ун. № 759/1509/13-ц
пр. № 2/759/2243/13
23 травня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лопатюк Н.Г.
при секретарі - Васильченко Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3; третя особа: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання останньої такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Свої позовні вимоги мотивували тим, що ОСОБА_3 є онукою ОСОБА_1 Відповідач з дня свого народження та по теперішній час виховувалась та мешкала зі своїм батьком - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1. Дана квартира в даний час належить на праві власності відповідачу, ОСОБА_3
Спірне житлове приміщення являє собою двокімнатну ізольовану квартиру з ізольованими кімнатами розміром 11, 4 кв.м. та 17,5 кв.м. У даній квартирі зареєстрованими є позивачі у справі та відповідач. Відповідач була вселена в спірну квартиру рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 квітня 2009 року.
Позивач пояснила, що примусове вселення відповідача здійснили 25 жовтня 2011 року у відсутність позивачів на підставі виконавчого листа про вселення. З моменту примусового вселенняпо теперішній час відповідач спірним житловим приміщенням не користується, витрат по оплаті житлово-комунальних послуг не здійснює.
Позивачі зазначили, що вони не чинили відповідачу жодних перешкод у користуванні квартирою, однак впевнені, що відповідач не має наміру мешкати в спірній квартирі, а намагається користуватись окремою кімнатою розміром 11, 4 кв.м.
Таким чином, позивачі суду пояснили, що у спірній квартирі мешкають лише вони, будь-хто інший в даній квартирі не мешкає, а тому, оскільки відповідач лише зареєстрована в спірній квартирі, але ніколи в ній не мешкала, просять суд задовольнити їх позовні вимоги та визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право право користування квартирою АДРЕСА_2
В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі, мотивуючи тим, що пояснення, викладені в позовній заяві не відповідають дійсності, ряд обставин справи приховано та не доведено до відома суду. Дісно, до настання повноліття відповідач виховувалась та перебувала під повною опікою батька, оскільки її матір позбавлено батьківських прав. За відповідачем на той час зберігалось право користування спірним житловим приміщенням.
Представник відповідача пояснив, що позивачі чинили перешкоди у користуванні відповідачем спірною квартирою, а подарована батьком квартира, яка є власністю останньої, на даний час являється її єдиним можливим місцем проживання.
В підтвердження свої заперечень, представник відповідача повідомив суд про ряд судових рішень та пояснив, що увесь час і по сьогоднішній день позивачі у даній справі намагаються своїми протиправними діями унеможливити відповідачу доступ до спірної квартири, всіляко перешкоджають у її вселенні, чим грубо порушують права та інтереси останньої. Станом на сьогоднішній день, рішення суду про вселення відповідача не виконується, натомість позивачі створюють умови, за якими ОСОБА_3 не має можливості вселитись в спірне житло.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд ухвалити рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, вислухавши думку позивачів, представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, повно і всебічно дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що вимоги позивачів є необгрунтованими, належним чином не доведеними, не підтвердженими нележними доказами та такими, що порушують законні інтереси відповідача, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити в повному обсязі.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_2 є двокімнатною квартирою, загальна площа якої становить 53, 6 кв.м., житлова площа становить 28, 9 кв.м., яка складається з двої ізольованих кімнат розміром 17, 5 кв.м. та 11, 4 кв.м.
Ордер за №428 (обмінний) на спірну квартиру було видано ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 12 травня 1997 року виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів.
Згідно довідки за формою №3 Філії №809 Святошинського району м. Києва, в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано три особи, а саме позивачі по справі та відповідач.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 1997 року, задоволено позов ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про вселення відповідача по даній справі в спірну квартиру.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 квітня 2009 року, а також ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 липня 2009 року, розглянуто справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2; третя особа: Святошинська РДА в м. Києві про вселення та зміну договору найму житлового приміщення, відповідно до якого ОСОБА_3 вселена в спірну квартиру, а в задоволені вимог в частині зміни договору найму - відмовленоа також відмовлено в позові ОСОБА_2, ОСОБА_1до ОСОБА_3 про визнання особа такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
24 липня 2009 року Святошинський районним судом м. Києва видано виконавчий лист на вселення ОСОБА_3 у спірну квартиру.
У відповідності до актів державного виконаця від 18.08.2009 року, 21.08.2009 року, 17.06.2010 року, 25.10.2010 року, 30.11.2010 року, 20.01.2011 року та 25.10.2011 року, відповідачі відмовлялись від примусового виконання рішення суду. Постановою державного виконавця за невиконання рішення суду накладено штраф на позивачів у даній справі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києві від 18 липня 2011 року, задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, що діяла в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7, які проживали в спірній квартирі, про виселення останніх з квартири АДРЕСА_2 та відмовлено в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням.
Постановою ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 26 жовтня 2011 року закінчено виконавче провадження по вселенню ОСОБА_3 в спірну квартиру.
25 листопада 2011 року ОСОБА_3 повторно звернулась до Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві, ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві з заявами про відновлення виконавчого провадження про вселення останньої, оскільки їх надалі перешкоджають в спірній квартирі.
Крім того, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2012 року, в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2; третя особа: Святошинська РДА в м. Києві про визнання права користування житловим приміщенням, а саме кімнатою розміром 11, 4 кв.м., розташованої в спірній квартирі - відмовлено.
07 лютого 2012 року, рішенням Святошинського районного суду м. Києва задоволено позовом ОСОБА_3 до позивачів у даній справі, яким зобов'язано останніх усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 Дане судове рішення набрало законної сили.
Судом також встановлено, що в подальшому, ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-397/09 про вселення останньої в спірну квартиру.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року задоволено вищезазначену заяву.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 березня 2013 року, задоволено заяву ОСОБА_3 про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом 2-799/2011 від 01 вересня 2011 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва у справі про виселення ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з спірної квартири. Дана ухвала 12 березня 2013 року набрала законної сили.
Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Однак, в судовому засіданні встановлено, що між сторонами у справі склались неприязні стосунки, в зв'язку з чим позивачі перешкождають відповідачу проживати у спірній квартирі, чим порушують права останньої.
Позивачі у своїй заяві посилаються на ст.107 ЖК України, якою передбачено, що наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в бцдь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
В судовому засіданні не доведено, що відповідач проживала в спірній квартирі, з якої вибула за власним бажанням в інше житлове приміщення, навпаки, достовірно встановлено, що відповідач багато років намагається вселитись у спірну квартиру, що підтверджується поясненнями її представника в судовому засіданні, рядом судових рішень, актами державного виконавця та іншими письмовими доказами у їх сукупності.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, позивачами не доведені вимоги, з якими вони звернулись до суду, натомість рядом судових рішень встановлено, що позивачі перешкоджають відповідачу у здійсненні її права користування житловим приміщенням, а суд приходить до висновку, що позовні вимоги є надуманими та необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208-210, 212-215, 292, 294 ЦПК України,-
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3; третя особа: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: