Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
24 квітня 2013 року Справа № 814/1853/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Єнтіної А.П., за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А.,
представника позивача: Сугацького О.М.,
представника відповідача: Шекель А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДПІ у Заводському р-ні м. Миколаєва Миколаївської обл. Державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029
доЗаводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54010
проскасування постанови від 27.03.2013 р.,
ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції з вимогою скасувати Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.03.2013 року.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що при винесенні Постанови державним виконавцем ДВС у Заводському районі м Миколаєва Вовченко А.С про арешт майна боржника (ТОВ „Ранг") та оголошення заборони на його відчуження від 27.03.2013 року не були враховані законні інтереси держави в особі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, що призвело до унеможливлення реалізації позивачу своїх прав
Відповідач визнав позов частково, а саме визнав вимогу про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.03.2013 року в частині майна, зазначеного в акті опису ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 10/19-027.
Дослідивши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін суд дійшов висновку:
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ „Ранг" знаходиться на обліку у ДПІ Заводського району м. Миколаєва МО ДПС згідно з Довідкою про взяття на облік платників податків ТОВ „Ранг" взятий на облік з 21.12.1995 року за № 31199.
Перед позивачем у ТОВ „Ранг" є непогашена податкова заборгованість.
На підставі ст.ст. 88, 89 Податкового Кодексу України, фахівцями позивача було складено Акт опису майна ТОВ „Ранг" № 10/19-027 від 14.01.2013 року.
16.01.2013 р. в Державному реєстрі обтяжень рухового майна, № витягу 39754514, був встановлений обтяжувач - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби та був зареєстрований об'єкт обтяження - майно платника податків згідно Акту опису майна ТОВ „Ранг" № 10/19-027 від 14.01.2013 року (копія додається).
На виконання наказів по справах № 5016/2598/2012(17/99) виданих Господарським судом Миколаївської області від 29.01.2013 року, №5016/2105/2012(3/92) виданого Господарським судом Миколаївської, області від 23.01.2013 та №25016/2850/2012(20/75) виданих Господарським судом Миколаївської області від 25.02.2013 року, старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції -Вовченко А.С. відповідно до ст. 57 ЗУ „Про виконавче провадження" була винесена Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.03.2013 року (Виконавче провадження ВП № 36373085).
Арешт був накладений на все рухоме та нерухоме майно, однак в державним виконавцем Вовченко А.С не було здійснено всіх заходів в ході накладення арешту на майно боржника ТОВ „Ранг", а саме не встановлено, що 16.01.2013 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, № витягу 39754514, був встановлений обтяжувач - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, та було не було враховано, що на майно перелічене в Акті опису майна ТОВ ,;Ранг" № 10/19-027 від 14.01.2013 року вже було накладено обтяження у вигляді податкової застави, що відобразилося в вище зазначеному Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 16.01.2013.
Відповідно до статті 14 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Таким чином позивач має пріоритет на звернення стягнення на предмет обтяження.
Крім того, Постановою Миколаївського окружного суду від 02.04.2013 року по справі № 814/4010/13-а було задоволено позов ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби та надано позивачу дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна ТОВ „Ранг" що перебуває у податковій заставі. Постанова відповідачем оскаржена не була набрала законної сили.
Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.
Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом
Таким чином, як застава так і іпотека слугують одній меті - це забезпечення виконання зобов'язань за рахунок майна і його вартості. При цьому, як заставодержатель так і іпотеко держатель мають переважне перед іншими кредиторами цього боржника, право на задоволення своїх вимог.
Приймаючи в інтересах третіх осіб Постанову від від 27.03.2013 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у тому числі майна, що є предметом податкової застави, державний виконавець фактично заборонив заставодержателю, який має переважне перед іншими кредиторами цього боржника, право на задоволення своїх вимог, розпоряджатися та/або користуватися обтяженим майном.
При цьому, поза увагою відповідача залишилася вимога ст.52 Закону України "Про виконавче провадження", що встановлює виключний перелік підстав стягнення заставленого майна для задоволення вимог осіб, які не є заставодержателями, а саме виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Крім того, суд зазначає, що в Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.03р. зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
В той же час суд зазначає, що Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином повне скасування постанови Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 27 березня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження призведе до порушення прав стягувачів у виконавчому провадженні ВП № 36373085 та ускладнить виконання рішень Господарського суду Миколаївської області по справах № 5016/2598/2012, №5016/2105/2012 та № 25016/2850/2012(20/75)
Таким чином, на підставі викладеного, позов підлягає задоволенню в частині скасування постанови Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 27 березня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині майна, зазначеного в акті опису ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області. Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 10/19-027.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Скасувати постанову Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 27 березня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині майна, зазначеного в акті опису ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області. Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 10/19-027.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А. П. Єнтіна
Постанова в повному обсязі
складена 24 квітня 2013 року