Справа №22ц/791/1628/13 Головуючий в суді 1 інстанції: Захарчук В.В.
Категорія: 74 Доповідач: Склярська І.В.
2013 року червня місяця 10 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
головуючого: Склярської І.В.
суддів: Цуканової І.В.
Вейтас І.В.
при секретарі: Герасименко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 03 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 при визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та виділення ? частки нерухомого майна, -
У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем 19.10.1996 року був укладений шлюб та який був розірваний 05.08.2009 року. Під час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі ними за власні кошти були придбані житлові будинки, розташовані в АДРЕСА_1. Так як майно набуте під час шлюбу є спільною власністю як позивача так і відповідача, просив визнати спільною сумісною власністю набуте ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час зареєстрованого шлюбу житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 виділити ОСОБА_3 ? частин вищезазначених житлових будинків, а також ? частину магазину по АДРЕСА_3
Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 03 квітня 2013 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ОСОБА_4 з доводами апеляційної скарги не погодилася, посилаючись на те, що спірне майно придбано в період коли сторони не перебували в шлюбі.
Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вірно визначився з предметом позову, інший будинок придбаний відповідачем після розірвання шлюбу з позивачем, доказів щодо існування та реєстрації магазину позивачем не надано.
Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не може виходячи з наступного.
Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України ).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
За правилами п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Аналіз положень ст. 60 СК України, дає підстави зробити висновок, що право спільної сумісної власності на майно вважається тоді, коли воно придбано подружжям під час шлюбу.
При цьому юридичне оформлення права власності на новостворене майно або право власності на таке майно, не оформлене відповідно до вимог закону, не змінює статусу цього майна як набутого у шлюбі, тобто спільного майна подружжя.
Як вбачається з рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2009 року, яке набрало чинності 16.08.2009 року, ухваленого за позовом ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, який зареєстрований 19 жовтня 1996 року Бериславським райвідділом реєстрації актів громадянського стану Херсонської області, актовий запис № 79 (а.с.25).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 23.12.2010 року, шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис за № 132 (а.с.17).
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, 24.10.2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, відповідно до якого остання придбала земельну ділянку площею 0, 1564 га та житловий будинок літ. «А» житловою площею 26,50 кв.м., загальною площею 51,40 кв.м. з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, які знаходяться в с. АДРЕСА_3. (а.с.69).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.12.2011 року (а.с.21), виданого на підставі рішення виконкому Червономаяцької сільської ради від 24.11.2011 року № 93 (а.с.32), АДРЕСА_3 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності. При цьому опис об'єкту зазначений: житловий будинок літ. «Б», загальна площа 128,9 кв.м., житлова площа 46 кв.м. (а.с.21).
Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованого 03.11.2011року в Інспекції ДАБК у Херсонській області, яку заповнювала та подавала ОСОБА_4, остання визначила початок та закінчення будівництва - 2008 рік (а.і.с..53-55). Колегія суддів не погоджується з твердженнями відповідача, що вона помилково вказала у декларації зазначені дати, а саме переписуючи зразок який їй надали в Інспекції, оскільки ОСОБА_4 особисто зазначила в Декларації, що усвідомлює наслідки , передбачені за подання неповних та недостовірних даних. Також оцінювальний акт, оцінка будинку за яким проведена станом на 23.01.2011 року містить відомості про рік введення в експлуатацію - 2009 (а.і.с. 5-6) , що спростовує твердження відповідача про будівництво нею будинку в 2011 році.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю подружжя, набутої за час шлюбу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог що стосуються об'єкта нерухомості будинку АДРЕСА_3, з підстав того, що позивач невірно визначився з предметом позову, таким, що не ґрунтується на нормах СК України.
Відповідно до ч.2 ст.370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом, або рішенням суду.
З урахуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині виділу йому ? частини будинку НОМЕР_2 за вищезазначеною адресою, невизнання відповідачем права позивача на майно набуте під час шлюбу, колегія суддів вважає , що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині визнання будинку АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя та виділу ? частини вказаного житлового будинку колегією суддів приймаються до уваги як такі, що ґрунтуються на нормах СК України та підтверджені допустимими доказами.
13.12.2011 року між ОСОБА_8, в інтересах якої діяв ОСОБА_9 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до якого остання придбала житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 (а.с.18).
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що будинок АДРЕСА_2 придбаний ОСОБА_4 після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про визнання цього будинку спільною сумісною власністю подружжя, та виділу ? частини колегією суддів до уваги не приймаються, як такі що не ґрунтуються на вимогах закону.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення вимог про виділ ? частини магазину, розташованого в АДРЕСА_3, оскільки доказів реєстрації такого об'єкту нерухомого майна ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови у задоволенні вимог про виділ ? частини магазину, колегією суддів до уваги не приймаються, як такі що не ґрунтуються на нормах закону та не підтверджені допустимими доказами (ч.2 ст.59 ЦПК України).
Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів до уваги не приймаються, як такі, що не спростовують мотивованих висновків суду та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів вважає, що висновки суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю набутого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час шлюбу житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 та виділу ? частини зазначеного житлового будинку не відповідають встановленим обставинам справи і суперечать нормам цивільного та сімейного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а тому ухвалене судом рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК, ч.2 ст.370 ЦК, керуючись ст..ст. 303,п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.3,4 ст.309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 03 квітня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю набутого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час шлюбу житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 та виділу ? частини зазначеного житлового будинку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці вимоги задовольнити.
Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 та виділу ? частини зазначеного житлового будинку задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю набутого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час шлюбу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3
Виділити ОСОБА_3 ? частину в праві власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: