Справа № 116/3080/13-ц
Провадження № 2/116/1623/13
07.06.2013 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого, суддіДокучаєвої В.Ю.,
при секретаріБескидевич І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції про скасування арешту, -
27.05.2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про скасування арешту, накладеного 27.02.2009 року постановою державного виконавця по цивільній справі за позовом ЗАТ «Український мобільний зв'язок» до ОСОБА_4 про стягнення суми в розмірі 1337,63 грн.
Вимоги мотивовані тим, що 22.12.2006 року ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1. У травні 2013 року ОСОБА_3 намагалась продати належну їй квартиру АДРЕСА_1, однак на прийомі у нотаріуса дізналась, що на 1/3 частку належної їй квартири накладено арешт. 17.05.2013 року ОСОБА_3 звернулась до ВДВС Сімферопольського РУЮ з заявою про скасування арешту, накладено державним виконавцем. 20.05.2013 року листом ВДВС Сімферопольського РУЮ в задоволені заяви про скасування арешту було відмовлено і зазначено, що арешт накладено на виконання рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 14.08.2007 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЗАТ «УМЗ» заборгованості в розмірі 1337, 63 грн.
Позивачка надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, підтримавши заявлені вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини не явки суду не повідмив.
Як вбачається з письмової заяви позивача, він надає суду згоду на заочний розгляд справи, не змінюючи предмет або підстави позову. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 (реєстр 4264) ОСОБА_3 придбала, а ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 продали квартиру АДРЕСА_1 за 30 000 грн. /а.с.8/.
Право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с.9/.
Згідно з рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 20.06.2007 року задоволено позовні вимоги ЗАТ «Український мобільний зв'язок» до ОСОБА_4 про стягнення суми в розмірі 1337,63 грн.
Як вбачається з відповіді державного виконавця, 27.02.2009 року з метою забезпечення примусового рішення суду від 20.06.2007 року, державним виконавцем винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника (ОСОБА_4) та оголошено заборону на його відчуження.
На підставі вищевикладеного, вивчивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що на час накладення державним виконавцем арешту, а саме 27.02.2009 року, квартира АДРЕСА_1, боржнику по виконавчому документу -ОСОБА_4 на праві власності не належала.
Тобто, накладений постановою державного виконавця арешт від 27.02.2009 року порушує права ОСОБА_3 як власниці квартири АДРЕСА_1 на володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, оскільки на час накладення арешту, боржнику ОСОБА_4 зазначена квартира вже не належала.
Таким чином, суд вважає позов ОСОБА_3 обґрунтованим, заснованим на законі і вважає за необхідне скасувати арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 154, 212, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції про скасування арешту задовольнити.
2. Скасувати арешт, накладений Постановою відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим від 27.02.2009 року на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 (десяти днів) з дня отримання копії.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя Докучаєва В.Ю.
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції про скасування арешту, -
27.05.2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про скасування арешту, накладеного 27.02.2009 року постановою державного виконавця по цивільній справі за позовом ЗАТ «Український мобільний зв'язок» до ОСОБА_4 про стягнення суми в розмірі 1337,63 грн.
Вимоги мотивовані тим, що 22.12.2006 року ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1. У травні 2013 року ОСОБА_3 намагалась продати належну їй квартиру АДРЕСА_1, однак на прийомі у нотаріуса дізналась, що на 1/3 частку належної їй квартири накладено арешт. 17.05.2013 року ОСОБА_3 звернулась до ВДВС Сімферопольського РУЮ з заявою про скасування арешту, накладено державним виконавцем. 20.05.2013 року листом ВДВС Сімферопольського РУЮ в задоволені заяви про скасування арешту було відмовлено і зазначено, що арешт накладено на виконання рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 14.08.2007 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЗАТ «УМЗ» заборгованості в розмірі 1337, 63 грн.
Позивачка надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, підтримавши заявлені вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини не явки суду не повідмив.
Як вбачається з письмової заяви позивача, він надає суду згоду на заочний розгляд справи, не змінюючи предмет або підстави позову. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 (реєстр 4264) ОСОБА_3 придбала, а ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 продали квартиру АДРЕСА_1 за 30 000 грн. /а.с.8/.
Право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с.9/.
Згідно з рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 20.06.2007 року задоволено позовні вимоги ЗАТ «Український мобільний зв'язок» до ОСОБА_4 про стягнення суми в розмірі 1337,63 грн.
Як вбачається з відповіді державного виконавця, 27.02.2009 року з метою забезпечення примусового рішення суду від 20.06.2007 року, державним виконавцем винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника (ОСОБА_4) та оголошено заборону на його відчуження.
На підставі вищевикладеного, вивчивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що на час накладення державним виконавцем арешту, а саме 27.02.2009 року, квартира АДРЕСА_1, боржнику по виконавчому документу -ОСОБА_4 на праві власності не належала.
Тобто, накладений постановою державного виконавця арешт від 27.02.2009 року порушує права ОСОБА_3 як власниці квартири АДРЕСА_1 на володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, оскільки на час накладення арешту, боржнику ОСОБА_4 зазначена квартира вже не належала.
Таким чином, суд вважає позов ОСОБА_3 обґрунтованим, заснованим на законі і вважає за необхідне скасувати арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 154, 212, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції про скасування арешту задовольнити.
2. Скасувати арешт, накладений Постановою відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим від 27.02.2009 року на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 (десяти днів) з дня отримання копії.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя Докучаєва В.Ю.