04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" червня 2013 р. Справа№ 910/1741/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 18.03.2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року
у справі № 910/1741/13 (суддя - Привалов А. І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - торгівельна фірма «Керамік - Прилуки»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія»
про стягнення 55 549, 00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Петренко В.М. - директор,
від відповідача: не з'явилися,
29.01.2013 року до господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - торгівельна фірма «Керамік - Прилуки» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» про стягнення 55 549, 00 грн. боргу за договором купівлі-продажу від 24.05.2013 року (а.с.5-8).
В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 24.05.2012 року щодо своєчасної та повної оплати вартості цегли.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі № 910/1741/13 позовні вимоги позивача було задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - торгівельна фірма «Керамік - Прилуки» 54 349, 00 грн. - боргу, 1 720, 50 грн. - витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення боргу в сумі 1 200, 00 грн. провадження у справі припинено по п. 1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку з оплатою на момент прийняття рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія», через місцевий господарський суд, 18.03.2013 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 28.02.2013 року у справі № 910/1741/13 та прийняти нове.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.
Посилаючись на норми ст.ст. 181, 265, 266 ГК України, апелянт стверджує, що сторони при укладенні договору не досягли згоди з усіх істотних умов, а саме щодо кількості продукції, що підлягає поставці, а відтак, такий договір є неукладеним і не може бути підставою виникнення господарських зобов'язань між сторонами.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.04.2013 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року розгляд скарги відкладено на 03.06.2013 року у зв'язку з неявкою у судове засідання апелянта та необхідністю витребувати від позивача розгорнутий обґрунтований розрахунок боргу за договором купівлі-продажу від 24.05.2012 року.
Представник позивача у судових засіданнях 22.04.2013 та 03.06.2013 року та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
18.05.2013 року (вх. 09-11 8096) позивач надав суду письмові пояснення по справі, обґрунтований розрахунок боргу, а також копії щомісячних актів звіряння взаємних розрахунків з травня 2012 року по лютий 2013 року.
Апелянт не скористався правом участі в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
24.05.2012 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Виробничо - торгівельна фірма «Керамік - Прилуки» (продавець за договором, позивач у справі) зобов'язався передати оплачену покупцем, а ТОВ «Універсальна компанія» (покупець за договором, відповідач у справі) прийняти цеглу керамічну рядову повнотілу одинарну марки М-100 F-25, сертифіковану згідно ДСТУ БВ.2.7-61:2008 1 клас тільки на обмінних піддонах.
Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. договору встановлено, що продавець зобов'язаний відвантажувати цеглу в присутності повноважних представників покупця, які приймають цеглу по кількості та якості в момент її відвантаження. Відвантаженою по кількості і належної якості вважається цегла, якщо транспортний засіб із нею виїхав за межі прохідної продавця. При транспортуванні цегли продавець не несе відповідальності за її кількість та якість. Продавець надає покупцю такі товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру, накладну, податкову накладну, сертифікат якості (за вимогою покупця). Покупець зобов'язаний надати продавцю довіреність, яка дійсна протягом календарного місяця.
Сторони встановили строк дії договору - договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року (п. 5.1. договору).
В силу частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору купівлі-продажу, згідно якого в силу вимог ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правовою природою договір купівлі-продажу є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.
У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.
Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Розділом 3 договору сторони встановили ціну товару та загальну вартість договору, відповідно до якого ціна 1 тисячі штук цегли керамічної без доставки складає 1 050,00 грн. з ПДВ (п. 3.1. договору).
Згідно з п. 4.1. договору покупець робить передоплату за цеглу шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.
Позивач стверджує, що з моменту укладення договору поставка цеглі та її оплата здійснювалася сторонами з дотриманням умов п.4.1 договору, однак з часом відповідач став оплачувати продукцію після її отримання.
Оскільки відповідач не повністю оплатив вартість цегли, отриманої за договором від 24.05.2012 року, позивач звернувся до нього з претензією від 14.12.2012 року № 14/12-2012 (а.с.46) про сплату боргу в сумі 56 849 грн. (факт направлення претензії підтверджується копіями фіскального чеку № 7575 від 14.12.2012 року, описом вкладення у цінний лист б/н від 14.12.2012 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.44-45), однак, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення, що спричинило звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а саме, стягнення з відповідача боргу в сумі 55 549 грн.
В підтвердження позовних вимог, позивач посилається на договір купівлі-продажу від 24.05.2012 року (а.с. 11), видаткові накладні за вересень -жовтень 2012 року (а.с. 15-18, 33-36), довіренності на право отримання товарно-матеріальних цінностей № 78 від 14.09.2012 року (а.с.19), № 90 від 02.10.2012 року (а.с.37), видані відповідачем на імя Пєркова О.С., а також докази часткової оплати отриманої продукцїї (виписки банку) (а.с. 21-31, 39-43).
З матеріалів справи вбачається, що сторони щомісячно проводили взаємозвірку розрахунків по оплаті цегли, про що складалися Акти взаємозвірки розрахунків, копії яких представлено в матеріалах справи. Так, з Актів звіряння взаємних розрахунків складених за останні місяці вбачається, що станом на 30.09.2012 року заборгованість відповідача становила 69 878,00 грн. (а.с.14), станом на 31.10.2012 року - 56 849,00 грн., станом на 27.12.2012 року - 55 549,00 грн. Зазначені акти підписано сторонами за договором без заперечень чи застережень, відтак свідчать про проведення господарської операції та відображення такої по бухгалтерському обліку юридичних осіб і підписання такого Акту є дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу (аналогічний висновок міститься у Постанові ВСУ від 24.04.2007 року № 26/271).
Колегія суддів звертає увагу, що заборгованність в сумі 54 349,00 грн. не заперечена відповідачем, навпаки підтверждена останнім у відзиві на позов (а.с.52), з посиланням на часткову сплату заборгованності в сумі 1 200,00 грн. вже після подачі позову платіжними дорученнями № 118 від 31.01.2013 року в сумі 550 грн., № 175 від 20.02.2013 року в сумі 150 грн., № 198 від 22.02.2013 року в сумі 200 грн. та № 218 від 26.02.2013 року в сумі 300 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.57-60).
Розглянувши надані позивачем письмові пояснення та обґрунтований розгорнутий розрахунок поставки та оплати цегли за час дії договору від 24.05.2012 року, колегія суддів апеляційної інстанції, встановила, що за період з травня 2012 року по лютий 2013 року позивач передав відповідачу 925 тис. шт. цегли, на загальну суму - 971 250 грн., сплачено відповідачем лише 916 901 грн., борг становить 54 349 грн.
В обгрунтування боргу в сумі 54 349 грн. позивач надав копії щомісячних актів звіряння взаємних розрахунків з травня 2012 року по лютий 2013 року, а саме: акт звіряння взаємних розрахунків за травень 2012 року, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.05.2012 року становила 4 400 грн.; за червень 2012 року, згідно якого заборгованість відповідача станом на 30.06.2012 року становила 112 425 грн.; за липень 2012 року, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.07.2012 року становила 86 613 грн.; за серпень 2012 року, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.08.2012 року становила 89 418 грн.; за вересень 2012 року, згідно якого заборгованість відповідача станом на 30.09.2012 року становила 69 878 грн.; за жовтень 2012 року, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.10.2012 року становила 56 849 грн.; за листопад 2012 року, згідно якого заборгованість відповідача станом на 30.11.2012 року становила 55 849 грн.; за грудень 2012 року, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.12.2012 року становила 55 549 грн.; за січень 2013 року - 54 999 грн., за лютий 2013 року - 54 349 грн.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 53 349 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 54 349 грн. судом першої інстанції задоволено правомірно та обгрунтовано.
Враховуючи, що 1 200 грн. відповідачем сплачено після подання позову та порушення провадження у справі місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 1 200,00 грн. по п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що договір купівлі продажу від 24.05.2012 року не містить всіх істотних умов, що необхідні для даного виду договорів, а саме договором не визначено кількість продукції, яку належить передати за договором покупцеві. Відтак, на думку відповідача, договір від 24.05.2012 року є таким, що не відбувся, тому не може бути підставою позову. Данні твердження апелянта спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та діями сторін по виконанню договору.
Так, умовами договору (п.2.1) визначено, що кількість та якість цегли визначається сторонами у момент її відвантаження та відображається у товаросупровідних документах, якими, згідно п. 2.2 договору є: видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні. В представлених в матеріалах справи видаткових накладних чітко визначено найменування товару, кількість, ціна, вартість товару (з ПДВ, без ПДВ). Видаткові накладні підписано керівником, головним бухгалтером та особою яка відвантажила товар з боку продавця, а також з боку покупця - особою, яка за довіреністю прийняла товар, якою згідно представлених довіреностей був директор ТОВ «Універсальна компанія» Пєрков О.С. Крім того, платіжні доручення на оплату цегли (а.с.57-60) містять посилання саме на договір купівлі продажу від 24.05.2012 року, що свідчить про здійснення господарських операцій саме за даним договором.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року по справі № 910/1741/13 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача у справі (апелянта).
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі № 910/1741/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі № 910/1741/13 залишити без змін.
3. Справу № 910/1741/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Мальченко А.О.
Остапенко О.М.