05.06.2013 Справа № 907/366/13
За позовом Прокурора Великоберезнянського району, смт. Великий Березний в інтересах держави
до відповідача 1 Великоберезнянської районної державної адміністрації, смт. Великий Березний
до відповідача 2 ОСОБА_1, с. Люта, Великоберезнянського району
про визнання недійсним розпорядження голови Великоберезнянської районної державної адміністрації від 13.02.2012 року № 37
Суддя Бобрик Г.Й.
Представники:
від позивача - Камінська О. В. - старший прокурор відділу прокуратури м. Ужгорода
від відповідача - 1 - Глуханич В. В. - представник за довіреністю № 01-39/170 від 30.04.2013 року
від відповідача - 2 - ОСОБА_1
СУТЬ СПОРУ: прокурор Великоберезнянського району, смт. Великий Березний звернувся до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним розпорядження голови Великоберезнянської районної державної адміністрації від 13.02.2012 року № 37 та визнати відсутність у відповідача - 2 (ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_1) права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для введення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,30 га в урочищі "Касичові ниви" за межами наведеного пункту с. Люта, Лютянської сільської ради Великоберезнянського району.
Прокуратура Великоберезнянського району надіслала суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України клопотання від 07.05.2013 року № 79-705 про уточнення позовних вимог, згідно з якою просить суд, визнати недійсним розпорядження голови Великоберезнянської районної державної адміністрації № 37 від 13.02.2012 року.
Таким чином предметом спору є визнання недійсним розпорядження голови Великоберезнянської районної державної адміністрації № 37 від 13.02.2012 року.
Прокурор просить суд задоволити позов шляхом визнання недійсним розпорядження голови Великоберезнянської районної державної адміністрації від 13.02.2012 року № 37 з мотивів наведених у позовній заяві.
Відповідач - 1 та його уповноважений представник проти позову не заперечує, про що подали суду письмове пояснення.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд
Розпорядженням голови Великоберезнянської районної державної адміністрації від 13.02.2012 року № 37 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га, для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Касичові ниви».
При винесенні даного розпорядження голова адміністрації керувався п. п. 17, 18 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та статтями 6, 21, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Відповідно до норм ч.4 ст. 116 Земельного кодексу України, чинної на момент винесення зазначеного розпорядження, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Прокуратура Великоберезнянського району, діючи згідно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України проведеною перевіркою встановила порушення відповідачем-1 вимог діючого законодавства при наданні дозволу на розроблення проектної документації щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1
Прокурор вважає, що спірне розпорядження голови Великоберезнянської районної державної адміністрації від 13 лютого 2012 року № 37 не відповідає вимогам ст. 19 ч. 2 ст. 144 Конституції України, ст. 17, ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", тому є підстави для визнання спірного розпорядження недійсним.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено обов'язок представництва інтересів громадянина або держави у суді, у випадках визначених законом. Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках передбачених законом.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Згідно статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у формі нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Таким центральним органом виконавчої влади є Держсільгоспінспекція України, яка не наділена повноваженнями стосовно звернення до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земель, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.
Зважаючи на викладене, прокурор пред'явив даний позов в інтересах держави як позивач.
З наявної у матеріалах справи довідки відділу Держземагенства у Великоберезнянському районі від 19.03.2013 року № 614 (а.с.12) вбачається, що громадянину ОСОБА_1, жителю АДРЕСА_1, розпорядженням голови Великоберезнянської РДА № 352 від 15.11.2010 року було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га, для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Касичові ниви» за межами населеного пункту с. Люта. Відтак, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1, згідно розпорядження № 37 від 13.02.2012 року голови Великоберезнянської райдержадміністрації не виготовлявся, оскільки даний громадянин уже використав право безоплатної приватизації.
Згідно з положеннями ст. ст. 118, 121 Земельного кодексу України громадянин вправі звертатись в органи виконавчої влади та в органи місцевого самоврядування, в залежності від місцезнаходження земельної ділянки, для надання йому дозволу на безоплатну приватизацію земельної ділянки за відповідним цільовим призначенням і у відповідному розмірі.
Статтею 121 Земельного кодексу України встановлено норми земельної ділянки, які мають право безоплатно набути громадяни в власність із земель державної або комунальної власності. Зокрема, для введення особистого селянського господарства норми безоплатної передачі земельних ділянок громадян установлених в розмірі не більше 2,0 га (в редакції від 25 жовтня 2001 року N 2768-III).
В силу вимог ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, у редакції від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах нормативно визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Відповідач-1 (Великоберезнянська райдержадміністрація) у наданому суду письмовому пояснені від 14.05.2013 року та уповноважений представник усними поясненнями проти позову не заперечує.
Розпорядженням голови Великоберезнянської районної державної адміністрації № 414 від 22.12.2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га ОСОБА_1 та передано земельну ділянку у власність.
Всупереч наведеному, Великоберезнянська районна державна адміністрація 13.02.2012 року, прийняла розпорядження № 37 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства.
Громадянин ОСОБА_1, реалізуючи свої права передбачені ст. 121 Земельного кодексу України щодо норми безоплатної передачі земельних ділянок громадян, має право на безоплатну приватизацію земельної ділянки розміром 0,30 га, проте, порушено порядок щодо одноразового набуття громадянином права на безоплатну передачу йому земельної ділянки у встановленому розмірі.
З огляд на викладене суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги прокурора.
З огляду на викладені обставини, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання недійсним розпорядження голови Великоберезнянської районної державної адміністрації від 13.02.2012 року № 37.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 44, 49, 77, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов, з урахуванням заяви прокурора від 07.05.2013 року № 79-705, задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним розпорядження голови Великоберезнянської районної державної адміністрації від 13.02.2012 року № 37.
Рішення господарського суду набирає законної сили та підлягає оскарженню в порядку, визначеному ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 05.06.2013 року.
Рішення складено 12.06.2013 року.
Суддя Бобрик Г.Й.