Справа № 107/1013/13-ц
Провадження № 2/107/781/13
Рішення
Іменем України
06 червня 2013 р. м. Керч
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Захарової К.П.
при секретарі - Асєєвої Є.В., Дружиніної К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми
ОСОБА_1 звернувся до Керченського міського суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми. Позовні вимоги мотивовані тим, що його батько ОСОБА_3 за життя відкрив рахунок у банку, на якому знаходилося 15 000 доларів. Під час укладення договору ним було зазначено про розпорядження грошима на випадок його смерті на користь сина - ОСОБА_1 Втім після смерті батька його дружина ОСОБА_2 зняла гроші з рахунку і після численних вимог щодо їх повернення, видала позивачу боргову розписку на усю суму про повернення боргу у січні 2010 року. Як зазначає позивач, вказаний борг був частково відповідачем повернутий, решта складає 1 000 дол. США, яку відповідач відмовляється повертати добровільно. Керуючись вимогами ст.. 1053 ЦК України та на підставі наведеного позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача суму еквівалентну 1000 дол. США, яка складає 7993 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 719 грн. 37 коп., що складає загалом - 8 712 грн. 37 коп.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, навівши обґрунтування, аналогічне викладеному у ньому.
Відповідач та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували у повному обсязі, надали суду письмові пояснення (а.с. 18 -21), у яких зазначали, що позивачем не було прийнято спадщину у встановленому законом порядку. Тому сума у 1000 доларів США, яка не була повернута відповідачем, розцінюється ними, як частина вкладу, одержана на підставі вимог п. 199 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дії нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5. Також представник відповідача зазначав про те, що вказана сума розцінюється ним, як обов'язкова частка у спадщині, на яку відповідач має право, як непрацездатна дружина померлого. Окрім того представник відповідача посилався на вимоги ст.. 1293 ЦК України, якими визначений строк на оскарження до суду дії виконавця заповіту, додатково зазначаючи про те, що сплив встановлений законом загальний трирічний строк позовної давності.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, (а.с. 43).
За життя ним був укладений договір вкладу «Капітал» у відділенні КБ «Приватбанк» у розмірі 15 000 доларів США на 12 місяців до 29.03.2007 року включно. Під час укладення зазначеного договору ОСОБА_3 було зроблене заповідальне розпорядження про те, що у випадку його смерті вкладом та нарахованими на нього процентами розпоряджується ОСОБА_1. (а.с. 04).
Із заяви ОСОБА_1 від 09.03.2010 року вбачається, що він звернувся до нотаріуса м. Керчі із завою про прийняття спадщини за законом, а також ним було написано аналогічну заяву про прийняття спадщини за заповітом 06.04.2010 року (а.с. 34-35).
Відповідач зі свого боку також звернулася до Першої Керченської нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини від 20.10.2009 року та від 21.09.2010 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с.35, 36).
На підставі вказаних заяв державним нотаріусом ОСОБА_4 21.09.2010 року ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 93 -94).
Обґрунтовуючи наявність боргових зобов'язань між сторонами представник позивача зазначав, що вони виникли у порядку ст.. 1053 ЦК України , яка регулює новацію боргу у позиковому зобов'язанні : « 1. За домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. . Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).»
На думку представника позивача боргові обов'язки, яки виникли між сторонами та були у подальшому оформлені за допомогою новації, обумовлені спадковими відносинами.
Так, ОСОБА_2, маючи довіреність від померлого на проведення операцій із банківським вкладом, який знаходився відділенні КБ «Приватбанку» у м. Керчі, після смерті ОСОБА_3, не повідомивши працівникам банку про те, що вкладник помер, зняла грошові кошти з банківського розрахунку та закрила його.
Факт відсутності відкритих карток/рахунків, за якими б обліковувалися кошти померлого ОСОБА_3 у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» підтверджується відповіддю від 13.04.2010 року (а.с. 87).
Той факт, що гроші з банківського вкладу були зняті ОСОБА_2 до отримання, встановлених законом правовстановлюючих документів на спадкове майно також не заперечувався відповідачем у судовому засіданні.
Втім відповідач зазначала, що 1 000 дол. США вона відмовилася повертати позивачу, оскільки він зі свого боку не поніс витрат на влаштування поховання свого батька, тому вказану суму вона залишила собі, як компенсацію за понесені витрати.
Також вирішуючи спір між сторонами суд приймає до уваги положення ст. 1228 ЦК України, яка передбачає, що : « 1. Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). 2. Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.»
За таких обставин, дотримуючись обов'язку про встановлення у судовому засідання правовідносин, яки у дійсності виникли між сторонами, суд приходить до висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, щодо поділу спадщини між спадкоємцями, врегульовані ст.. 1278 ЦК України.
Також суд приймає до уваги вимоги ч. 5 ст.. 1268 ЦК України, яка встановлює, що: «Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.»
З наведеного суд погоджується з доводами представника позивача стосовно того, що отримання частки спадщини, яка за наявності заповіту на користь ОСОБА_3, у супереч волі померлого дружиною ОСОБА_2, є борговими відносинами, яки виникли між позивачем та відповідачем, та були у подальшому оформлені у порядку врегульованому вимогами ст.. 1053 ЦК України.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що: « 1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. 2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.»
Суду був наданий оригінал розписки на підтвердження укладення договору позики, яка посвідчує передання позикодавцем позичальнику певної грошової суми (а.с. 02).
Суд також знаходить обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 719 грн. 37 коп., при цьому суду зазначає, що правильність нарахування вказаної суми не заперечувалася стороною відповідача у судовому засіданні.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 8 712 грн. 37 коп. є законними та обґрунтованими, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оцінюючи доводи представника відповідача наведені у письмових запереченнях, суд керується вимогами ст.. 60 ЦПК України, яка передбачає, що: « 1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. 3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях»
Отже, суд не може погодитися з доводами представника відповідача стосовно того, що спірна частка частина вкладу не повернута ОСОБА_2 позивачу була отримана нею на підставі вимог п. 199 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дії нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, оскільки матеріали спадкової справи, яка була витребувана судом, не містіть у собі відомостей на підтвердження вказаних доводів, через що суд вважає їх припущеннями.
На також думку суду доводи представника відповідача, стосовно того, що неповернута ОСОБА_2 частка вкладу, є обов'язковою часткою у спадщині, на яку відповідач має право, як непрацездатна дружина померлого, є припущеннями оскільки суду не було надано доказів того, що відповідач зверталася до нотаріуса із відповідною заявою.
Суд не вважає переконливими, доводи представника відповідача стосовно того, що позивачем був пропущений строк на оскарження дії виконавця заповіту, оскільки матеріали спадкової справи не містять у собі відомостей про призначення виконавця заповіту у порядку, передбаченому главою 88 ЦК України.
Суд не вважає також, що позивачем був пропущений загальний строк позовної давності, визначений ст.. 257 ЦК України.
Так з тексту боргової розписки вбачається, що відповідач зобов'язалася повернути борг у січні 2010 року. (а.с. 02)
Частина 1 ст. 261 ЦК України передбачає, що: «Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.»
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач довідався про порушення свого права 01 лютого 2010 року, а звернувшись до суду 01 лютого 2013 року він реалізував своє право на судовий захист у межах строку позовної давності.
Суд не приймає до уваги усі інші документи, долучені сторонами до матеріалів справи, оскільки вони не містять у собі відомостей, щодо предмету доказування у справі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57, 212-218, 224-225 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 712 (вісім тисяч сімсот дванадцять) грн. 37 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий сбір у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд АР Крим через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складений 13 червня 2013 року
Суддя Захарова К.П.