ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
07 червня 2013 року № 826/6184/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби
про скасування повідомлення - рішення № 0002252208 від 18.04.2012
Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 18 квітня 2012 року № 0002252208.
Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та Приватним підприємством «Дніпробізнесінвест-2000», операції з якими мали реальних характер, що підтверджується належними документами, наданими податковому органу під час перевірки, відтак у податкового органу були відсутні підстави для нарахування позивачеві податку додану вартість.
Представники відповідача у судове засідання 23 травня 2013 року не з'явився, заперечень проти позову не надав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. У відповідь на судовий запит від 23 травня 2013 року, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової інспекції надано копії відповідних документів.
Враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання, суд, враховуючи приписи частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,
03 квітня 2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової інспекції проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з Приватним підприємства «Дніпробізнесінвест-2000» (код ЄДРПОУ 34974459) за період діяльності з 01 січня 2009 року по 30 листопада 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03 квітня 2012 року № 111/22-8/35634715.
За результатом проведеної перевірки встановлено порушення підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 361 372,08 грн., в тому числі по періодах: березень 2009 року - 13 979, 74 грн.; квітень 2009 року - 4 406, 00 грн.; травень 2009 року - 29 438,00 грн.; червень 2009 року - 25 166, 00 грн.; липень 2009 року - 74 633, 63 грн.; серпень 2009 року - 48 958, 08 грн.; вересень 2009 року - 29 438, 22 грн.; жовтень 2009 року - 56 480, 87 грн.; листопада 2009 року - 78 871, 54 грн.
Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової інспекції від 18 квітня 2012 року № 0002252208, згідно із підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України,за порушення підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Товариству з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 451 715, 00 грн., в тому числі, за основним платежем - 361 372, 00 грн., за штрафними санкціями - 90 343, 00 грн.
За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення від 18 квітня 2012 року № 0002252208 залишено без змін, а скарги з Товариства обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» від 07 листопада 2012 року № 577 та від 30 січня 2013 року № 1935/6 - без задоволення (копії рішення Державної податкової служби у місті Києві від 11 січня 2013 року № 345/10/12-1-03 та рішення Державної податкової служби України від 19 лютого 2013 року № 2521/6/10-2115 містяться в матеріалах справи).
Позивача не погоджується із такими висновками акту перевірки та вважає спірні податкове повідомлення - рішення від 30 січня 2013 року № 0000962220 таким, що підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, тобто з урахуванням приписів Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За результатом проведеної перевірки встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» та Приватним підприємством «Дніпробізнесінвест-2000» укладено Договір № 11 від 06 січня 2009 року.
На виконання умов зазначеного Договору виписані податкові накладні, за підписом директора Приватного підприємства «Дніпробізнесінвест-2000» - ОСОБА_1, та підписані акти виконаних робіт.
На підставі вищезазначеного, позивачем сформовано податковий кредит в сумі 361 372,08 грн. за рахунок контрагента - Приватного підприємства «Дніпробізнесінвест-2000», що не спростовано представником позивача у судовому засіданні.
В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано інформації щодо виду розрахунків між ТОВ «Технології гідроочищення» та ПП «Дніпробізнесінвест-2000», при цьому, під час розгляду справи копії розрахункових документів та доказів оплати отриманого товару суду також не надано
За таких обставин, ну думку податкового органу, позивачем неправомірно сформовано податковий кредит в розмірі 361 372, 08 грн.
Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Суд звертає увагу, що позивачем в матеріали справи не надано копій податкових накладних, що не дає суду можливості встановити з якою метою замовлялись такі послуги саме в такому обсязі та як вони в подальшому використовувались в господарській діяльності позивача.
В матеріалах справи відсутні також копія Договору № 11 від 06 січня 2009 року, тому встановлення факту виходу на місце виконання робіт, перевезення товару є неможливим; відсутня будь-яка інформація про наявність транспорту та складських приміщень.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження подальшого руху товарів, зокрема, видаткових накладних на поставку продукції, актів виконаних робіт та виписок банку.
В свою чергу, податковим органом встановлено наступне: згідно інформації вказаної в АІС «ПДС» стан платника ПП «Дніпробізнесінвест-2000» - припинено (ліквідовано, закрито); відповідно р. 01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до ДПІ у м. Дніпродзержинську за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року кількісний склад працівників ПП «Дніпробізнесінвест-2000» за базовий податковий (звітний) період складає 1 особа; відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; згідно податкової звітності ПП «Дніпробізнесінвест-2000» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.
В акті перевірки зазначено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Святошинському районі міста Києва знаходиться кримінальна справа № 78-00170 виділена з кримінальної справи № 78-00164, порушена за фактом фіктивного підприємництва та пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, вчиненого ОСОБА_2 за ст.ст. 27 ч.3, 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 Кримінального кодексу України.
Відповідно до протоколу допиту підозрюваного від 21 квітня 2011 року проведеного старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у місті Києві, допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 директор, бухгалтер та засновник в одній особі ПП «Дніпробізнесінвест-2000» (код за ЄДРПОУ 34974459) пояснив, що печатки ПП «Дніпробізнесінвест-2000» не отримував, податкову звітність не складав, фінансово-господарську діяльність як директор взагалі не вів, підприємство зареєстрував за грошову винагороду.
Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України на ПЗЗ №14 від 19 січня 2012 року, проведеного начальником сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці капітана міліції Лебідь Сергія Олексійовича встановлено, що підписи від імені директора ПП «Дніпробізнесінвест-2000» ОСОБА_1 на Договорі № 11 від 06 січня 2009 року, податкових накладних та актах виконаних робіт виконані не громадянином ОСОБА_1, а іншою особою.
Суд звертає увагу, що вищезазначені висновки приймаються судом як належне обґрунтування заперечень до адміністративного позову, оскільки позивачем не надано суду спростування вищезазначених обставин.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно пункту 2. статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Слід зазначити, що податкова накладна є звітним податковим документом, що підтверджує виникнення податкового зобов'язання платника податку у зв'язку з продажем товарів або послуг та не є первинним документом.
Суд вважає за доцільне наголосити на тому, що протягом розгляду даної справи представником позивача не було надано суду для огляду кінцеві результати виконання робіт по Договору, що укладався між позивачем та ПП «Дніпробізнесінвест-2000», до того ж, причини неможливості надати зазначені докази не повідомлено.
Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Як встановлено судом, первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства або ж взагалі відсутні.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З викладеного вбачається, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.
Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.
Окрім викладеного, суд зазначає, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21 січня 2011 року, а також постанові від 05 березня 2012 року № 21-421а11.
За таких обставин, вірним є висновок податкового органу про порушення позивачем порушення підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та обґрунтованим є винесення податкового повідомлення - рішення від 18 квітня 2012 року № 0002252208.
При цьому, посилання позивача на проведення перевірки без наявних на те правових підстав суд відхиляє з огляду на наступне.
Пунктом 1.1. Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 квітня 2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», податковим органом призначено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» на підставі підпункту 78.1.11. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України.
Підпунктом 78.1.11. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема,: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Матеріали справи містять копію постанови слідчого СВ ПМД га у Святошинському районі м. Києва майора податкової міліції Гришина О.М. від 26 січня 2012 року, якою доручено ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС проведення документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Технології гідроочищення» (код ЄДРПОУ 35634715) за 2009-2010 роки з питань законності формування податкового кредиту та валових витрат по операціям з ПП «Дніпробізнесінвест-2000» (код 34974459) за період з 01 січня 2009 року по 30 листопада 2009 року.
Відповідно до пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Згідно розписки № 58/22-8 від 03 квітня 2012 року директор ТОВ «Технології гідроочищення» ОСОБА_2 отримав копію повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Технології гідроочищення» (код ЄДРПОУ 35634715) за 2009-2010 роки 03 квітня 2012 року.
Про результати проведеної перевірки відповідачем повідомлено слідчого СВ ПМД га у Святошинському районі м. Києва майора податкової міліції Гришина О.М. листом від 04 квітня 2012 року № 2479/7/22-81, про що свідчить підпис останнього за зазначеному листі.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на проведення перевірки без наявних на те правових підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда