Справа № 265/1410/13-ц
Провадження № 2/265/870/13
12 червня 2013 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Копилової Л. В.,
при секретарі Єфремовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 20 листопада 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі -банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Д006/АК-239.06.1.
17 червня 2009 року назва позивача офіційно була змінено з ВАТ «Родовід Банк» на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк». Відповідно до умов кредитного договору Банк взяв на себе зобов'язання надати відповідачу ОСОБА_2 кредит на загальну суму 11362,38 долара США, яка в повному обсязі була надана відповідачеві банком у відповідності з положеннями п. 1.4 кредитного договору. Кредит був виданий відповідачеві під обов'язок сплати ним банку: процентів за користування грошовими коштами в розмірі 12,5% річних. Відповідно до умов кредитного договору відповідач взяв на себе обов'язок починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 189,37 доларів США на рахунок банку шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку; повернути одержаний кредит згідно з умовами кредитного договору не пізніше 18 листопада 2011 року; сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 18 листопада 2011 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом. Однак всупереч умовам кредитного договору відповідач неодноразово порушував їх, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на 22 січня 2013 року складає 160 257,07 гривень, зокрема: заборгованість за кредитом - 7769,90 доларів США, що станом на 22 січня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 62 104,81 гривні; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 3 373,09 долара США, що станом на 22 січня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 26961,11 гривня; пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань - 63 554,92 гривні; відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст.625 ЦК України становить - 7 636,23 гривень.
В якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 перед банком по кредитному договору між ним та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № Д006/АА-239/2.06.1 від 20 листопада 2006 року, відповідно до пункту 1.1 якого відповідачка ОСОБА_2 зобов'язалася солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором. Згідно з пунктом 2.1 договору поруки, у випадку невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за платежами, що передбачені кредитним договором, поручитель на підставі письмового повідомлення позичальника або банку не пізніше трьох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок банку в повному обсязі заборгованість позичальника за кредитним договором.
25 січня 2013 року банк надіслав на адресу поручителя вимогу № 152.6-11-б.б/46.1, в якій повідомив, що боржник не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, сповістив про розмір його заборгованості перед банком за кредитним договором та вимагав погасити вказану заборгованість не пізніше трьох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення. Однак поручитель не виконав зазначену вимогу банку і внаслідок цього, заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором залишається непогашеною. Просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2006 року в загальному розмірі 160 257,07 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1602,57 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши суду заяву, за якою просив суд відкласти розгляд справи в зв»язку з перебуванням його на лікарняному.
Однак доказів того суду не представив, суд вважає, що банк, як юридична особа не позбавлена можливості направити до суду іншого представника, тому вважає його неявку відповідно до ч.2 ст.169 ЦПК України такою, що не перешкоджає розгляду справи та розглядає справу в його відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, проте від нього до суду надійшла заява з проханням справу розглянути за його відсутності. Надав заперечення на позовну заяву посилаючись на те, що позовні вимоги він визнає частково. Зокрема, просить суд відмовити в частині вимог про стягнення з нього пені та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань у загальній сумі 71 191,15 грн. в зв»язку з пропуском строку позовної давності. В решті позовні вимоги визнає повністю.
Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилася, проте від неї до суду надійшла заява з проханням справу розглянути за її відсутності. Надала заперечення на позовну заяву посилаючись на те, що позовні вимоги вона не визнає, так як її порука припинилася, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив до неї вимог як до поручителя. Тому просить суд відмовити у вимозі про стягнення з неї як поручителя у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.
Представник відповідачів ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заперечення відповідачів та просив суд в задоволенні позову банку до ОСОБА_2 відмовити, а позов до ОСОБА_1 задовольнити частково з підстав викладених в запереченні відповідача.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що виникає з підстав, встановлених ст. 11 ЦК.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до положень ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання.
На підставі ч. 1 ст. 1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК.
Частиною 2 статті 625 ЦК передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 20 листопада 2006 року № Д06/АА-239.06.1 між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено договір, за яким відповідачеві були надані кошти за відкритою кредитною лінією на суму 11362,38 доларів США, терміном повернення до 18 листопада 2011 року з розрахунку 12,5% річних.
Відповідно до п. п. 3.1. - 3.3.1 вказаного кредитного договору боржник взяв на себе обов'язок, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 189,37 доларів США на рахунок банку шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку; повернути одержаний кредит згідно з умовами кредитного договору не пізніше 18 листопада 2011 року; сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 18 листопада 2011 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом.
Окрім цього за умовами кредитного договору від 20 листопада 2006 року, п.3.9 було передбачено за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, комісії за користування кредитом зобов'язання відповідача сплачувати банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої п.1.5 цього Договору, від суми простроченої заборгованості.
На підставі п.5.2 кредитного договору від 20 листопада 2006 року в разі недотримання умов позичальником кредитного договору, банк має право вимагати його дострокового припинення, повернення одержаної суми кредиту, сплати нарахованих за ним процентів, а також відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору.
Факт виконання умов кредитного договору від 20 листопада 2006 року банком перед ОСОБА_1 підтверджується копією квитанції про видачу останньому 11362,38 доларів США.
На підставі свідоцтва про зміну найменування юридичної особи від 17 червня 2009 року назва позивача була змінена на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк».
Як свідчить розрахунок розмір заборгованості перед позивачем у відповідача ОСОБА_1 станом на 22 січня 2013 року складає 160 257,07 грн., що включає в себе:
-заборгованість за кредитом - 7 769,90 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 62 104,81 гривень;
-прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 3 373,09 долара США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 26 961,11 гривень;
- пеню за прострочку виконання грошових зобов'язань - 63 554,92 гривень;
- відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 7 636,23 грн.
Згідно квитанцій про погашення заборгованості по кредиту та розрахунку суми заборгованості наданого банком в період з 20 листопада 2006 року по червень 2008 року відповідачем ОСОБА_1 погашено заборгованість в сумі 3 862,48 доларів США.
З липня 2008 року відповідач припинив оплачувати кредит.
Судом встановлено, що за період з липня 2008 року і до звернення позивача до суду, тобто до 27 лютого 2013 року до відповідача ОСОБА_1 банк з письмовими чи іншими вимогами про погашення заборгованості за кредитом не звертався.
З кредитного договору вбачається, що його виконання повинно було здійснюватись відповідно до графіку погашення кредиту щомісячно.
Таким чином, початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його.
Останній платіж з погашення кредиту відповідач сплатив 09.06.2008 року.
Наступний платіж, згідно графіку погашення кредиту та п.3.1 договору, повинен був бути сплачений відповідачем 10.07.2008 року, однак відповідач не зробив того.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність, тривалістю у три роки.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Згідно із ч.5ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, оскільки свої зобов'язання по сплаті встановлених платежів відповідач не став виконувати з 09.06.2008 року, то відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, право звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості у позивача виникло з 10.07.2008 року.
До суду ж з даним позовом, позивач - Банк звернувся 27.02.2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Відповідач ОСОБА_1 просив про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки та 3% річних за порушення ним грошового зобов»язання.
Представник банку не просив поновити йому вказаний строк позовної давності і не вказав будь - яких поважних причин для поновлення строку.
Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення пені з відповідача сплинув 10.07.2009 року, тому підстав для її стягнення в розмірі 63 554,92 грн. немає, а строк позовної давності щодо стягнення 3% річних за порушення відповідачем ОСОБА_1 грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 7 636,23 грн. також сплив 10.07.2011 року. Тому підстав для її стягнення в суду немає.
При таких обставинах суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № Д006/АК-239.06.1 від 20 листопада 2006 року перед ПАТ «Родовід Банк» заборгованості станом на 22 січня 2013 року за кредитом в сумі 7 769,90 дол. США, що еквівалентно 62 104,81 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 3 373,09 дол.США, що еквівалентно 26 961,11 грн.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із ст.559 ч.4 ЦК України та роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30 березня 2012 року порука припиняється після закінчення терміну, встановленого договором поруки.
У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Судом встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед ПАТ «Родовід Банк» по кредитному договору від 20 листопада 2006 року, між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2, як поручителем, був укладений договір поруки № Д006/АА-239/2.06.1 від 20 листопада 2006 року.
У відповідності до пункту 1.1. вказаного договору поруки поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором від 20 листопада 2006 року. Згідно з пунктом 2.1. договору поруки, у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за платежами, що передбачені кредитним договором від 20 листопада 2006 року, поручитель на підставі письмового повідомлення не пізніше наступного робочого дня після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок Банку в повному обсязі заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 листопада 2006 року.
Із п.4.1 вказаного договору видно, що договір втрачає чинність після повного погашення позичальником та/або поручителем заборгованості за кредитним договором.
Тобто, з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено конкретного строку, після якого порука припиняється, а умови договору про дію поруки до повного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору не можуть розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.225 ЦК України .
Строк дії кредитного договору закінчився 18 листопада 2011 року, а банк вимоги до ОСОБА_2, як поручителя пред'явив 27 лютого 2013 року, тобто після збігу встановленого ч.4 ст 559 ЦК України строку.
За таких обставин позовні вимоги банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору та судових витрат задоволенню не підлягають.
Відповідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.
Згідно копії платіжного доручення від 08 лютого 2013 року представником банку було сплачено судовий збір у розмірі 1 602,57 грн. за подання до суду вказаного позову.
Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь банку судовий збір пропорційно до задоволеної суми в розмірі 890,65 грн.
На підставі ст.ст.11,256,257,261,267, 509, 526, 530, 553, 554,559, 610, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд
Позов публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити часткво.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного Товариства «Родовід Банк», розташований за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, кореспондентський рахунок № 32008171201 у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2006 року № Д006/АА - 239.06.1 в сумі 11 142,99 дол. США, що станом на 22 січня 2013 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 89 065 (вісімдесят дев»ять тисяч шістдесят п»ять) гривень 92 копійки та судовий збір в сумі 890 (вісімсот дев»яносто) гривень 65 копійок.
В іншій частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги, яка має бути подана до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні при розгляді справи мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Орджонікідзевського районного суду
міста Маріуполя Донецької області Л.В.Копилова