264/971/13-ц
2/264/540/2013
"06" червня 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М., при секретарі Верескун Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спадкового майна,-
07.02.2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки про розділ спадкового майна.
В обґрунтування позовних вимог позивачка пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3, після її смерті залишилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі вона постійно не мешкала, так як мешкала з матір'ю у гуртожитку в м. Маріуполі. В спірній квартирі мешкала відповідачка з сім'єю, туди їх прописала мати. Спадкоємцями спадкового майна є вона та відповідачка ОСОБА_2, яка також є дочкою померлої. Протягом 6-ти місяців з дня відкриття спадщини вона фактично прийняла спадщину разом з відповідачкою, яка мешкала в зазначеній квартирі разом із своєю родиною, тому що приходила до неї і там були деякі її речі. Від спадкового майна вона письмово не відмовлялася і відповідну заяву до нотаріальної контори не надавала. В грудні 2008 року помер батько позивачки, ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_2. Згідно свідоцтву про право власності спадкоємцями на вказану квартиру є позивачка, ОСОБА_5 ( третя дружина батька) та відповідачка в рівних частках по 1/3 частині. Зараз відповідачка продовжує мешкати в квартирі АДРЕСА_1 і відмовляє позивачці в вселенні до квартири, чинить перешкоди, відмовляється надавати їй в рахунок її частки свою долю квартири АДРЕСА_2, а також відмовляється надавати позивачці документи на квартиру АДРЕСА_1, в результаті чого вона не в змозі оформити свою 1/2 частку спадкового майна. Позивачка просила задовольнити її позов і провести розділ спадкового майна, яке залишилося після смерті матері ОСОБА_3 та після смерті батька ОСОБА_4 між нею та відповідачкою визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, пояснила наступне. Під час життя, їх мати надала позивачці малогабаритну квартиру АДРЕСА_3. Згодом позивачка отримала на вказану квартиру право власності. Мати також отримала кімнату у гуртожитку для себе, де мешкала до смерті. Спірну квартиру мати залишила їй та її сім'ї, виписавшись з неї десь у 1993-1996 році. Вона з членами своєї сім'ї мешкає в спірній квартирі з 1996 року, мати переробила на неї рахунок. Позивачка на той час також в квартирі зареєстрована не була. Вона та її сім'я весь час мешкали в спірній квартирі і нікуди з неї не переїжджали. Мати жила окремо від усіх і померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка всі роки, після смерті матері на спірну квартиру не претендувала, з питанням щодо вселення до неї не зверталася, зареєстрована в ній не була. Спірна квартира АДРЕСА_1 їй та її дітям належить на законних підставах по праву власності. Просила відмовити позивачці у позові, оскільки позивачка фактично має житло, яке їй також залишилося від матері, а спірна квартира на час смерті матері їй не належала, мати в ній зареєстрована не була.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно копії свідоцтва про смерть, встановлено, що мати позивачки та відповідачки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Батько, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Факт того що позивачка та відповідачка є рідними дочками померлих підтверджується свідоцтвами про їх народження які видані 09.02.1971 року та 10.02.1972 року Жовтневим рай бюро ЗАГС Донецької області. (а.с.3,4, 39,40)
Згідно копії свідоцтва про право власності батькові ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2. Свідоцтво видане 24.05.2004 року управлінням міського майна Маріупольської міської Ради. (а.с.5)
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом 20 січня 2010 року ОСОБА_1 отримала право на спадщину на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2, яка залишилася після смерті батька ОСОБА_4.
Згідно рішенню Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27.02.2012 року, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування власністю та про вселення. Рішенням вказаного суду вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Було прийнято рішення вселити її в квартиру АДРЕСА_2 та зобов'язано ОСОБА_5 не вчиняти перешкод у користуванні власністю - жилим приміщенням. (а.с.8,9)
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом 06.04.1999 року після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилося спадкове майно, що складається з жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_4, та яке було прийнято сином ОСОБА_6.(а.с. 51-54)
Згідно свідоцтву про право власності від 22.01.2007 року № 38590 виданого управлінням міського майна Маріупольської міської Ради та витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 24.12.2008 року квартира АДРЕСА_1 належить позивачці ОСОБА_2 та її дітям ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 1/3 частині кожному.
В судовому засіданні позивачка не заперечувала факт того, що після смерті її матері з 1998 року протягом більше ніж 10 років вона не ставила питання про прийняття спадщини щодо вказаної спірної квартири, не просила виділити їй частку в натурі, не просила відповідачку сплатити їй кошти за її частку спадщини або вселити її до спірної квартири.
Посилання позивачки в обґрунтування позовних вимог на положення цивільного кодексу України в редакції 2003 року , є юридично не спроможними, оскільки до спірних правовідносин має застосовуватись положення ЦК України в минулій редакції 1963 року, так як строк на прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 сплинув до набрання чинності новим ЦК України з 01.01.2004 року.
За змістом ст.. 525 ЦК України часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 є 03.10.1998 рік.
В сенсі ст.. 524 ЦК України спадщиною є майно померлої.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_3 за життя не ставила питання про визнання за нею права власності на спірну квартиру або його частку.
Отже станом на момент смерті ОСОБА_3- вона не мала у власності спірного нерухомого майна чи його частки.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.. 61 ЦПК України.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги щодо розподілення нібито належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 є безпредметними та необґрунтованими. Отже, в ході судового розгляду не встановлено порушень спадкових прав позивачки.
Таким чином, за відсутністю правових підстав позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спадкового майна не підлягає задоволенню.
На підставі ст.. 524, 525,527,529,548,549,560 ЦК України в редакції 1963 року ( з подальшими змінами і доповненнями), ст.. 10, 11,57,60,209,212-215, 218 ЦПК України, суд -
У позовній заяві ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спадкового майна - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А. М. Іванченко