Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-9970/12/0170/12
05.06.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Омельченка В. А.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Дудкіної Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-9970/12/0170/12 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 01.11.12
за позовом Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і віна "Магарач" (вул. Чапаєва, 9,Віліне,Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98433)
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98400)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Державне підприємство "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2012 № 0001081701.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.12 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС від 13.07.2012 № 0001081701 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників за основним платежем в сумі 562979,08 грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" до Державного бюджету судовий збір в розмірі 397,00 грн.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки від 26.06.2012 №94/40/17/31332064, яку призначено у зв'язку з надходженням доручення прокурора Бахчисарайського району. Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення було те, що позивачем в порушення ст. 168.1.5 Податкового кодексу України в періоді з 01.08.2011 по 30.04.2011 не перераховано податок з доходів фізичних осіб своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим відповідачем було донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 562979,08 грн. та відповідно до п.127.1. ст. 127 Податкового Кодексу України штрафні (фінансові) санкції в сумі 140744,77 грн. за неперерахування до бюджету податкового зобов'язання.
На думку апелянта, з урахуванням вимог Податкового кодексу України про податковий контроль, дії апелянта відповідають вимогами норм діючого законодавства.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби.
У судове засідання 05.06.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Позивачем не було надано заперечень на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" є юридичною особою, зареєстроване 16.04.2009, ідентифікаційний код -31332064 (а. с. 39).
Позивач перебуває на обліку ДПІ у Бахчисарайському районі з 19.01.2006 (а.с.91).
Відповідно до наказу ДПІ у Бахчисарайському районі від 07 червня 2012 року (а.с. 78) посадовими особами відповідача було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з виплати заробітної плати працівникам підприємства і перерахування податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.10 по 30.04.10.
Термін проведення перевірки було встановлено 5 робочих днів з 08.06.2010.
Наказом від 14.06.2012 №181 термін проведення перевірки було продовжено на термін 3 робочих дні з 15.06.2012 (а.с.81).
За результатами проведеної перевірки було складено від 26.06.2012 №94/40/17/31332064 (а.с.89-96).
Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем ст. 15 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР(зі змінами та доповненнями), які виразились у невчасній та неповній виплаті заробітної плати у 2011, 4 місяці 2012 року, а також п.п.168.1.5. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України , що виразилось у несвоєчасному та неповному перерахуванні за період з 01.08.2012 по 30.04.2012 податку на доходи фізичних осіб в сумі 562979,08 грн.
На підставі виявлених порушень, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2012 № 0001081701 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 562979,08 грн. та штрафними(фінансовими) санкціями в сумі 140744,77 грн. (а.с.87).
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що податковий орган, здійснюючи відповідно до ст. 61 ПК України податковий контроль щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, встановивши недотримання ним вимог п.п.168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПК України, мав, згідно з правами, визначеними у п. п. 20.1.28 ПК України, звернутись до суду з позов про стягнення з платника податків сум, що не сплачені ним до бюджету. У зв'язку з зазначеним, на думку суду першої інстанції є необґрунтованим нарахування позивачу відповідно до податкового повідомлення рішення від 13.07.2012 № 0001081701 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 562979,08 грн.
Судова колегія зазначає, що апелянтом не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому судова колегія не може робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем відповідно до Наказу від 07.06.2012 № 172 було призначено проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача.
Стаття 20 Податкового Кодексу України визначає права органів державної податкової служби, до яких, зокрема, віднесено право проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом (п.п.20.1.4 ст. 20).
Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка, в разі виявлення за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
27.04.2012 за вих. № 05/1-70 Прокурором Бахчисарайського району на ім'я начальника ДПІ у Бахчисарайському районі було направлено листа щодо наявності заборгованості у позивача по заробітній платні (а.с.76).
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (зі змінами та доповненнями) контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють, в тому числі органи Державної податкової інспекції. Податковий орган має право на проведення позачергової перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством.
Листом від 10.05.2012 за вих. № 508/10-1/1701, яке отримано позивачем 15.05.2012 (а.с.77) відповідач направив запит на адресу позивача щодо надання інформації та її документальне підтвердження щодо нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства, нарахування і перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 по 30.04.2012.
У зв'язку з ненадходженням до відповідача у встановлений строк відповіді на запит, відповідачем було призначено проведення перевірки.
Направлення на перевірку від 08.06.2012 було вручено посадовій особі позивача 08.06.2012 (а.с.79).
Відповідно до Акту перевірки на підставі аналізу кредиту рахунку 64.1 зазначено, що сальдо станом на 01.08.2011 з податку на доходи фізичних осіб становить 92565,95 грн., нараховано податку 768631,07 грн., перераховано до бюджету 229435,42 грн., сальдо на 30.04.2012 - 631761,60 грн.
При цьому термін сплати податку з доходів фізичних осіб за квітень 2012 в сумі 68782,53 грн. наступає у травні 2012 року.
Таким чином, відповідач зробив висновок про те, що позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 562979,08 грн.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 31.11 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до п.168.1 Податкового Кодексу України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.(п.п.168.1.1 ПК України ).
Законом від 07.07.2011 №3609-VI ст. 168 Податкового Кодексу України було доповнено п. 168.1.5 наступного змісту:
" 168.1.5. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду".
Також було Податковий Кодекс України доповнено п.168.1.6, якій має редакцію: "для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом".
Вказана редакція Закону набрала чинності з 06.08.2011.
Відповідно до п. п. 54.3.5 п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Відповідно до п.18.1 ст. 18 Податкового Кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Відповідно до Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, форми № 1-ДФ, які позивачем подавались до відповідача за 3-й квартал 2011 - 2-й квартал 2012 року (а.с.127-202), то позивачем та утримано суми нарахованого податку на доходи фізичних осіб. на суму нарахованого доходу.
Таким чином, судова колегія зазначає, що оскільки позивач є податковим агентом, на нього, крім нарахування, покладено обов'язок перерахування податку з доходів фізичних осіб до відповідного бюджету.
При цьому, п. п. 168.1.5 Податкового Кодексу України, в редакції Закону від 07.07.2011 №3609-VI, встановлений обов'язок податкових агентів перераховувати до відповідних бюджетів податок з доходів фізичних осіб незалежно від виплати сум нарахованого доходу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було встановлено суму не перерахованого податку з доходів фізичних осіб відповідно до документів первинного бухгалтерського обліку позивача, яку позивачем було самостійно нараховано та внесено відповідно до Рахунку 64.1 та до Податкового розрахунку форми №1-ДФ, що також підтверджується показаннями свідків, відомостями, зазначеними в акті перевірки та розрахунком податкового повідомлення-рішення, що оскаржується (а.с.214).
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186 Рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами" призначено для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету.
Відповідачем в порядку ст. 71 КАС України не надано доказів того, що позивачем було нараховано суми доходу в період з 01.08.2011 по 01.04.2012 без нарахування суми податку з доходів фізичних осіб.
Таким чином, відповідачем проведено донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, самостійно розрахованих позивачем та внесених до податкової звітності.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).
Згідно з п.п. 14.1.39. ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 ПК України в редакції, яка діяла на час проведення перевірки).
Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;
У ст.20 ПК України визначені права органів державної податкової служби. Згідно з п. 20.1.28. ст.20 цього Кодекс органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
У п.п. 58.1. ст58 ПК України зазначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Ст. 61 ПК України дає визначення податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення
Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.. 62 ПК України, до них відноситься ,зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки є необґрунтованим нарахування відповідно до податкового повідомлення рішення від 13.07.2012 № 0001081701 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 562979,08 грн., оскільки податковий орган, встановивши недотримання позивачем вимог п.п.168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПК України, мав, згідно з правами, визначеними у п. п. 20.1.28 ПК України, звернутись до суду з позов про стягнення з платника податків сум, що не сплачені ним до бюджету.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.12 у справі № 2а-9970/12/0170/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис Т.М. Дудкіна
З оригіналом згідно
Головуючий суддя В.А.Омельченко