Рівненського міського суду із цивільним позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» в особі відділення № 461 акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСибБанк» про припинення договору поруки, у якому просила визнати припиненим договір поруки № 37335 від 29.08.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСибБанк», а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.
До початку розгляду справи по суті позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила окрім основних позовних вимог додатково визнати додаткову Угоду № 2 від 29.07.2010 року до Договору поруки № 37335 недійсною. Також вказала, що про додаткову угоду вона взнала тільки під час судового засідання.
Представник відповідача до початку розгляду справи по суті подав до суду заперечення проти позову, у якому просив в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі за недоведеністю позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, допитавши свідків, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши письмові докази по справі та оцінивши надані докази у сукупності, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 29 серпня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСибБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11033153000, що підтверджується копію зазначеного договору, який наявний в матеріалах справи.
Згідно п. 1.1. Кредитного договору Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 1466769,96 швейцарських франків та сплати процентів, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 6000000,00 грн. за курсом Національного Банку України на день укладення цього Договору на термін з 29 серпня 2006 року по 28 серпня 2017 року зі сплатою процентів у розмірі 8,99 % річних.
З метою належного виконання зобов'язання по Кредитному договорі № 11033153000 від 29.08.2006 року, 29 серпня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСибБанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 37335, що підтверджується копією зазначеного договору, що наявний в матеріалах справи.
Відповідно до п. 1.1. Договору Поруки, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання Позичальником, усіх його зобов'язань перед Кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору № 11033153000 від 29 серпня 2006 року, як на існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Згідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником як солідарний боржник.
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
У відповідності до п. 1.2. Договору Поруки, Поручителю відомі всі умови вищевказаного Кредитного договору, в тому числі: сума кредиту - 1466769,96 швейцарських франків, термін повернення кредиту - 28 серпня 2017 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту, процентна ставка - 8,99 % річних, термін і порядок сплати процентів - з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти, штрафні санкції та інші умови згідно Кредитного договору.
Частиною 2 статті 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Згідно п. 2.1. Договору Поруки, Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови кредитного договору з Позичальником, у наслідок яких збільшується обсяг відповідальності Поручителя. Під згодою розуміється як візування змін в Кредитний договір Поручителем, так і отримання згоди шляхом обміну листами, факсимільним зв'язком і т.п.
29 липня 2010 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСибБанк» та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поруки № 37335 від 29.08.2006 року, згідно якої змінено графік погашення кредиту.
Згідно висновку експерта № 2419 судово - почеркознавчої експертизи, складеного 11 липня 2012 року Тернопільським відділенням Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_2 в додатковій угоді № 2 від 29 липня 2010 року до договору поруки № 37336 та в додатковій угоді № 2 від 29 липня 2010 року до договору поруки № 37335 виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 не могли ствердити, що дійсно ОСОБА_2 підписувала додаткову угоду № 2 від 29 липня 2010 року .
Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_2 належним чином не повідомлялась про зміну умов Кредитного договору та не підписувала Додаткову угоду № 2 від 29 липня 2010 року.
Відповідно до ст. 559 ч. 1 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захищати цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Як вбачається із ст.ст. 559, 598 ЦК України, до припинення поруки призводять такі самі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі - підвищення розміру процентів, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, збільшення розміру неустойки тощо.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що право особи на захист порушених або невизнаних прав, таких як припинення зобов'язання за договором поруки, підлягає розгляду в судовому порядку на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Таке ж твердження викладене у Постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-20цс11.
Також, згідно правового висновку Верховного Суду України у спорі про визнання договору поруки припиненим, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 21 листопада 2012 року розглянув справу № 6-134цс12, предметом якої був спір про визнання договору поруки припиненим.
Так, колегія суддів Верховного Суду України прийшла висновку, що внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню. Також, суд виходить з того, що вищевказана додаткова угода є похідною від основного договору, а тому вона не може існувати самостійно.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 553, 554, 559, 598 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 212-215, 294, 296, 297 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати припиненим договір поруки № 37335 від 29 серпня 2006 року укладений між АКІБ "УкрСиббанк" в особі відділення № 461 АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 та визнати недійсною додаткову угоду № 2 до договору поруки № 37335 від 29 серпня 2006 року укладену між ПАТ "УкрСиббанк" в особі Рівненського управління Подільського регіонального департаменту АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 від 29 липня 2010 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Сидорук Є. І.
Повний текст рішення виготовлено 12 червня 2013 року.
Суддя Сидорук Є.І.