Справа № 2034/8620/2012
Провадження 2/635/666/2013
04 червня 2013 року селище Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді О.М. Пілюгіної
за участю секретаря Бабенко І.К.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Покотилівка в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом, який уточнив та остаточно просить стягнути з відповідача на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди грошову суму у розмірі 6650,00 гривень та на відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 500000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 20 червня 2009 року близько 19 год. 30 хв. на 36 км автошляху Чугуїв - Великий Бурлук у Печенізькому районі Харківської області відбулась дорожньо - транспортна подія за участі водіїв ОСОБА_3, який керував автомобілем ВАЗ-21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та відповідача по справі ОСОБА_2, який керував автомобілем «Mitsubishi Padgero Wagon», державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Внаслідок вказаної ДТП водій автомобіля ОСОБА_3, та пасажир автомобіля ВАЗ-21061 ОСОБА_4, яка є дочкою позивача загинули, пасажири ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали тяжкі тілесні ушкодження. Враховуючи, що відповідач є власником транспортного засобу, як джерела підвищеної безпеки, внаслідок взаємодії якого з іншим автомобілем сталася ДТП внаслідок якої загинула дочка позивача, він просить відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 6650,00 гривень, які були витрачені на поховання дочки та суму моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові, крім того вказав, що втрата єдиної дитини є непоправною, а моральні страждання безмежним.
Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала вимоги свого довірителя, просила їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду повідомлений належним чином, подав телефонограму в якій просив перенести розгляд справи у зв'язку з відпусткою його представника, тому суд визнав неявку відповідача неповажною та ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача.
Суд, заслухавши позивача, представника позивача, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини а відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 20 червня 2009 року близько 19 год. 30 хв. на 36 км автошляху Чугуїв - Великий Бурлук у Печенізькому районі Харківської області відбулась дорожньо - транспортна подія за участі водіїв ОСОБА_3, який керував автомобілем ВАЗ-21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та відповідача по справі ОСОБА_2, який керував автомобілем «Mitsubishi Padgero Wagon», державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Внаслідок вказаної ДТП водій автомобіля ОСОБА_3, та пасажир автомобіля ВАЗ-21061 ОСОБА_4, яка є дочкою позивача загинули, пасажири ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали тяжкі тілесні ушкодження. Вказані обставини визнані відповідачем, який відповідно до постанови Заступника начальника Слідчого відділу прокуратури Харківської області від 25 травня 2012 року про закриття кримінальної справи, був допитаний в якості свідка та не заперечував самої події ДТП та її наслідків, тому на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Суди також встановлено, що постановою Заступника начальника Слідчого відділу прокуратури Харківської області від 25 травня 2012 року закрита кримінальна справа № 51090042 по факту порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу, в результаті якого сталося зіткнення автомобілів «Mitsubishi Padgero Wagon», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та ВАЗ-21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, що потягло загибель водія ОСОБА_3 і пасажира автомобіля ВАЗ-21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та спричинило тяжкі тілесні ушкодження пасажирам автомобілю ВАЗ-21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 і ОСОБА_5 за ознаками складу злочину, що передбачений ч. 3 ст. 286 КК України - на підставі п. 8 ст. 6 КПК України у відношенні водія ОСОБА_3, який помер.
Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2012 року задоволено скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та скасовано постанови Заступника начальника Слідчого відділу прокуратури Харківської області від 25 травня 2012 року про закриття кримінальної справи на підставі п. 8 ст. 6 КПК України у відношенні водія ОСОБА_3, який помер та справу направлено до Прокуратури Харківської області для продовження досудового розслідування.
В якості доказів позивачем надані: договір - заказ від 10 лютого 2010 року на виготовлення арки, підставки, квітника, гравірувальні роботи, установку, на суму 3325 грн., де замовником вказаний позивач, а виконавцем ФЛП «Насонов»; накладну від 10 лютого 2010 року про надання ФЛП «Насонов» комплекту пам'ятника: арка, підставка, квітник, гравірувальні роботи на суму 5 600 грн. з них сплачений завдаток 1000 грн. та 4650 грн, установка 1000 грн. плюс 50 грн. гілки берези; заочне рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 28 грудня 2012 року, яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_6 та стягнуто з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди грошову суму у розмірі 20265,28 грн. та на відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 20000,00 грн.
За ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 10; ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та полягає в тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частиною 2 статті 1188 ЦК України передбачено, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, при цьому відповідно до частини другої зазначеної статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд, системно аналізуючи норми діючого цивільного законодавства вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що оскільки дорожньо - транспортна подія внаслідок якої загинула дочка позивача відбулася за взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, в тому числі автомобіля «Mitsubishi Padgero Wagon», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким як законний володілець джерела підвищеної небезпеки керував відповідач, тому суд на підставі ч. 2 ст. 1188 ЦК України вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої на засадах розумності, виваженості та справедливості складає 70 000,00 грн.
В задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди суд відмовляє, оскільки грошові кошти витрачені на виготовлення та встановлення пам'ятника на могилі, в розумінні положень ст. 22 ЦК України не є завданими збитками (упущена вигода, реальні збитки), тому відшкодуванню - не підлягають.
На підставі викладеного суд частково задовольняє заявлені вимоги та стягує з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 70 000, 00 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовляє за їх недоведеністю та безпідставністю.
Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 22; 23; 1187; 1188 ЦК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму відшкодування спричиненої моральної шкоди у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч ) гривень 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, без участі яких постановлено рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду в апеляційний суд Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.М. Пілюгіна