ун. № 2608/18602/12
пр. № 2/759/1140/13
22 травня 2013 року Святошинський районний суд міста Києва в складі
головуючого - судді Лопатюк Н.Г.,
при секретарі Ковальовій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»; треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності та визнання боржником за кредитним договором,
14 листопада 2012 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності та визнання боржником за кредитним договором.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 14 липня 2005 року вона зі своїми батьками, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, продали власну квартиру у м. Львові, де проживали її батьки, та яка належала їм на праві приватної власності в рівних частках. Метою продажу данної квартири було придбання в кредит квартири у м. Києві.
Так як позивач не могла отримати кредит, оскільки вона працює лікарем у державній лікарні і отримає малу заробітну плату, вони вирішили оформити кредит на ОСОБА_2, колишнього чоловіка позивача. Для цього, батьком позивача було відкрито рахунок НОМЕР_1 в АКБ «Райффайзен Банк Україна» в м. Львові, на який він того ж дня, 14 липня 2005 року, вніс кошти, отримані від продажу квартири в розмірі 33 000 доларів США. Того ж дня ці кошти платіжним дорученням в іноземній валюті були перераховані на ім'я ОСОБА_2
09 серпня 2005 року ними було придбано квартиру, договір купівлі-продажу якої оформлено на ОСОБА_2 Під заставу даної квартири отримано кредит у розмірі 18 200 доларів США на придбання даної квартири, страхування майна та особистого страхування. В забезпечення виконання даного кредитного договору було укладено договір іпотеки на дану квартиру та договір поруки, за яким поручителем стала позивач.
На даний час позивач та відповідач розлучились та вже не проживають однією сім'єю, їх спільна дитина залишилась проживати з позивачем.
Як пояснила позивач у своїй позовній заяві, відносити між нею та відповідачем вкрай погані. На пропозицію позивача переоформити на неї право власності на квартиру та кредит відповідач відмовляється, в той час як зобов'язання по кредитному договору фактично виконують її батьки. Відповідач не здійснив жодної проплатив рахунок погашення кредиту.
Між позивачем та її батьком було укладено договір позики, за яким він зобов'язався надати позику на суму погашення кредиту, шляхом погашення щомісячних платежів по кредитному договору, а батьки в той час будуть тимчасово проживати в придбаній квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач також пояснила, що усі проплати за кредитним договором здійснювались батьком останньої, що підтверджується його підписами на квитанціях про погашенню кредиту.
На підставі вищевикладеного, позивач зазначила, що спірна квартира була придбана ними у шлюбі, але фактично за її особисті кошти, частково запозичені нею у її батьків, частково за кошти її батьків та за її власні кошти, отримані від продажу квартири у м. Львові.
Крім того, відповідно до договору поруки, позивач надала поруку перед кредитором по кредитному договору за виконання ОСОБА_2 зобов'язань по вищезазначеному кредитному договору і фактично їх виконує, проплачуючи щомісячні платежі по кредитному договору, а тому позивач просить суд задовольнити її позовні вимоги, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати її боржником по кредитному договору, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» та зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» укласти з нею договір щодо заміни боржника за кредитним договором.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги, викладені в позовні заяві в повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_2, не заперечував проти задоволення даного позову.
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника ПАТ КБ «ПриватБанк», який про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Треті особи підтримали вимоги, викладені в позовній заяві.
Суд, вислухавши думку позивача та її представника, відповідача та третіх осіб, дослідивши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішенню спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 14 липня 2005 року, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали, а Національний банк України купив квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 5 - копія договору купівлі-продажу).
В матеріалах даної справи міститься копія заяви від 14 липня 2005 року, згідно якої ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який діяв від свого імені та від імені позивача стверджують, що вони одержали від Національного банку України - покупця квартири АДРЕСА_3, повний розрахунок за дану квартиру в сумі 175 724 грн. 20 коп. Дана заява посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 6 - копія заяви).
Договором купівлі-продажу квартири від 09 серпня 2005 року визначено, що ОСОБА_2 купив однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 7 - копія договору купівлі-продажу квартири).
З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 09 серпня 2005 року було укладено кредитний договір за №K2U4GF00261000, згідно якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти через касу на строк до 08 серпня 2015 року, включно, у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 18 200 доларів США для придбання квартири в сумі 14 000 доларів США та на страхові платежні по особистому страхуванню в сумі 1 400 доларів США, а також на оплату страхових платежів по страхуванню нерухомості в сумі 2 800 доларів США на умовах, зазначених у даному договорі. Забезпеченням виконання відповідачем зобов'язань по даному договору виступає договір іпотеки на однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9 - копія кредитного договору).
Згідно договору іпотеки від 09 серпня 2005 року, ОСОБА_7 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» уклали даний договір в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №K2U4GF00261000, укладеного 09 серпня 2005 року (а.с. 10-12 - копія договору іпотеки).
Одночасно, 09 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно якого позивач виступила поручителем перед Банком, за виконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору №K2U4GF00261000, укладеного 09 серпня 2005 року, згідно якого Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 18 200 доларів США (а.с.13 - копія договору поруки).
В матеріалах справи міститься копія квитанції №6 від 14 липня 2005 року, якою підтверджуються твердження позивача щодо внесення ОСОБА_4 грошових коштів, отриманих від продажу квартири в сумі 33 000 доларів США (а.с. 14 - копія квитанції).
З платіжного доручення в іноземній валюті, копія примірника якого міститься в матеріалах даної справи вбачається, що ОСОБА_4 переказав з рахунку НОМЕР_1, а ОСОБА_2 одержав грошові кошти в сумі 33 000 доларів США, що підтверджує пояснення позивача (а.с. 15 - копія примірника платіжного доручення).
Також, 09 серпня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець, ОСОБА_4 надав позичальнику, ОСОБА_1, позику в порядку та на умовах, визначених даним договором. Строк надання позики становить строк погашення кредиту за кредитним договором №K2U4GF00261000, укладеного 09 серпня 2005 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 16 - копія договору позики).
В матеріалах справи містяться копії квитанцій та приходних касових ордерів, з яких вбачається, що валютні операції щодо внесення коштів для погашення кредиту здійснював відповідач ОСОБА_2, однак, як пояснили в судовому засіданні позивач та треті особи, усі проплати за кредитним договором здійснювались батьком позивача, ОСОБА_4, що підтверджується його підписами на квитанціях по погашенню кредиту.
Частиною першою статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належать їй, йому особисто.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось відповідачем ОСОБА_2, спірна квартира була придбана ним та позивачем у шлюбі, але фактично за особисті кошти позивача та частково позичені кошти її батьків, а також частково за кошти позивача та її батьків, отриманих від продажу квартири у м. Львові, яка належала ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 17 січня 1997 року за №10336-3, та зареєстрованого у Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки в реєстровій книзі №27, номер запису 19400, реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 11386964.
Відповідно до ст.520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ст.521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
В свою чергу, частиною першою статті 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Представником ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано жодних письмових заперечень з приводу позовних вимог ОСОБА_1, а саме відносно заміни боржника, ОСОБА_2 у зобов'язанні іншою особою - позивачем у справі, а тому у суду наявні всі підстави вважати, що ПАТ КБ «ПриватБанк» погодився з вимогами позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача доведені в повному обсязі, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та є такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 319-321, 328, 392, 520, 521 Цивільного кодексу України; ст. 57 СК України; ст.ст. 11, 57, 60, 208, 209, 212-215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»; треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності та визнання боржником за кредитним договором - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_1 боржником за кредитним договором №K2U4GF00261000 від 09 серпня 2005 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 320649, код ЄДРПОУ 26399557) укласти договір щодо заміни боржника за кредитним договором №K2U4GF00261000 від 09 серпня 2005 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2, з ОСОБА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: