м. Чернівці « 11 » червня 2013р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Марчука В.Т.
Суддів Потоцького В.П., Струбіцької О.М.
при секретарі Ратушенко О.М.
учасники судового провадження:
прокурор Шевчук О.І.
обвинувачений ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013270040000686 від 08.03.2013 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, непрацюючого, розлученого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше судимого:
- 01.12.2009 року Першотравневим районним судом м. Чернівці за ст.ст. 187 ч.1, 69 КК України до 1 року позбавлення волі;
- 23.03.2011 року Першотравневим районним судом м. Чернівці за ст.ст. 190 ч.2, 70 ч.4 КК України до 2 років позбавлення волі;
27.01.2011 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за ст. 190 ч.2 КК України до 1 року трьох місяців позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 квітня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у вигляді одного року трьох місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 змінено з особистого зобов'язання до тримання під вартою та взято його під варту в залі суду, а строк відбування покарання відраховано з 19.04.2013 року.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 засуджений за те, що 07.03.2013 року біля 15:00 год. під час проїзду у маршрутці №5 по вул. Чапаєва від зупинки «Діагностичний
Справа №11-кп/794/51/13 р. Головуючий у І інстанції Слободян Г.М.
Категорія ч.2 ст.185 КК України Доповідач Марчук В.Т.
центр», що по вул. Стасюка до зупинки «Поліклініка», що по вул. Чапаєва м. Чернівці, із сумки громадянки ОСОБА_2 повторно, таємно викрав гаманець, вартістю 50 грн., в якому знаходились гроші в сумі 250 грн., картка «Приватбанку» та студентський квиток на прізвище ОСОБА_2, які матеріальної цінності не представляють, а всього ОСОБА_1 викрав майна потерпілої на загальну суму 300 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
На вказаний вирок обвинуваченим ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить застосувати щодо нього ст. 69 КК України та зменшити йому міру покарання.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу та просив пом'якшити йому призначену міру покарання, вислухавши думку прокурора, який вважає, що вирок суду, як законний, слід залишити без зміни, а апеляцію, як необґрунтовану,- без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та з'ясувавши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки, тобто таємне викрадення чужого майна за кваліфікуючою ознакою - вчинене повторно при обставинах, викладених у вироку є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності і сторонами не оскаржується.
Що стосується міри покарання, яка обрана обвинуваченому ОСОБА_1 та про яку він апелює у кримінальному провадженні, то вона обрана йому згідно загальних принципів ст.ст. 65 - 67 КК України.
Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» - визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів (ст. 12 КК України), а також особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо).
У відповідності до вимог ст. 12 КК України, злочин скоєний ОСОБА_1, відноситься до категорії злочинів середнього ступеня тяжкості.
Як вбачається з вироку, призначаючи покарання ОСОБА_1 районний суд взяв до уваги те, що ОСОБА_1 визнав вину повністю у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_2, відповідно до розписки (а.с.17) потерпіла претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, по місцю проживання характеризується позитивно, не займається суспільно-корисною працею, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин в період не знятої та не погашеної судимості.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 районним судом визнано щире каяття та сприяння розкриттю злочину, а обставини, які б обтяжили покарання обвинуваченого не встановлені.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку та належним чином мотивував, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 неможливе без ізоляції від суспільства і обрав ту міру покарання, а саме позбавлення волі, яка необхідна і достатня для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.
Обставини справи судом з'ясовано повно і об'єктивно. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону передбачених ст. 409 КПК України, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 квітня 2013 року відносно ОСОБА_1, якого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який утримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий В.Т. Марчук
Судді В.П. Потоцький
О.М. Струбіцька