73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
10 червня 2013 р. Справа № 821/2199/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про захист порушених прав шляхом закриття виконавчого провадження,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із вказаним позовом до відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції Херсонської області (далі - відповідач, ВДВС Суворовського РУЮ), у якому просить захистити порушене право шляхом скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.05.2013 року ВП № 37887283 та закрити виконавче провадження, яке відкрито на підставі вимоги № Ф 484 від 12.04.2013 року.
Позивач до суду не з'явився. Справу просив розглядати без його участі.
Відповідач до суду не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду заперечення.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем прийнята оскаржена постанова ВП № 37887283 від 14.05.2013 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду у м. Херсоні № Ф 484 від 12 квітня 2013 року про сплату недоїмки із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4572,42 грн.
Позивач посилається на те, що державний виконавець взагалі не мав права відкривати виконавче провадження, оскільки вимога Пенсійного фонду не є виконавчим документом. Крім того, ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що примусове стягнення несплачених внесків державною виконавчою службою не застосовується.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що ця постанова є незаконною, у зв'язку з чим просить позов задовольнити.
Відповідач надав письмові заперечення на позов, у яких просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що вимоги Управління Пенсійного фонду в м. Херсоні є виконавчими документами, належним чином оформлені, строк пред'явлення їх до примусового виконання не сплив, а тому підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження відсутні.
Ознайомившись з правовою позицією позивача, із запереченнями відповідача на предмет спору, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до наступного: Управлінням Пенсійного фонду в м. Херсоні направлено до ВДВС Суворовського РУЮ для примусового виконання вимоги № Ф-484 від 12.04.2013р. про сплату недоїмки із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4572,42 грн.
Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього п.12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-VІ (далі - Закон № 1058-VІ), Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001.
У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-VІ у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001.
Згідно зі ст.1 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Таким чином, управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні є державним органом.
Згідно зі ст. 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Стаття 25 Закону № 606-XIV встановлює, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Статтею 17 Закону № 606-XIV Закону № 606-XIV, передбачено перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Так, згідно п. 8 ч. 2 вказаної статті, підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону № 2464-VI, вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом.
Таким чином, прийнята УПФУ на підставі Закону України № 2464-VІ вимога про сплату єдиного соціального внеску за своїм правовим характером та з урахуванням положень Закону України № 606-ХIV є виконавчим документом, який підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.
Дослідивши вимогу Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні про сплату боргу № Ф-484 від 12.04.2013 року, суд встановив, що даний виконавчий документ видано на підставі Закону України "Про виконавче провадження", а тому правомірно був прийнятий до виконання державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона.
Крім того, суд вважає, що вимога УПФУ у м. Херсоні є виконавчим документом, який відповідає всім установленим законодавством вимогам, які пред'являються до виконавчого документа, і в результаті відповідач був зобов'язаний прийняти цю вимогу та відкрити за нею виконавче провадження, а тому суд не вбачає ознак протиправності у діях відповідача щодо відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги № Ф-484.
Щодо вимоги позивача про закриття виконавчого провадження суд зазначає наступне: Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає такого виду виконавчих дій як закриття виконавчого провадження.
Не можна прийняти до уваги вимогу позивача про те, що суд повинен зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження з примусового виконання вимоги УПФУ, оскільки приймаючи рішення про зобов'язання відповідача прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження, суд фактично візьме на себе повноваження, що надані лише органам виконавчої служби.
Також суд враховує те, що позивачем не наведено обставин, які б могли свідчити про протиправність рішення відповідача щодо відкриття виконавчого провадження і не надано відповідних доказів.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо оскаржуваних правовідносин.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, вважає за необхідне відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 128, 158-163 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 11.5