Копія
Іменем України
Справа № 2а-7695/12/0170/7
05.06.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Омельченка В. А.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Дудкіної Т.М.
при секретарі судового засідання Карпової І.І.
за участю сторін:
представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_12, довіреність № 093936 від 21.09.09
представник відповідача, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно,
представник третьої особи, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно,
представник третьої особи, ОСОБА_4- ОСОБА_13, довіреність № 304918 від 06.03.12
розглянувши матеріали справи № 2а-7695/12/0170/7 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 21.08.12
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (вул. Крейзера, 6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації (вул. Некрасова 11,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95011)
ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними
ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю в АР Крим та просить визнати протиправними дії відповідача з видачі сертифікату відповідності від 24.03.2011р. №КР 000250 на ім'я ОСОБА_4 і скасувати цей сертифікат та визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 11.03.2011р. №366-в "Про видачу сертифікату" гр. ОСОБА_4 на закінчений будівництвом об'єкт "Будівництво житлового будинку, загальною площею, 383,8 м2, житлового 66,7 м2 по АДРЕСА_3".
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.12 адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю в АР Крим від 11.03.2011р. №366-в "Про видачу сертифікату" гр. ОСОБА_4 на закінчений будівництвом об'єкт "Будівництво житлового будинку, загальною площею, 383,8 м2, житлового 66,7 м2 по АДРЕСА_3.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 32,19 грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю в АР Крим.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, третя особа ОСОБА_4 надала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що ОСОБА_4 мало усі законні підстави для будівництва житлового будинку, окрім того їй були надані відповідні дозволи на зазначене будівництво.
Окрім того, апелянт наголошував, що зазначена будівля не є самовільно побудованої та побудована відповідно до державних будівельних норм та стандартів.
На думку апелянта, судом першої інстанції не дано оцінки усім обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач та третя особа викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутності.
В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник третьої особи - ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.
Представник відповідача та представник третьої особи своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.03.2011р. Інспекцією ДАБК в АР Крим був прийнятий наказ №366-6 "Про видачу сертифікату" (а.с.13), відповідно до якого прийнято рішення надати ОСОБА_4 сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам на закінчений будівництвом об'єкт: будівництво житлового будинку, загальна площа - 363,8 м2, житлова площа - 66,7 м2. АДРЕСА_3.
Згідно до мотивувальної частини наказу, відповідач керувався п. 9 переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009р. №1104 "Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт" та п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. №923 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів".
На підставі вказаного наказу, 24.03.2011р. Інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю в АР Крим (далі - ДАБК в АР Крим) ОСОБА_4 був виданий сертифікат відповідності №КР000250 (а.с.12), який посвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкту - житлового будинку по АДРЕСА_3 проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації.
Сертифікат містить дані, що за характером будівництва було здійснено нове будівництво вказаного об'єкту. Загальна площа житлового будинку літ. "Б" - 363,8 м2, житлова площа - 66,6 м2, мансарда над літ. "Б" - 11,50 х 11,50 м2, прибудова літ "Б1" - 4,60х10,20 м2, тамбур літ "б" - 1,75х3,30 м2, поверхів: 2 + мансарда. Замовником будівництва є ОСОБА_4.
Сертифікат відповідності виданий Інспекцією ДАБК в АР Крим на підставі акту готовності об'єкту до експлуатації від 04.03.2011р.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що відповідачу було відомо про допущені ОСОБА_4 порушення норм законодавства у сфері будівництва, що підтверджується приписом Інспекції ДАБК в АР Крим від 24.06.2007р. (а.с.21), яким ОСОБА_4 зобов'язано припинити здійснення будівельних робіт, надати правові та технічні документи; протоколом про адміністративні правопорушення у будівництві складним представником Інспекції ДАБК в АР Крим 27.07.2007р. (а.с.22), яким зафіксовано порушення ОСОБА_4 положень ст. 97 КУоАП України (Самовільне будівництво будинків або споруд), а отже рішення відповідача, оформлене наказом від 11.03.2011р. №366-6 "Про видачу сертифікату", є протиправним та підлягає скасуванню.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. №923, встановлено, що за результатами розгляду заяви з документами, що додаються до неї, та підсумкової перевірки інспекція протягом двох робочих днів приймає рішення про видачу сертифіката відповідності або відмову.
Матеріали справи свідчать, що рішення відповідача про видачу вказаного вище сертифікату відповідності оформлено наказом відповідача від 11.03.2011р. №366-6, яке, в розумінні положень норм Кодексу адміністративного судочинства України є рішенням суб'єкта владних повноважень, містить дані про мотиви, підстави та обґрунтування його прийняття. За таких обставин, видача вказаного вище сертифікату відповідності безпосередньо пов'язана та є наслідком прийняття Інспекцією ДАБК в АР Крим зазначеного рішення, в зв'язку з чим оцінки підлягає рішення відповідача, яке оформлено наказом від 11.03.2011р. №366-6.
На момент прийняття оскаржуваного наказу, вирішені ним правовідносини, регулювалася Законом України "Про планування і забудову територій" (втратив чинність 12.02.2011р. на підставі Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності 12.02.2011р. та дії на цей час), Законом України "Про основи містобудування", Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009р. №1104 "Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт" та Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. №923 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів".
Відповідно до положень ч. 1 ст. 31 Законом України "Про планування і забудову територій", державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.
Частинами 1, 2 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частинами 1,4,6 ст. 23 вказаного Закону встановлено, що забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об'єкта містобудування. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.
Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.
Аналогічні приписи міститься у ч. 2 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якою встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Відповідно до положень частин 1,2 статті 376 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного наказу), житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частинами 1,2,3,4,9,10 ст. 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті.
Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт, письмову заяву, до якої додаються:
проектна документація на будівництво об'єкта, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку;
акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, генпроектувальною організацією, замовником, страховою компанією (якщо об'єкт
застрахований).
Прийняття в експлуатацію збудованих до 31 грудня 2008 року без залучення підрядних організацій приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, які споруджувалися без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури, за наявності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.
Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється.
Сертифікат відповідності є підставою для укладання договорів про постачання на ці об'єкти необхідних для їх функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо, включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення
права власності на цей об'єкт.
Пунктом 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. №923 встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що обов'язковою умовою виникнення у особи права на здійснення будівництва є наявність у особи права власності або права користування на земельну ділянку.
Відсутність у особи прав на земельну ділянку (права власності або права користування), на якій вона має намір здійснити будівництво свідчить про відсутність у такої особи права на здійснення таких дій.
В такій самій мірі побудований об'єкт на земельній ділянці, яка не належить особі на праві власності або праві користування не може вважатися таким, що побудований з дотриманням норм законодавства України у сфері містобудівної діяльності.
З цього випливає висновок, що не може вважатися правомірною експлуатація об'єкту побудованого всупереч норм законів України у сфері містобудівної діяльності, на земельній ділянці, яка не надана особі у власність або користування.
Особливістю вказаних відносин є те, що відповідач, приймаючи рішення про надання сертифікату відповідності діє як особа, яка уповноважена державною здійснювати певні функції, утому числі функцію контролю дотримання законодавства у галузі будівництва, для чого відповідач наділений рядом повноважень, у тому числі в разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
Враховуючи приписи вказаних норм, покладені на Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю функції, у тому числі щодо державного архітектурно-будівельного контролю, приймаючи рішення про видачу сертифікату відповідності на завершений будівництвом об'єкт, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю повинна не тільки перевіряти відповідність об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а також перевіряти законність такого будівництва.
У випадку відсутності правових підстав для здійснення будівництва, у тому числі у випадку самочинного будівництва, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю не може ігнорувати такий факт і основувати прийняття рішення про видачу сертифікату відповідності лише на підставі встановлення відповідності об'єкта будівництва проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
З викладеного вбачається, що рішення про видачу сертифікату відповідності на об'єкт, що побудований особою без наявності прав на земельну ділянку, чи наявності інших обставин, які свідчать про самочинне будівництво об'єкту є таким, що прийнято протиправно і підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 01.12.2010р. по справі № №22-ц-32081/2010р. (а.с.28-29) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8, треті особи ОСОБА_9, ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним, визнання права власності на частку домоволодіння, визнання права власності на частку земельної ділянки скасовано рішення Центрального районного суду м.Сімферополя АРК від 17 вересня 2004 року і додаткове рішення цього ж суду від 05 листопада 2004 року, а ОСОБА_4 відмовлено у задоволені позову до ОСОБА_8 про визнання правочину дійсним, визнання права власності на частку домоволодіння, визнання права власності на частку земельної ділянки.
Вказаним рішенням Апеляційного суду АР Крим було встановлено, що рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АРК від 17.09.2004 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано угоду купівлі-продажу від 20.12.2003р. частки домоволодіння та частки земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_3, між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 дійсною. Визнано право власності за ОСОБА_4 на частину домоволодіння АДРЕСА_3 у вигляді наступних споруд: жилого будинку, вказаного у технічному паспорті під літерою "А", з прибудовами до нього, які зазначені під літерою "а-1" і літерою "а-2"; сараю, зазначеного у технічному паспорті під літерою "Д"; вбиральні, зазначеної в технічному паспорті під літерою "П"; незакінченого будівництвом жилого будинку площею забудови 12 х 12 кв.м.
Визнано право власності за ОСОБА_4 на 2/3 земельної ділянки, розташованої при домоволодінні АДРЕСА_3 (яка має кадастровий номер 01101000 00:03:005:0121, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку КМ № 140355 від 01.03.2004 р.). Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2004 року визнано право власності за ОСОБА_4 на 2/3 частки домоволодіння АДРЕСА_3.
Апеляційний суд АР Крим приймаючи вказане рішення також встановив, що угода купівлі-продажу, датована 20.12.2003р., містить умову про продаж земельної ділянки, яка на цей час не знаходилась у власності ОСОБА_8. Проте судом визнано дійсною угоду від 20.12.2003р. та визнано право власності за позивачкою на підставі цієї угоди як на частку земельної ділянки, так і на незакінчений будівництвом жилий будинок площею забудови 12 х 12 кв.м., який не прийнято до експлуатації та на який відсутні документи щодо законності його будівництва, зокрема, належно затверджений проект. Також визнано право власності на конкретні приміщення і будівлі, що не передбачено в розписці та відсутні дані про реальний поділ домоволодіння між його співвласниками.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010р. по справі №2а-246/09/0122 (а.с.30-33) по справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя АР Крим, треті особи: Інспекція ДАБК, ОСОБА_4 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовано постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.12.2009р. по справі №546/2009, позов ОСОБА_2 задоволено та визнано протиправним і скасовано рішення виконавчого комітету Центральної районної ради у м. Сімферополі від 24.02.2009р. №41/9.
Вказаною постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду встановлено, що рішенням виконавчого комітету Центральної ради у м. Сімферополі від 24.02.2009р. було затверджено висновок МВК " 226/18 від 05.02.2009р. щодо технічного стану закінчених будівництвом самовільно зведених будов в будинку АДРЕСА_3, відповідно до п. 2 якого ОСОБА_4 дозволено будівництвом самовільно зведені будови у будинку АДРЕСА_3 оформити і зареєструвати у встановленому законом порядку.
Севастопольським апеляційним адміністративним судом встановлено, що у порушення вимог ст. 29 закону України "Про планування та забудову територій" (у редакції на момент прийняття спірного рішення відповідачем), ОСОБА_4 не отримала дозвіл на виконання будівельних робіт та здійснила будівництво будівлі літ. "Б" без належно затвердженого на її ім'я проекту.
За таких обставин, виходячи з відповіді інспекції ДАБК на запит суду від 03.01.2009р. №5074, листів ДАБК, листа БРТІ, висновку експерта та акту МВК, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що здійснене ОСОБА_4 будівництво літ. "Б" є самочинним.
Крім того постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду встановлено, що таке самочинне будівництво порушує права ОСОБА_2 як співвласника землі, такий будинок розташований на земельній ділянці, по якій повинна проходити межа розділу землі при поділі землі між співвласниками, відповідно до висновку експерта №1269 від 17.12.2008р. у цивільній справі №2-635/08.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.05.2011р. по справі №1272/11/13/0170, яка набрала законної сили 28.06.2011р., за позовом ОСОБА_2 до Сімферопольської міської ради АР Крим, Сімферопольського міського управління земельних ресурсів, третя особа ОСОБА_4, про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнано протиправними дії Сімферопольського управління земельних ресурсів з видачі Державного акту на право власності на землю серія ЯБ № 538383 від 02.10.2008 на ім'я ОСОБА_4 по АДРЕСА_3
Приймаючи дане рішення Окружний адміністративний суд АР Крим встановив, що ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 15.08.2007 по справі №2-793/07 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зносу самовільної будови, задоволено клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову. Заборонено Сімферопольській міській раді передавати у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, яка знаходиться під літер "Б" по АДРЕСА_3 до закінчення розгляду справи у суді.
Супровідним листом від 15.08.2007 ухвала про забезпечення позову по цивільній справі №2-793/07 була спрямована до комітету по управлінню земельними ресурсами Сімферопольської міської ради, та отримана ним 21.08.2007.
На момент видачі державного акту на право власності на земельну ділянку Сімферопольським міським управлінням земельних ресурсів 02.10.2008р., заборона, що була накладена рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя, була діючою.
Тобто, у Сімферопольського міського управління земельних ресурсів не було законних підстав оформлення державного акта та право власності на землю в період дії заборони, накладеної ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя 15.08.2007р.
Таким чином матеріали справи вказують на наявність таких, що не потребують доказування обставин самовільного будівництва ОСОБА_4 будинку по АДРЕСА_3 та відсутності у ОСОБА_4 прав на земельну ділянку, на якій розташована дана будівля.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачу було відомо про допущені ОСОБА_4 порушення норм законодавства у сфері будівництва, що підтверджується приписом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим від 24.06.2007р. (а.с.21), яким ОСОБА_4 зобов'язано припинити здійснення будівельних робіт, надати правові та технічні документи; протоколом про адміністративні правопорушення у будівництві складним представником Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим 27.07.2007р. (а.с.22), яким зафіксовано порушення ОСОБА_4 положень ст. 97 КУоАП України (Самовільне будівництво будинків або споруд).
Також в листі за підписом заступника начальника інспекції ДАБК в АР Крим Александренка В.Є. від 08.10.2008р. адресованого ОСОБА_2 вказано на те, що інспекцією ДАБК в ході перевірки приписом від 06.10.2008р. заборонило ОСОБА_4 виконання робіт з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_3 без дозволу інспекції ДАБК в АР Крим. Листом за підписом заступника начальника інспекції ДАБК в АР Крим Александренка В.Є. від 16.01.2009р. ОСОБА_2 повідомлено про складання протоколу від 06.10.2008р. за статтею 256 КУоАП по факту самовільного будівництва зазначеного об'єкту ОСОБА_4
Окрім того, судова колегія зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.03.2013 року постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 року по справі №2а-246/09/0122 залишена без змін.
В своїй ухвалі від 19.03.2013 року Вищий адміністративний суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції, щодо незаконності рішення про можливість оформлення та реєстрації самочинно збудованого у 2008 році ОСОБА_4 будинку на земельної ділянці позивачки ОСОБА_2 без її дозволу.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки рішення відповідача, оформлене наказом від 11.03.2011р. №366-6 "Про видачу сертифікату", є протиправним.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.12 у справі № 2а-7695/12/0170/7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 10 червня 2013 р.
Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис Т.М. Дудкіна
З оригіналом згідно
Головуючий суддя В.А.Омельченко