ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 червня 2013 року № 826/4533/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Державної виконавчої служби України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: закрите акціонерне товариство "Укратоменергобуд", закрите акціонерне товариство "Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват", товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-господарський центр "Піраміда"
провизнання протиправною та скасування постанови ВП № 36363275 від 15.03.2013
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України (далі по тексту - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Закритого акціонерного товариства «Укратоменергобуд» (далі по тексту - третя особа-1), Закритого акціонерного товариства «Спільне українсько-американське підприємство с іноземними інвестиціями «Укрелектроват» (далі по тексту - третя особа-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр «Піраміда» (далі по тексту - третя особа-3) в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Державної виконавчої служби України від 15 березня 2013 року ЗВП № 36363275 про арешт коштів боржника.
Посилаючись на частину 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» та пункт 3.8.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, якими встановлено право державного виконавця накладати арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети, позивач просить суд скасувати спірну постанову, оскільки відповідачем неправильно визначений загальний розмір суми стягнення (залишку заборгованості) у зведеному виконавчому провадженні.
Представники відповідача у судовому засіданні 15 травня 2013 року адміністративний позов не визнали, з посиланням на безпідставність позовних вимог просили суд відмовити у задоволенні. На вимогу ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року надали копії матеріалів спірного зведеного виконавчого провадження.
За змістом пояснень Закритого акціонерного товариства «Укратоменергобуд» вбачається, що постановою державного виконавця кошти на рахунку клієнта банком арештовуються в межах суми, зазначеної в документі про арешт коштів на списання коштів проводиться за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням), у зв'язку з чим представник третьої особи-1 просить суд відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи-2 (Закритого акціонерного товариства «Спільне українсько-американське підприємство с іноземними інвестиціями «Укрелектроват») у судове засідання 15 травня 2013 року не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр «Піраміда» заперечив проти позовних вимог та підтримав позицію відповідача.
Враховуючи неявку представника третьої особи-2 у судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби визначаються статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Досліджуючи питання підсудності адміністративної справи, суд зазначає, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».
Враховуючи, що зведеному виконавчому провадженні № 36363275 об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень Господарського суду міста Києва, Господарського суду Львівської області, та постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, адміністративна справа належать до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва.
Досліджуючи питання строку звернення до адміністративного суду, який встановлений частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що спірне рішення отримано позивачем 21 березня 2013 року (відповідно до відмітки вхідної кореспонденції), а позовну заяву подано 01 квітня 2013 року, тому з урахуванням особливостей перебігу строків, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подано без порушень 10-ти денного строку.
Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, суд досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту рішень суб'єкта владних повноважень чинному законодавству та законність процедури їх прийняття.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04 лютого 2013 року об'єднано у зведене виконавче провадження № 36363275 наступні виконавчі документи:
- наказ Господарського суду м. Києва від 01 серпня 2012 року № 23/527-25/58 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ЗАТ «Укратоменергобуд» заборгованості у загальному розмірі 84 226 542,62 грн. (виконавче провадження № 33989183);
- наказ Господарського суду м. Києва від 08.02.2012 №18/113-53/81 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ЗАТ «СП «Укрелектроват» заборгованості у загальному розмірі 127 308 689,27 грн. (виконавче провадження № 34029225);
- наказ Господарського суду Львівської області від 25 липня 2012 року № 5015/1645/12 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «ВГЦ «Піраміда» заборгованості загальному розмірі 42 936 984,51 грн. (виконавче провадження № 34709508);
- постанова державного виконавця від 27 листопада 2012 року № 33989183 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» виконавчого збору у розмірі 8 422 654,26 грн.;
- постанова державного виконавця від 04 лютого 2013 року № 34029225 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» виконавчого збору у розмірі 12 730 868,93 грн.;
- постанова державного виконавця від 24 січня 2013 року № 34709508 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» виконавчого збору у розмірі 4 293 698,45 грн.
При цьому, постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 15 березня 2013 року в межах зведеного виконавчого провадження № 36363275 накладено арешт на кошти Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в межах суми 269 780 455, 42 грн., що містяться на рахунках позивача.
Позивач стверджує, що розмір коштів, на який накладено арешт згідно з оскаржуваною постановою, не відповідає вимогам цих норм, оскільки державним виконавцем неправильно визначений загальний розмір суми стягнення (залишку заборгованості) у зведеному виконавчому провадженні.
З приводу викладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-IV (далі по тексту - Закон № 606-IV), Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за N 865/4158 (далі по тексту - Інструкція № 74/5), Конституцією України, тощо.
Статтею 17 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких відносяться, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
Враховуючи, що позивачем у судовому засіданні на наведено сумнівів щодо змісту та форми виконавчих документів та постанов про відкриття виконавчого провадження, як на підставу протиправності винесення спірної постанови в межах зведеного виконавчого провадження, та оскарження позивачем постанови від 15 березня 2013 року ЗВП № 36363275 про арешт коштів боржника, суд, для правильного вирішення адміністративної справи по суті заявлених вимог, повинен встановити чи відповідає сума боргу, в розмірі якої накладено арешт на кошти боржника, із залишком заборгованості на момент винесення спірної постанови.
Порядок накладання арешту та вилучення майна боржника встановлено статтею 57 Закону № 606-IV, зокрема, визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представниками позивача зазначено, що загальний розмір суми стягнення у зведеному виконавчому провадженні має бути меншим на 15 012 765,10 грн. з огляду на наступне:
- під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01 серпня 2012 року № 23/527-25/58 з рахунків позивача списано кошти на загальну суму 140 415, 82 грн. та самостійно перераховано позивачем 10 000 000, 00 грн.
Суд звертає увагу, що вищезазначене твердження підтверджується матеріалами справи та постановою начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14 лютого 2013 року ВП № 33989183, в якому підтверджено факт списання коштів у розмірі 140 415, 82 грн. та сплату позивачем частини заборгованості у розмірі 10 000 000, 00 грн.
Зважаючи на інформацію, вказану у постанові начальника відділу від 14 лютого 2013 року, станом на дату проведення перевірки виконавчого провадження № 33989183 залишок заборгованості складав 82 508 781,06 грн. (84 226 542,62 (сума наказу) + 8 422 654,26 (виконавчий збір) - 140 415,82 (списано) -10 000 000,00 (погашено).
- 06 березня 2013 року Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» частково погашено заборгованість за рішенням господарського суду м. Києва від 07 лютого 2012 року № 23/527-25/58 (наказ від 01 серпня 2012 року № 23/527-25/58) у розмірі 15 000 000,00 грн.
За результатом дослідження матеріалів адміністративної справи, судом встановлено наявність, серед іншого, листа Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 15 березня 2013 року № 3448/10 із повідомленням про часткового погашення заборгованості та одночасним наданням засвідченої копії платіжного доручення.
Позивач стверджує, що на момент винесення постанови про арешт коштів боржника від 15 березня 2013 року відповідачу було відомо про погашення боржником ще 15 000 000,00 грн. і залишок заборгованості за цим виконавчим провадженням становив 67 508 781,06 грн.
З урахуванням викладеного, різниця у залишку заборгованості вказаному у оскаржуваній постанові про арешт коштів боржника з дійсним залишком заборгованості складає 82 521 546,16 грн. - 67 508 781,06 грн. = 15 012 765,10 грн.
За таких обставин, враховуючи докази, наявні в матеріалах адміністративної справи та матеріали зведеного виконавчого провадження, з огляду на те, що представником відповідача не наведено достатніх доказів та не спростовано зменшення заборгованості позивача в результаті часткового погашення боргу, суд приймає доводи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та вважає спірну постанови незаконної в частині включення до загальної суми заборгованості 15 012 765,10 грн., які вже погашені позивачем.
Водночас, твердження позивача про неправомірне включення до загальної суми стягнення, у межах якої накладається арешт, виконавчого збору за виконавчим провадженням № 33989183 у розмірі 8 422 654,26 грн., оскільки на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору заборгованість за наказом Господарського суду м. Києва від 01 серпня 2012 року № 23/527-25/58 була частково погашена у добровільному порядку, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Статтею 25 Закону № 606-IV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 5 цієї статті визначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-IV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Разом з тим, згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Суд звертає увагу, що виконавче провадження за наказом № 23/527-25/58 від 01 серпня 2012 року відкрито 23 серпня 2012 року, боржнику встановлено семиденний строк з моменту винесення (отримання) відповідної постанови для його добровільного виконання, тому посилання позивача на перерахування 06 березня 2013 року частини боргу у розмірі 15 000 000, 00 грн. суд не враховує як добровільне виконання рішення у встановлені строки.
Водночас, суд не погоджується із позовною вимогою про скасування постанови Державної виконавчої служби України від 15 березня 2013 року ЗВП № 36363275 про арешт коштів боржника з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 52 Закону № 606-IV визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (ч. 2 ст. 52 Закону № 606-IV).
З урахуванням викладеного, суд вважає дії відповідача в частині накладання арешту на кошти боржника в межах боргу у зведеному виконавчому провадженні правомірними та такими, що вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, при цьому, включення до суми боргу, у межах якої накладено арешт, коштів які вже сплачені позивачем є неправомірним, тому спірна постанова в цій частині підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнити частково.
2. Скасувати постанову Державної виконавчої служби України від 15 березня 2013 року ЗВП № 36363275 про арешт коштів боржника в частині включення до загальної суми заборгованості, на які накладено арешт, кошти у розмірі 15 012 765,10 грн.
3. В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя В.І. Келеберда
Судді В.М. Данилишин
І.А. Качур