Справа: № 2-а-1718/12 Головуючий у 1-й інстанції: Зуй Т.С. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
Іменем України
11 червня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Троян Н.М.,
суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м.Фастові та Фастівському районі Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у м.Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,-
30.05.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у м.Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2012 року позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірною відмову відповідача у перерахунку позивачу розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та зобов'язано відповідача з 01.12.2010 року по 22.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат, провести перерахунок та виплату позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України у м.Фастові та Фастівському районі Київської області, визнаний інвалідом 2 групи захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі: інвалідам 2 групи - 75 % мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, передбаченому з врахуванням вищевказаної статті.
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категоріям громадян».
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги викладене, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргуУправління пенсійного фонду України у м.Фастові та Фастівському районі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Троян Н.М.
Судді: Костюк Л.О.
Твердохліб В.А.
.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Костюк Л.О.