Провадження № 2/259/1245/2013
Справа № 259/3885/13-ц
31 травня 2013 року Куйбишевський районний суд м.Донецька в складі:
головуючого - судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.,
при секретарі Ігнатьєвій Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куйбишевської районної Ради м.Донецька, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання права власності, -
30.04.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Куйбишевської районної Ради м.Донецька, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання права власності, зазначивши в обґрунтування заявлених вимог наступне.
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.08.2007 року, завіреного приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстраційним номером Д-1217, позивач ОСОБА_1 є власником однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, із загальною площею 37,9 кв.м., у тому числі із житловою площею 17,3 кв.м. Право власності на зазначене майно зареєстровано в КП «БТІ» м.Донецька, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16321898 від 18.10.2007р. З метою поліпшення своїх житлових умов, позивачем були виконані роботі з реконструкції вказаної квартири, внаслідок чого, вона стала складатись із 2 кімнат та житловою площею 32,8 кв.м., загальною площею - 58,3 кв.м. За висновками ТОВ «Проектно-експерта компанія «Градопроект», при обстеженні будівельних конструкцій квартири позивача, явних дефектів та пошкоджень, що негативно впливають на її безпечну експлуатацію, не виявлено та встановлена її придатність для подальшої експлуатації. Оскільки проведені реконструкції до квартири є самочинно утвореними, позивач просить суд визнати за ним право власності на реконструйовану квартиру №1 будинку №14 житловою площею 32,8 кв.м., загальною площею - 58,3 кв.м.
Присутній у судовому засіданні позивач підтвердив позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача Куйбишевської районної Ради м. Донецька - надав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника та розгляд справи на розсуд суду.
Представник відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області надав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, просив відмовити у задоволенні позову, надав письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи.
Суд, заслухавши позивача, вивчивши заперечення на позов відповідача та дослідивши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.60 ЦПК України кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
У судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.08.2007 року, завіреного приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстраційним номером Д-1217, позивач ОСОБА_1 є власником однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, із загальною площею 37,9 кв.м., у тому числі із житловою площею 17,3 кв.м. (а.с.5-7). Зазначені дані підтверджуються технічним паспортом від 11.08.2006 року (а.с. 10-11). Право власності на зазначене майно зареєстровано в КП «БТІ» м.Донецька, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16321898 від 18.10.2007р. (а.с.9). З метою поліпшення своїх житлових умов, позивачем були виконані роботі з реконструкції вказаної квартири, внаслідок чого, вона стала складатись із 2 кімнат та житловою площею 32,8 кв.м., загальною площею - 58,3 кв.м., про що свідчить технічний паспорт та технічна характеристика квартири від 14.01.2013р.(а.с.12-13). Самим позивачем визнано у судовому засіданні, що будівельні роботи з реконструкції його квартири були самовільними без отримання належних дозволів та складання актів про їх виконання.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З урахуванням положення ч. 7 ст. 376 ЦК України та відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову визнається за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, при якому не порушуються права інших осіб.
У зв'язку із цим, норми ч. 5 ст. 376 ЦК України можуть бути підставою для задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за умови, що власником (землекористувачем) здійснено самочинне будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил, без порушення прав інших осіб.
Відповідно до ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації право власності виникає з моменту його прийняття до реєстрації.
Також, відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку виконання будівельних робіт» № 466 від 13.04.2012р., будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації та капітального ремонту. При цьому, відповідно до вимог ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, а також після реєстрації цим органом декларації про початок виконання будівельних робіт та видачі дозволу на виконання будівельних робіт.
У даному випадку, позивач, що є власником спірної квартири, не виконав вимог Закону щодо здачі в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, що є обов»язковим згідно із Законами України «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, затвердженого постановою КМУ від 22 вересня 2004р. №1243, тому площа його квартири, що була ним самовільно збільшена не може бути судовим рішенням введена до експлуатації, оскільки у такому разі, суд фактично поклав би на себе повноваження будівельно - архітектурних, санітарно - епідеміологічних, пожежних та інших органів, в компетенцію яких входить обов'язок робити висновки щодо відповідності будівлі встановленим вимогам.
Виходячи зі змісту частин першої і другої статті 331 ЦК України, частини першої статті 182 ЦК України та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об»єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.
Отже, суд вважає, що до моменту прийняття об»єктів новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об»єкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч.3 ст.331 ЦК України), однак таких вимог ОСОБА_1 не висловлював.
Керуючись ст.ст.130, 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 331,376 ЦК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за необґрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку, шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Донецької області, через Куйбишевський районний суд м.Донецька, протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: Н.В.Писанець