Справа № 148/3530/13-а
01 червня 2013 року м. Тульчин Вінницької області
Я, суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Карнаух А.П., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Тульчинського районного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, протиправними та зобов'язання виплатити дане підвищення до пенсії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, протиправними та зобов'язання виплатити дане підвищення, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач, є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонером, пенсію отримує по віку. Позивач є дитиною війни і має право на соціальний захист передбачений Законом України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року. Згідно ст.. 6 даного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В зв'язку з цим, позивач звернулася до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області з заявою про здійснення їй перерахунку та виплати вищезазначеного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни. Управління ПФУ у Тульчинському районі дало позивачу відповідь, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50% надбавки, встановленої для учасників війни. У 2008 році відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008-2010 роки" „ та зміни до Закону України « «Про бюджет на 2011 рік» і по Постанові Кабінету Міністрів №745 від 06.07.2011 року... дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", відповідно до Закону призначена надбавка для дітей війни в розмірі 49,80 грн..
Позивач вважає, що вищезазначене підвищення до пенсії, як дитині війни, виплачується у розмірі значно нижчому ніж передбачено Законом України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року.
Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом.
Просить суд визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови в перерахунку та виплаті підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни протиправними. Зобов"язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області, здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно, відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, починаючи з шестимісячного строку до дня його звернення до суду, з урахуванням фактично отриманих сум.
Відповідач у встановлений ст.. 183-2 КАС України строк заперечення проти позову не надав.
Ознайомившись з позовною заявою, вивчивши додані до позовної заяви письмові докази, вважаю, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Позивач, є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить її паспорт серії НОМЕР_1, виданий Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області 22.01.1999 року. Пенсію отримує по віку, і є дитиною війни, про що свідчить її пенсійне посвідчення №419124, видане 21.10.2005 року.
Згідно ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року дитиною війни вважається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Таким чином, позивач, будучи громадянином України та ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни і тому має право на соціальний захист передбачений Законом України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року. Згідно ст.. 6 даного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В зв"язку з цим, позивач звернулася до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області з заявою про перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст.. 6 Закону України „Про
соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року. Управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області відмовило позивачу у перерахунку підвищення до пенсії.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року №489-V", було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-IV.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст.111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" і дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року Положення п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Вищезазначеним Рішенням Конституційного Суду України, зокрема в п. 4.4. було встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об"єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 64 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Відповідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Верховний суд України вказав, що оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади» не підлягають застосуванню закони та інші нормативно-правові акти, що скасовують конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
В своєму рішенні Конституційний Суд України №20-рп/2004 від 01.12.2004 року однозначно підтвердив свою правову позицію з цього питання в ч. 3 п.6, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії , право на які передбачено чинним законодавством, є додатковим до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.. 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 с. 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п. 31 ч. 1. ст.. 85, п. 19 ч. 1 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану (ст.. 64 Конституції України»).
Раніше така ж правова позиція Конституційного Суду України визначена у рішенні №5-рп/2002 від 20.03.2002 року.
Такий висновок Конституційного Суду України підтверджує обґрунтування позивача про неможливість зменшення йому підвищення до пенсії.
Відповідно до ст..8 КАСУ суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А практика цього суду свідчить, що при розгляді судами справ щодо пенсійного забезпечення громадян України українські суди повинні вирішувати питання про конституційність законодавства при нарахуванні пенсії ( рішення від 07.10.2010 року у справі Багатова проти України та ін..).
Такі виплати повинні бути здійснені до 23.07.2011 року, оскільки правове регулювання цих виплат в подальшому було змінено.
25.01.2012 року Конституційний Суд України ухвалив рішення №3-рп/2012. У даному рішенні Конституційним Судом України визначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного Бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Пленум Вищого адміністративного Суду України в постанові №8 від 19.12.2011 року «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку із застосуванням ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» роз'яснив судам, що, вирішуючи питання про те, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для вирішення спорів зазначеної категорії, судам необхідно надавати перевагу тій із них, що прийнята пізніше. У цих правовідносинах така норма міститься в Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 року прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких витрат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року.
Судам необхідно врахувати, що до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23.07.2011 року, при вирішенні справ цієї категорії щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Із 23.07.2011 року правомірність дій суб'єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ судам необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 року» та Постанови Кабінету Міністрів від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».
Таким чином, суд при розгляді справи керується Конституцією України, як Основним Законом, також Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та враховує прийняту 06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України Постанову №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 159, 183-2 КАС України, суд, -
Позов задоволити частково.
Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, з 15.02.2011 року до 23.07.2011 року, протиправними.
Зобов"язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 15.02.2011 року по 23.07.2011 року, виплативши заборгованість за цей період, з урахуванням раніше виплачених сум.
Подальшу виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, проводити на підставі Закону України « Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та враховувати Постанову Кабінету Міністрів України №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» прийняту 06.07.2011 року, до втрати права на такі виплати.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Постанова суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Постанова суду є остаточною крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.
Суддя Тульчинського районного суду
Вінницької області А.П. Карнаух