01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25
"07" червня 2013 р. Справа № 911/1296/13
За позовом Приватного акціонерного товариства „Племптахозавод „Кучаківський"
до Головурівської сільської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Саранова Володимира Георгійовича
про скасування рішень
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача Юрченко О.І. (дов. № 25 від 26.03.2013р.);
від відповідача Балицький А.В. (дов. б/н від 24.04.2013р.);
Кононець С.П. (дов. б/н від 24.04.2013р.);
від третьої особи Коршун А.В. (дов. № 2964 від 03.11.2011р.).
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство „Племптахозавод „Кучаківський" (далі - позивач) звернулось з позовом до Головурівської сільської ради (далі - відповідач) про визнання недійсними рішень Головурівської сільської ради № 660-28-VI від 26.12.2012р. та № 660-28-VI від 28.12.2012р. про відведення земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями Головурівської сільської ради № 660-28-VI від 26.12.2012р. та № 660-28-VI від 28.12.2012р. змінено цільове призначення земельної ділянки, яка на підставі Державного акту II-КВ № 002824 знаходиться у постійному користуванні позивача, з земель сільськогосподарського призначення (ведення особистого селянського господарства) на землі житлової та громадської забудови та порушено право позивача, оскільки останній на підставі вказаного Державного акту II-КВ № 002824 на право постійного користування землею площею 0,289 га є законним користувачем зазначеної земельної ділянки, а погодження щодо вилучення у нього цієї земельної ділянки чи добровільної відмови від права користування земельної ділянкою у зазначеному розмірі позивач не надавав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2013р. порушено провадження у справі № 911/1296/13, розгляд справи призначено на 17.05.2013р.
16.05.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло уточнення до позовної заяви (вх. № 11324 від 16.05.2013р.), згідно якого останній, до початку розгляду справи по суті, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу, змінив предмет позову та просив суд визнати недійсними рішення Головурівської сільської ради № 660-28-VI від 28.12.2012р. про відведення земельної ділянки, рішення Головурівської сільської ради № 660-28-VI від 26.12.2012р. про відведення земельної ділянки та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 444422, яке прийнято судом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2013р. розгляд справи відкладено на 07.06.2013р., залучено Саранова Володимира Георгійовича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
16.05.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11342 від 16.05.2013р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.
21.05.2013р. та 24.05.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшли клопотання (вх. № 11691 від 21.05.2013р., вх. № 12002 від 24.05.2013р.), згідно яких останній, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, просив суд витребувати в Управлінні Держземагенства у Бориспільському районі Київської області проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які були виготовлені Кучаківському держплемптахозаводу, правоприємником якого є ПрАТ „ГШЗ „Кучаківський", на підставі якого був одержаний державний Акт ІІ-КВ № 002824 на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 552 та витребувати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області під існуючу базу відпочинку, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які були виготовлені Саранову Володимиру Георгійовичу, інд. код 237800731, на підставі якого був одержаний державний акт на право власності земельної ділянки ЯЙ № 444422 площею 0,3467 га у с. Кийлів, Бориспільського району Київської області, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), надану на підставі рішення Головурівської сільської ради № 660-28-VI від 26.12.2012р. та № 660-28-VI від 28.12.2012р. у с. Кийлів, Борсипільского району Київської області для будівництва господарських будівель і споруд, які прийнято судом.
07.06.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 12793 від 07.06.2013.), згідно якого останній, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, просив суд витребувати у Гологурівської сільської ради рішення про припинення прав постійного користування спірною земельною ділянкою держплемптахозавод „Кучаківський" на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області та рішення про припинення прав постійного користування спірною земельною ділянкою ПрАТ „Племптахозавод „Кучаківський" на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, яке прийнято судом.
07.06.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника третьої особи надійшло пояснення щодо позовної заяви від 07.06.2013р. (вх. № 12800 від 07.06.2013р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, яке прийнято судом.
У судовому засіданні 07.06.2013р. суд, розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, вирішив відмовити у їх задоволенні з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" № 10 від 24.10.2011р. Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції. Відповідне клопотання має заявлятися (подаватися) в письмовій формі.
Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні документи, необхідні для встановлення обставин для вирішення спору по суті, в тому числі ті, про витребування яких заявлено клопотання, та закінчення двохмісячного строку розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів.
Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2013р. підтримав позов повністю, представники відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників cторін та третьої особи, суд
Як вбачаться з Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 002824 від 17.06.1996р. (а.с. 22-25) Кучаківському держплемптахозаводу надано 0,9 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування під існуючу базу відпочинку відповідно до рішення 1 сесії XXII скл. Київської обласної ради народних депутатів від 08.09.1994р. № 20-01-XXII. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 552. На підставі рішення виконкому Головурівської сільської ради № 104 від 26.10.1999р. змінено площу землекористування позивача на 0,611 га, внаслідок чого позивач є землекористувачем земельної ділянки площею 0,289 га (0,9 га - 0,611га).
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області „Про перетворення Державного племінного заводу курей м'ясного напрямку „Кучаківський" у Відкрите акціонерне товариство" № 5-25-7/4 від 19.01.1998р. перетворено Державний племінний завод курей м'ясного напрямку „Кучаківський" у Відкрите акціонерне товариство „Племптахозавод „Кучаківський", яке згодом було перейменовано у Приватне акціонерне товариство „Племптахозавод „Кучаківський".
Позивач в обґрунтування позовних вимог вважає, що спірна земельна ділянка площею 0,3467 га, яка перебуває у власності Саранова Володимира Георгійовича порушує право користування позивача земельною ділянкою площею 0,289 га, яка вилучена у позивача та змінено цільове призначення земельної ділянки з земель сільськогосподарського призначення (ведення особистого селянського господарства) на землі житлової та громадської забудови.
Судом встановлено, що рішенням 23 сесії V скликання Головурівської сільської ради „Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. Бурлаці Валерію Володимировичу для ведення особистого селянського господарства в селі Кийлів Бориспільського р-ну Київської області" № 1032-23-V від 24.05.2008р. (а.с. 86) надано гр. Бурлаці В.В. дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства в межах села Кийлів Бориспільського району Київської області.
Рішенням 41 сесії V скликання Головурівської сільської ради „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. Бурлаці Валерію Володимировичу для ведення особистого селянського господарства" № 1683-41-V від 29.12.2009р. (а.с. 81) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. Бурлаці Валерію Володимировичу для ведення особистого селянського господарства в селі Кийлів, надано гр. Бурлаці В.В. земельну ділянку площею 1,0894 га у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Кийлів.
30.12.2009р. на підставі вказаного рішення Бурлаці Валерію Володимировичу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯК № 704526 площею 1,0894 га. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Крім того, судом встановлено, що на підставі заяви Бурлаки В.В. (а.с. 79), належну йому на праві власності земельну ділянку площею 1,0894 га розділено на земельні ділянки площею: 0,6355 га та 0,4539 га, внаслідок чого 11.09.2012р. було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 728852. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Суд встановив, що земельну ділянку площею 0,4539 га, яка за заявою Саранова В.Г. (а.с. 70) розділена на дві ділянки площею 0,3467 га (спірна земельна ділянка) та 0,1073 га із виготовленням актів серії ЯИ № 444423 від 29.12.2012р. та серії ЯИ № 444422 від 29.12.2012р., (спірний акт), яка розташована у Київській області, Бориспільського району Київської області, с. Кийлів третя особа придбала у Бурлаки Валерія Володимировича у власність на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.09.2012р., який зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується Витягом з державного реєстру правочинів № 11876863 від 24.09.2012р.(а.с. 76).
Рішенням 24 сесії VI скликання Головурівської сільської ради „Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з земель для ведення особистого селянського господарства на забудовані землі (будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) гр. Саранову Володимиру Георгійовичу" № 565-24- VI від 27.09.2012р. надано дозвіл Саранову В.Г. на складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з земель для ведення особистого селянського господарства на забудовані землі (будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) ділянка площею 0,4539 га.
Рішеннями сесії Головурівської сільської ради „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки гр. Саранову Володимиру Георгійовичу, цільове призначення якої змінюється з земель сільськогосподарського призначення (ведення особистого селянського господарства) на землі житлової та громадської забудови (будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) в межах с. Кийлів Бориспільського району Київської області № 660-28-VI від 26.12.2012р. та № 660-28-VI від 28.12.2012р. (а.с. 48, 67) затверджено проект землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки гр. Саранову В.Г., цільове призначення якої змінюється з земель сільськогосподарського призначення (ведення особистого селянського господарства) на землі житлової та громадської забудови (будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах с. Кийлів Бориспільського району Київської області, змінено цільове призначення частини земельної ділянки площею 0,3467 га з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах с. Кийлів Бориспільського району Київської області.
29.12.2012р. на підставі вказаних рішень Саранову Володимиру Георгійовичу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯИ № 444422 площею 0,3467 га. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Предметом позову, з урахуванням уточнення до позовної заяви (а.с. 36-39), є вимоги про визнання недійсними рішення Головурівської сільської ради № 660-28-VI від 28.12.2012р. про відведення земельної ділянки, рішення Головурівської сільської ради № 660-28-VI від 26.12.2012р. про відведення земельної ділянки та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 444422.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Частинами першою та другою ст. 92 Земельного кодексу України (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу (ст. 131 ЗК України).
Відповідно до ст. 132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) права та обов'язки сторін; ж) кадастровий номер земельної ділянки; з) момент переходу права власності на земельну ділянку. Додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження земельної ділянки приватної власності, є державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується (або відчужувалась). Угоди про перехід права власності на земельну ділянку підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Дослідивши в судовому засіданні 07.06.2013р. план зовнішніх меж землекористування позивачем площею 0,289 га (а.с. 24) та план меж земельної ділянки земельної ділянки третьої особи площею 0,3467 га (а.с. 65 на звороті), суд дійшов висновку про нетотожність вказаних земельних ділянок та відсутність факту накладення земельних ділянок.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки державної статистичної звітності по формі 6-зем № 1451-д від 14.05.2009р. (а.с. 82), виданої Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі земельна ділянка площею 1,0894 га (частину якої площею 0,4539 га третя особа придбала у Бурлаки В.В. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.09.2012р.) рахується в землях запасу та землях, не наданих у власність та постійне користування в межах населених пунктів.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що позивачем, належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду факту порушення відповідачем прав на належну йому на праві постійного користування земельну ділянку площею 0,289 га, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень Головурівської сільської ради № 660-28-VI від 28.12.2012р. про відведення земельної ділянки, рішення Головурівської сільської ради № 660-28-VI від 26.12.2012р. про відведення земельної ділянки та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 444422, оскільки правомірність набуття третьою особою права власності на земельну ділянку площею 0,3467 га підтверджена третьою особою наявними в матеріалах справи документами.
Твердження представника позивача, що спірними рішеннями скасовано рішення Київської обласної ради № 20-01-ХХ від 08.09.1994р., яким позивачу надано земельну ділянку у постійне користування не приймаються судом, оскільки як вбачається зі змісту рішень № 660-28-VI від 26.12.2012р. та № 660-28-VI від 28.12.2012р., вказаними рішеннями затверджено проект землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки гр. Саранову В.Г., яку останній придбав на підставі цивільно-правової угоди з Бурлакою Валерієм Володимировича, а не скасовано рішення Київської обласної ради № 20-01-ХХ від 08.09.1994р., як помилково вважає позивач.
Доводи представників відповідача та третьої особи на те, що у відповідності до ст. 141 Земельного кодексу України у позивача припинилося право постійного користування земельною ділянкою у зв'язку з припиненням діяльності державного підприємства не приймаються судом, оскільки Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області „Про перетворення Державного племінного заводу курей м'ясного напрямку „Кучаківський" у Відкрите акціонерне товариство" № 5-25-7/4 від 19.01.1998р. перетворено Державний племінний завод курей м'ясного напрямку „Кучаківський" у Відкрите акціонерне товариство „Племптахозавод „Кучаківський", яке згодом було перейменовано у Приватне акціонерне товариство „Племптахозавод „Кучаківський".
Відтак, доводи про припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,289 га не беруться судом до уваги як безпідставні.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено: 11.06.2013р.
Суддя П.В. Горбасенко