17.05.2013р. Справа № 30815/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Обрізка І.М.,
судді Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області, м.Тернопіль
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2010р. у справі № 2а-1663/10/1970
за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області, м.Тернопіль
про визнання протиправною та скасування постанови, -
13.05.2010р. позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області, м.Тернопіль, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №100593 від 20.04.2010р. т.в.о. начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області Брегіна В.І. про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", статтею 60 якого передбачена відповідальність за його порушення. За результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, яке зафіксоване актом про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, винесено постанову № 100593 від 20.04.2010р. про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1700,00грн., яка направлена відповідачу для виконання.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2010р. позовні вимоги задоволено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до вимог ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, фінансові санкції, встановлені ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями. Адміністративно-господарські санкції в свою чергу є різновидом господарсько-правової відповідальності, необхідним елементом якої є вина. Суд першої інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 вини не було, оскільки ліцензійна картка була у нього в наявності. Крім того, приймаючи постанову про накладення фінансових санкцій від 20.04.2010р. Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області порушено вимоги ст.250 ГК України, відповідно до якої, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Як вбачається з долученого до матеріалів справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, воно видане ще 20.06.2007р. Враховуючи позицію відповідача з приводу того, що невнесення змін до ліцензійної картки прирівнюється до відсутності ліцензійної картки, строк застосування адміністративно-господарських санкцій минув ще 20.06.2008р.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною із порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2010р.
Зокрема, обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт, посилаючись на п.п. 12 п.3.2 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 803 від 24.11.2005р., вказує на те, що ліцензійна картка серії АА070021 була неналежним чином оформлена, оскільки частина інформації, яка міститься в ліцензійній картці, стала недостовірною, то, відповідно, і ліцензійна картка була не оформленою належним чином. У відповідності до п.1 ст.17 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775-14 - ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни. Згідно вимог п.4.4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 803 від 24.11.2005р. - при змінах у реєстраційних документах власних або орендованих транспортних засобах оформляються нові ліцензійні картки, - ця норма свідчить про те, що в такому випадку ліцензійна картка АА070021 є неоформленою належним чином та підлягає переоформленню. Тобто, на час перевірки транспортного засобу державними інспекторами, у відповідача була недійсна ліцензійна картка, оскільки у ній були зазначені реєстраційні дані діючої ліцензії та не діючі реєстраційні дані транспотного засобу, що суперечить самому визначенню ліцензійної картки.
Апелянт (відповідач у справі): Головна державна інспекція на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області та позивач: ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату і час проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судових повісток) 13.05.2013р. - ОСОБА_1, 07.05.2013р. - Головній державній інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, письмових пояснень до суду апеляційної інстанції не подали, що дає підстави суду застосувати вимоги пп. 1,2 ч.1 ст.197 КАС України та розглянути справу у письмовому провадженні за наявними матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь головуючого судді стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1, з метою зайняття господарською діяльністю з автомобільних перевезень, 29.03.2007р. отримав ліцензію Головавтотрансінспекції НОМЕР_1 на право провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезеннь вантажів автомобільним транспортом загального користування, (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі). Строк дії ліцензії з 29.03.2007р. по 28.03.2012р.
Головна державна інспекція на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України видала ОСОБА_1 ліцензійну картку до ліцензії НОМЕР_1 строком дії до 28.03.2012р. У вказаній ліцензійній картці зазначено тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_2, дійсний до 23.04.2007р.
Після заміни тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 на постійний НОМЕР_3, позивач продовжував їздити, користуючись вищезазначеною отриманою ліцензійною карткою.
27.02.2010р. державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Харківській області під час здійснення державного контролю за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезення пасажирів та вантажів, встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт позивачем:ОСОБА_1, про що складено акт № 170126 від 27.02.2010р. Із змісту акту вбачається, що серія та номер реєстраційного талону, вказаного в ліцензійній картці, не відповідає наданому.
20.04.2010р. на підставі акту та за результатами розгляду справи, відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", т.в.о. начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області ОСОБА_2 виніс постанову про застосування до водія ОСОБА_1 фінансові санкції у розмірі 1 700,00грн.
Відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повині мати при собі і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 14 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено, що до ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом додаються ліцензійні картки на кожен автомобільний транспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу.
Згідно із вимогами ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт", ліцензійна картка транспортного засобу це документ, який містить реєстраційні дані ліцензій та транспортного засобу.
Однак, на час перевірки транспортного засобу державними інспекторами, у відповідача була недійсна ліцензійна картка, оскільки в ній були зазначені реєстраційні дані діючої ліцензії та недіючі реєстраційні дані транспотного засобу. Тобто, у ліцензійній картці АА 070021, виданій ОСОБА_1, зазначено реєстраціині дані ліцензії НОМЕР_1 терміном дії до 28.03.2012р. та реєстраційні дані транспортного засобу - тимчасовий реєстраційний талон серії НОМЕР_2, дійсний до 23.04.2007р. Однак, позивач: ОСОБА_1 отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВОС013145, а ліцензійну картку не змінив.
Обов'язковість зміни ліценезійної картки передбачена п.4.4 Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку №803 від 24.11.2005р., де зазначено, що при змінах у реєстраційних документах власних або орендованих транспортних засобів оформлюються нові ліцензійні картки, а попередні втрачають чинність з внесенням до них відповідного запису.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що приймаючи постанову про накладення фінансових санкцій від 20.04.2010р. територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області порушено вимоги ст.250 ГК України, відповідно до якої, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Як вбачається з долученого до матеріалів справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, воно видане ще 20.06.2007р. Враховуючи позицію відповідача з приводу того, що невнесення змін в ліцензійну картку прирівнюється до відсутності ліцензійної картки, строк застосування адміністративно-господарських санкцій минув ще 20.06.2008р.
Враховуючи те, що Законом України "Про автомобільний транспорт" не встановлено інших термінів застосування фінансових санкцій, постанова №100593 від 20.04.2010р. про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700,00грн. винесена з порушенням вимог ст.250 ГК України, а тому є протиправною.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки він, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, його висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
1. Апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області, м.Тернопіль на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2010р. у справі № 2а-1663/10/1970 за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області, м.Тернопіль про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без задоволення.
2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2010р. у справі № 2а-1663/10/1970 за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області, м.Тернопіль про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя І.М. Обрізко
Суддя Р.Б. Хобор