ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 червня 2013 року № 826/6185/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Техпромсервіс"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування повідомлення - рішення №0000182220 dsl 08/01/2013
Закрите акціонерне товариство «Техпромсервіс» звернулось до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.01.2013 №0000182220.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ в сумі, що не підтверджується відповідними первинними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством.
23.05.2013 в судовому засіданні за згодою сторін, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні та надано позивачу час для подачі додаткових доказів у справі.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Техпромсервіс» з питань правильності та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ «Будівельна компанія «Шатл» за період грудень 2011 року, за результатом якої складено акт від 20.12.2012 №587/2-22-20-190687785 (далі - акт перевірки).
Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ на загальну суму 559 477 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013 №0000182220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 559477 грн.
Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 10.12.2012 №616//22-205/35235643 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БК «Шатл» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Вікойл Груп» за період з 01.06.2011 по 30.06.2012», в якому зазначено про безпідставність формування валового доходу та віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ЗАТ «Техпромсервіс», ВАТ «Шепетівське ПпЗНП», ПП «МВМ-13», ОСОБА_1 в тому числі за 4 квартал 2011 року. Також встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), отже операції ТОВ «БК «Шатл» не підтверджуються з врахуванням реальності часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої господарської діяльності.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1. Встановлення факту здійснення господарської операції.
2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.
3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за спірним договором.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «БК «Шатл» укладено договір поставки нафтопродуктів від 03.04.2009, відповідно до якого ТОВ «БК «Шатл» (постачальник) зобов'язується передати, а позивач (покупець) прийняти та оплатити на умовах викладених у договорі нафтопродукти (Товар), ціни на товар визначаються на кожну партію товару і відображаються в рахунках-фактурах, виставлених Постачальником (п. 1.2.1 Договору).
Також, договором встановлено, що товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за якістю - відповідно до технічних умов та іншим нормативно-технічним актам (паспорт, сертифікат заводу-виробника) та по кількості - відповідно товарно-транспортним накладним або іншим накладним документам (накладна та/або акт прийому-передачі). Покупець проводить приймання товару по кількості та якості відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №81/38/101/235/122 від 02.04.1998 (п. 2.4, 2.5 Договору).
Станом на час вирішення справи Інструкція №81/38/101/235/122 від 02.04.1998 проте чинним є Наказ Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України».
У преамбулі Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155 зазначено, що ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Відповідно до вимог Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155 відпуск нафтопродуктів розфасованих до тари оформлюється товарно-транспортною накладною за формою N 1-ТТН (нафтопродукт), нафтопродукти відпускаються у технічно справну цистерну відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про перевірку автоцистерни.
Отже, відповідно до вимог Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155 підставою для відпуску нафтопродуктів є товарно-транспортною накладною за формою N 1-ТТН, аналогічні умови передачі товару визначено і спірному договорі.
Так, судом надано час позивачу для подачі доказів реальності виконання спірного договору, позивачем надано суду копії наступних первинних документів:
- договору поставки нафтопродуктів від 03.04.2009;
- податкових накладних;
- видаткових накладних;
- платіжних доручень.
Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі Товару.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду копій товарно-транспортною накладною за формою N 1-ТТН, рахунків-фактури, довіреності на отримання товару, наявність яких є обов'язковою умовою підтвердження передачі товару та виконання спірного договору, отже позивачем не надано документів, які засвідчують факт транспортування та передачі товару на підставі спірного договору, тобто належних доказів реального виконання спірного договору.
На підтвердження реалізації нафтопродуктів в результаті здійснення господарської діяльності позивачем надано копії:
- договорів поставки нафтопродуктів №04/2307 від 23.07.20110, №026/09 від 20.09.2011,
- видаткових накладних,
- товарно-транспортних накладних за формою 1-ТН;
- банківських виписок.
Суд звертає увагу, що надані позивачем документи не дають змогу ідентифікувати, що саме товар придбаний відповідно до спірного договору в подальшому було продано згідно договорів поставки нафтопродуктів №04/2307 від 23.07.20110, №026/09 від 20.09.2011.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів №04/2307 від 23.07.20110 контрагентом позивача (покупцем ) є ПП «МВМ-13», який також є контрагентом (покупцем) ТОВ «БК «Шатл», реальність договору з яким ставиться під сумнів в акті ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 10.12.2012 №616//22-205/35235643 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БК «Шатл» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Вікойл Груп» за період з 01.06.2011 по 30.06.2012» отже на думку суду вказані вище документи не є належними доказами реальності спірного договору.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Проте, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Враховуючи, що позивачем не надано суду копій товарно-транспортною накладною за формою N 1-ТТН, рахунків-фактури, довіреності на отримання товару, наявність яких є обов'язковою умовою підтвердження передачі товару та виконання спірного договору, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи свідчить лише про переміщення коштів на банківських рахунках та не є належними доказами реальності спірного договору.
Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ на загальну суму 559477 грн. є обґрунтованими та прийняти на їх підставі податкове повідомлення-рішення є правомірним, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Техпромсервіс» не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда