04 червня 2013 р.Справа № 2а/1570/7771/2011
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Милосердного М.М.,
суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,
при секретарі - Дубчак Ю.В.,
за участю: представника товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" - Гєрбєя Дмитра Анатолійовича та представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі - Василенко Руслани Олександрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями (далі ТОВ з іноземними інвестиціями) "Трансінвестсервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ по роботі з ВПП) у місті Одесі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000381530 від 18 травня 2011 року та за №0000631530 від 25 червня 2011 року.
В обґрунтування позовних вимог підприємством зазначалось, що висновки зроблені відповідачем за наслідками проведеної перевірки стосовно включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкові накладній, оформленій з порушенням діючого податкового законодавства, а саме з зазначенням недостовірної інформації щодо розташування юридичної особи-контрагента позивача, є неправомірними та спростовуються Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №506992. Також зазначалось, що думка відповідача про фіктивність угод укладених позивачем з контрагентом є припущенням, яке не підтверджене жодними відповідними доказами та не відповідає обставинам справи.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року позовні вимоги задоволені. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі за №0000381530 від 18 травня 2011 року та за №0000631530 від 25 червня 2011 року.
Не погоджуючись з постановою суду, представником СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 квітня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі на підставі наказу за №269 від 19 квітня 2011 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання достовірності даних податкових декларацій з ПДВ за грудень 2010 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ "ТД Контролінг груп".
За результатами перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі був складений Акт документальної позапланової невиїзної перевірки за №172/15-3/22447500/10 від 22 квітня 2011 року, яким встановлено порушення п.п. 1.3, 1.8 ст. 1, п. "д" п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п.7.2.3, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР, а саме позивачем занижено суми ПДВ за грудень 2010 року на суму 139 491,42 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки за №172/15-3/22447500/10 від 22 квітня 2011 року, було прийнято податкове-повідомлення рішення за №0000381530 від 18 травня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з ПДВ на суму 139 401, 42 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 104 551, 07 грн. за порушення п.п. 1.3, 1.8 ст. 1, п. "д" п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п.7.2.3, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР.
30 травня 2011 року позивачем було подано до Державної податкової адміністрації (далі ДПА) в Одеській області скаргу від 26 травня 2011 року за вих. №2605/02 на вищезазначене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, за результатом розгляду якої ДПА в Одеській області було прийняте рішення від 17 червня 2011 року за №21427/10/25-0007 про результати розгляду первинної скарги, та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 18 травня 2011 року за №0000381530 у частині нарахованого ПДВ на суму 8604,37 грн. та в частині застосованої фінансової санкції у сумі 6453,00 грн., в іншій частині податкове рішення залишено без змін.
В результаті розгляду скарги податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2011 року за №0000631530, яким нарахована сума грошового зобов'язання за основним платежем склала 130797,05 грн. та 98098,07 грн. за штрафними санкціями.
Винесення зазначених податкових повідомлень - рішень та збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ і стало підставою звернення до суду.
Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають всім вимогам для надання документу юридичної сили і доказовості, а тому суд дійшов до висновку, що твердження представника відповідача стосовно нікчемності угод позивача з TOB "ТД КОНТРОЛІНГ ГРУП" є помилковим та не відповідає дійсності. Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що податкові накладні, складені за наслідком проведених господарський операцій, містять усі зазначені в законі обов'язкові реквізити, а отже позивач законно включив їх до реєстру отриманих податкових накладних та правомірно включив до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Положеннями статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) встановлено, що платник податку на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом-постачальником податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, і виходячи з нього визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.
Пунктом 7.2.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно до ст. 7.2.3. Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору поставки від 19 травня 2010 року за №19/05 в грудні 2010 року постачальником (TOB "ТД КОНТРОЛІНГ ГРУП") було передано позивачу товар - дизельне паливо, бензин А-80, А-92, наведені операції підтверджені видатковими накладними за №0000381 від 15 грудня 2010 року, за № 0000400 від 29 грудня 2010 року, за №0000398 від 29 грудня 2010 року, а також податковими накладними, наданими постачальником позивачу за №354 від 15 грудня 2010 року, №363 від 27 грудня 2010 року та за №366 від 29 грудня 2010 року.
Вищезгадані накладні видані у відповідності до підпункту 7.2. пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР із зазначенням всіх необхідних реквізитів, зокрема, з зазначенням місця розташування юридичної особи-постачальника за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, а тому враховуючи наведене колегія суддів також приходить до думки про необґрунтованість висновку відповідача про включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковій накладній, оформленій з порушенням діючого законодавства.
Крім того, вищевказані висновки податкового органу спростовуються Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №506992, в якому зазначено місцезнаходження TOB "ТД КОНТРОЛІНГ ГРУП" за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36. А приймаючи до уваги положення ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року за № 755-IV, згідно якого, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, то вбачається правомірне віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту визначеного на підставі податкових накладних складених в грудні 2010 року.
Окрім іншого, колегія суддів не може погодитись з висновками відповідача, стосовно нікчемності правочинів укладених ТОВ "Трансінвестсервіс" з TOB "ТД КОНТРОЛІНГ ГРУП" на підставі частин 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України, позаяк договори поставки товарів в судовому порядку недійсним не визнавались, підстав для визнання їх нечинними із суті договорів не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, а також контрагентами було фактично виконано умови договорів.
Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним податковим законодавством не поставлено в залежність право підприємства на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, від податкового обліку (стану) інших осіб, зокрема, внаслідок не включення контрагентом позивача до складу податкових зобов'язань сум ПДВ за відповідний період. Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, надання податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Вказані положення, також, узгоджуються зі змістом статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.
Отже, враховуючи все вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: