Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-3996/11/0101
10.06.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Кучерука О.В. ,
Кукти М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Скісов Є.М. ) від 17.02.12 у справі № 2а-3996/11/0101
за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим (вул. В. Хромих, 12,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"
Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.12 у справі № 2а-3996/11/0101 заяву про перегляд постанови Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2011 року за нововиявленими обставинами за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни" задоволено.
Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2011 року за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни" скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни" за період з 03 березня 2011 року до моменту розгляду справи, здійснення виплати соціальної допомоги, як дитині війни, довічно - задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим нарахувати та виплатити позивачу недоплачене підвищення до пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч.1 ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 03 березня 2011 року до 23 липня 2011 року, з урахуванням виплаченого за вказаний період.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.
Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши справу в порядку статей 195,197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами відповідач посилався на Рішення Конституційного Суду України по справі №1-11/2012 від 25.01.12 №3-рп/2012, яким встановлено, що забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється, виходячи з фінансових можливостей держави. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.
Відповідач, також зазначив, що п. 8 постанови КМ України від 28.05.08 № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі - 49,8 грн. Саме в таких розмірах Управлінням ПФУ проводилися виплати позивачу.
Задовольняючи заяву про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що у постанові Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.11 не наведено мотивів, з яких судом не було застосовано п. 8 постанови КМ України від 28.05.08 № 530, яка відповідно до Рішення КС України від 25.01.12 № 3-рп/2012 підлягала застосуванню. При цьому підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суду першої інстанції вказав п.5 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, пославшись на те. що дана норма передбачає, що підставою для перегляду судового рішення за нововоявленими обставинами може бути рішення Конституційного Суду України щодо нормативно-правового акта, застосованого судом при вирішенні справи, якщо судове рішення не виконано.
З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
При цьому згідно ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5)встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Тобто, п. 5 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість перегляду за нововиявленими обставинами лише на підставі встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Разом з тим, Конституційним Судом України у своєму Рішенні по справі №1-11/2012 від 25.01.12 №3-рп/2012 не визнавав неконституційності будь-якого закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
Нововиявленою обставиною є юридичний факт який: передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи, тобто якби така обставина була відома суду під час прийняття судового рішення, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, тобто, поява яких свідчить про те, що в момент розгляду предмет доказування був визначений неправильно.
Таким чином, нововиявленими вважаються обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи, не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.
Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилається особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені судом.
Також, не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами.
Підставою для перегляду судового рішення не можуть бути обставини, які могли бути встановлені судом при вирішенні даної справи за умови виконання ним вимог процесуального законодавства.
Як вказує заявник в заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, підставою для звернення до суду з даною заявою стало те, що суд у постанові по зазначеної справі не навів мотивів не застосування норми п. 8 постанови КМ України від 28.05.08 №530, яка відповідно до Рішенні Конституційного Суду України по справі №1-11/2012 від 25.01.12 №3-рп/2012 підлягала застосуванню.
Однак, ці доводи відповідача, на думку судової колегії, не мають ознак нововиявлених обставин, встановлених ст. 245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, а мають ознаки оскарження судового рішення, оскільки відповідача не влаштовує результат розгляду справи.
Обрання заявником такого способу захисту, як подача заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами при відсутності нововиявлених обставин в розумінні ст. 245, 248 КАС України є безпідставним, оскільки жодна з осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть вимагати перегляду судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового рішення у справі.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла до висновку, що заява відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягала, а висновок суду першої інстанції щодо задоволення такої заяви є помилковим.
Таким чином, постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
2. Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.12 у справі № 2а-3996/11/0101 - скасувати.
3. Прийняти нову постанову:
"У задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.11 у справі № 2а-3996/11/0101 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни" - відмовити.
Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.11 у справі № 2а-3996/11/0101 - залишити без змін."
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис М.В. Кукта
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.Е.Єланська