Справа № 748/306/13-ц Провадження № 22-ц/795/1119/2013 Головуючий у I інстанції - Меженнікова С.П. Доповідач - Шитченко Н. В.
Категорія - цивільна
10 червня 2013 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді Шитченко Н.В.,
суддів: Євстафіїва О.К., Смаглюк Р.І.,
при секретарі: Зіньковець О.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіопром» на рішення Чернігівського районного суду від 27 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіопром» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та вихідної допомоги, -
Рішенням Чернігівського районного суду від 27 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Екобіопром» на користь позивача 8408,57 грн. заборгованості по заробітній платі та 7504,35 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат по справі.
В апеляційній скарзі представник апелянта, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги недотримання позивачем трьохмісячного строку, визначеного ст. 233 КЗпП України, щодо пред'явлення вимоги про стягнення середнього заробітку. Також зазначає, що суми грошових коштів, які підлягають стягненню, визначені судом без утримання всіх обов'язкових платежів.
Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт не проведення ТОВ «Екобіопром» з позивачем остаточного розрахунку в день звільнення. Враховуючи відсутність спору про розмір належної до виплати заробітної плати, суд дійшов до висновку, що сторона відповідача повинна виплатити ОСОБА_1 її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, розмір якого вирахуваний судом в сумі 7504,35 грн.
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення вихідної допомоги, суд зазначив, що позивачем, в порушення ст. 60 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження розірвання нею трудового договору з причин порушення відповідачем законодавства про працю чи умов трудового договору.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 22 грудня 2011 року по 25 вересня 2012 року та з 26 вересня по 31 жовтня 2012 року працювала на посаді охоронця ТОВ «Екобіопром» на умовах суміщення. 31 жовтня 2012 року була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 30-33).
З оборотно-сальдової відомості по рахунку ТОВ «Екобіопром» від 22 лютого 2013 року вбачається, що заборгованість по заробітній платі позивача становить 8408,57 грн. (а.с. 34).
При звільненні позивача з нею не був проведений повний розрахунок по заробітній платі, чого не заперечувала сторона відповідача під час розгляду справи, погодившись з розміром необхідної для виплати суми. На час звернення до суду заробітна плата позивачу не виплачена.
Відповідно приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на невірність розрахунку суми середнього заробітку. У відповідності з положеннями ч. 5 п. 6 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства про працю" від 24 грудня 1999 року № 13 ця сума, що підлягає стягненню на користь позивача, визначена судом без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця і працівника при виплаті коштів. У випадку виникнення непорозумінь з цього приводу суд першої інстанції не позбавлений процесуальної можливості ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Не беруться до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не дотриманий трьохмісячний строк щодо пред'явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, виходячи з наступного.
В своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Суд першої інстанції, враховуючи викладені роз'яснення, дійшов до правильного висновку про те, що позивача було звільнено 31 жовтня 2012 року і на час постановлення судом рішення з нею остаточний розрахунок проведено не було, що не заперечувалось і стороною відповідача, отже відсутні правові підстави для застосування трьохмісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України. Доводи апеляційної скарги про незастосування в ході вирішення справи судом першої інстанції наведеного вище рішення Конституційного Суду України не заслуговують на увагу, оскільки являються довільним тлумаченням права з боку апелянта.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіопром» - відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду від 27 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: