ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/5759/13 29.05.13
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТТА"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕЛІОС"
про: стягнення 8.341,86 грн.
Суддя: Балац С.В.
Представники:
позивача: Чернишова А.М. - за довіреністю від 20.03.2013, б/н;
відповідача: не з'явилися.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору поставки від 01.10.2012 № 01/10/12, товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТТА" поставлено, а товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ГЕЛІОС» отримано товар загальною вартістю 6.328,69 грн. Однак, відповідач своїх грошових зобов'язань за вказаним договором не виконав, отриманий ним товар на користь позивача не сплатив.
Таким чином, позивач простить суд задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 8.341,86 грн., з яких: 6.328,69 грн. - основна заборгованість; 1.911,40 грн. - пеня; 76,46 грн. - 3 % річних та 25,31 грн. - збитків від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2013 порушено провадження у справі № 910/5759/13.
Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що, у свою чергу, підтверджується повідомленням поштового зв'язку про вручення останньому поштового відправлення. Проте, у судові засідання повноважний представник відповідача не з'явився, відповідач обґрунтованих заяв або клопотань із зазначенням поважних причин неявки його представника до суду не подав. Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло.
Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 29.05.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -
Між товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТТА", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ГЕЛІОС», як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 01.10.2012 № 01/10/12 (далі - Договір).
Згідно предмету даного Договору позивач зобов'язується періодично, у передбачені графіком поставок строки, передавати відповідачеві партії товару, а останній зобов'язується приймати, використовувати у власній підприємницькій діяльності та оплачувати отриманий товар на умовах та порядку, визначеному розділом VI Договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору Відповідач здійснює оплату позивачеві за фактом реалізації поставленого товару. Оплата здійснюється у безготівковій формі кожні 30 (тридцять) календарних днів, починаючи з моменту укладення Договору, винятково в обсязі реалізованого у відповідній часовий період товару.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що Договір діє до 31.12.2013 року.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, позивач 11 жовтня 2012 року, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 6.328,69 грн.
Даний спір виник внаслідок того, що відповідач в порядку встановленому пунктом 6.1 Договору отриманий ним товар на користь позивача не сплатив, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості у розмірі 6.328,69 грн. Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується видатковими накладними, а також актом звірки взаємних розрахунків станом за період 2012 року, який підписаний з обох сторін даного спору та водночас скріплений печатками останніх.
Частиною 1 ст. 692 унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем заборгованості, сторонами спору до суду не подано.
Отже, виходячи з наведених вище обставин, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягає задоволенню повністю в розмірі 6.328,69 грн.
Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві пеню у розмірі 1 (однієї) облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 7.5 Договору визначено, що сторони несуть цивільно-правову відповідальність за збитки, що сталися внаслідок невиконання або часткового виконання сторонами зобов'язань за Договором, відповідно до його умов та чинного законодавства України.
Позивачем надано суду заяву про зменшення позовних вимог, які стосуються розмірів пені, 3 % річних та збитків від інфляції.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Поряд з цим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суд, дослідивши розрахунок наведений позивачем у заяві про зменшення позовних вимог щодо пені, 3 % річних та збитків від інфляції, визнав його арифметично невірним, з огляду на наступне.
По-перше: позивач розраховує вказані вимоги за період з 13.10.2012 по 20.05.2013, в той час як в силу положень п. 6.1 Договору, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату товару кожні 30 календарних днів, починаючи з моменту укладення Договору, а відтак прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання наступає з 11.11.2012, з тієї підстави, що товар останнім отримано 11.10.2012.
По-друге: період нарахувань неустойки у вигляді пені виходить за межі строку встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 236,69 грн., за період з 11.11.2012 по 11.05.2013, за наступним розрахунком суду:
6.328,69 грн. (сума заборгованості) * 7,5 % (ставка НБУ) / 365 * 182 (кількість прострочених днів) = 236,69 грн. - сума пені.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та збитків від інфляції, останні також підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:
- вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 99,35 грн. за період з 11.11.2012 по 20.05.2013, за наступним розрахунком суду: 6.328,69 грн. (сума заборгованості) * 3 % річних / 365 * 191 (кількість прострочених днів) = 99,35 грн.
- вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 18,98 грн. за період з листопада 2012 по травень 2013, за наступним розрахунком суду: 6.328,69 грн. (сума заборгованості) * 1,003 (сукупний індекс інфляції) = 6347.67 грн. - 6.328,69 грн. = 18,98 грн.
З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ГЕЛІОС».
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ГЕЛІОС» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4-Б, офіс 33; код ЄДРПОУ: 33123812, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТТА" (61002, м. Харків, вул. Петровського, буд. 5; код ЄДРПОУ: 34014867, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 6.328,69 (шість тисяч триста двадцять вісім) грн. 69 коп. - основного боргу; 236,69 (двісті тридцять шість) грн.69 коп. - пені; 99,35 (дев'яносто дев'ять) грн. 35 коп. - 3 % річних; 18,98 (вісімнадцять) грн. 98 коп. - збитків від інфляції; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.06.2013 року.
Суддя С.В. Балац