Справа: № 2а-4905/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
11 червня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Маслія В.І.
Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року адміністративний позов ОСОБА_3 до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС було проведено перевірку дотримання суб'єктом господарської діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового та іншого законодавства, за результатами якої прийнято акт від 13 березня 2012 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року».
Із акта перевірки від 13 березня 2012 року № 132/17-1/НОМЕР_1 вбачається, що відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог пп. «а» п. 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також вимог п. 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, оскільки ФОП ОСОБА_3 у період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року книга обліку доходів та витрат не велась; вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, оскільки - оскільки ФОП ОСОБА_3 було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (на загальну суму 88 412, 55 грн.), вимог п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки позивачем було завищено податковий кредит на загальну суму 59 563, 37 грн., в тому числі: за липень 2010 року на суму 48 162, 00 грн., за серпень 2011 року - на суму - 11 401, 37 грн.
За наслідками зазначених висновків акту перевірки відповідач 04 квітня 2012 року прийняв повідомлення-рішення № 0000321701 та № 0000331701, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.
В результаті адміністративного оскарження, Державною податковою службою України у Київській області було прийнято рішення від 14 червня 2012 року, яким було зменшено суму грошового зобов'язання з ПДВ та в частині застосованої штрафної санкції щодо порушення порядку сплати цього податку, а також - було збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та в частині застосованої штрафної санкції щодо порушення порядку сплати цього податку.
Беручи до уваги зміни внесені ДПС України до вказаних рішень, відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення № 0010071701 від 17 липня 2012 року, яким донарахував за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» суму 519, 84 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем становить 7, 36 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - 511, 84 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0010081701 від 17 липня 2012 року, яким донарахував за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» суму 170 718, 93 грн., з яких 136 574, 55 грн. сума за основним платежем, а 34 144, 38 - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 Вишгородською районною державною адміністрацією зареєстрований як фізична особа-підприємець.
ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС було виявлено, що у період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року ФОП ОСОБА_3 не вів книгу обліку доходів і витрат, чим унеможливив для відповідача встановлення змісту доходів та витрат, які включались позивачем до відповідних показників при поданні звітності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що факт не ведення в підзвітний період книги обліку доходів і витрат позивачем не заперечується.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який був чинний до 01 січня 2011 року - платники податку, серед іншого, зобов'язані: вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, на підставі яких формується податковий кредит платника податку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики.
На виконання зазначеної статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року було затверджено Книгу доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Згідно п. 1 Порядку ведення обліку - платники податку на доходи фізичних осіб, які відповідно до Податкового кодексу України ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат згідно з формою, затвердженою цим наказом.
Пунктом 176.1 статті 176 ПК України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, передбачена аналогічна статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» норма.
Також, в п. 176.1 статті 176 ПК України визначено, що на вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
Відповідно до п. 121.1 статті 121 ПК України - незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Що ж стосується решти суми, то вона виникла як донарахування до суми заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 04 квітня 2012 року, яке не скасоване відповідачем, і яке не є предметом даного позову.
Оскільки законодавством передбачено обов'язок платника податку вести Книгу обліку та витрат з метою визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визнання правомірним податкового повідомлення-рішення № 0010071701 від 17 липня 2012 року.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що сума до сплати, визначена в оскаржуваному податкового повідомлення-рішення № 0010081701 від 17 липня 2012 року складається з сум:
- 48 162 грн. - що становить донарахований ПДВ у зв'язку з тим, що позивачем було завищено податковий кредит на цю суму за наслідками господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЦНБТ «Юпітер-південь»;
- 88 412, 55 грн. - що становить, за висновком відповідача, різницю між задекларованим позивачем зобов'язанням з ПДВ та зобов'язанням з ПДВ, встановленим відповідачем під час перевірки за цей же підзвітний період.
Податковий кредит позивач сформував за господарськими операціями з ТОВ «ЦНБТ «Юпітер-південь» за липень 2010 року.
З Акту перевірки вбачається, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, лише на підставі відомостей системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а саме у зв'язку з тим, що ТОВ «ЦНБТ «Юпітер-південь» не відобразив податкове зобов'язання, дійшло висновку про неправомірне завищення податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 Відповідачем не пояснюється, яке саме податкове зобов'язання ТОВ «ЦНБТ «Юпітер-південь» не відобразило в своїй податковій звітності
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в акті перевірки відсутні також висновки відповідача про неналежність (безтоварність) господарських операцій позивача з ТОВ «ЦНБТ «Юпітер-південь» чи неналежність господарських документів (податкових накладних чи ін.) складених за участю ТОВ «ЦНБТ «Юпітер-південь», на підставі яких позивач сформував податковий кредит.
Між тим, ґрунтуючись на вказаних обставинах, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС прийшла до висновку про те, що позивач на порушення вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний до 01 січня 2011 року - до складу податкового кредиту з ПДВ включив вартість придбаних товарів, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності.
Колегія суддів критично ставиться до такої позиції відповідача, оскільки в тому ж акті перевірки, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС вказує, що позивач формував податковий кредит шляхом придбання матеріалів для виробництва спеціалізованих дерев'яних меблів для підприємств торгівлі, прилавків, вітрин, полиць тощо.
З матеріалів справи вбачається, що, згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності позивача, серед іншого, є: виробництво меблів для сидіння; виробництво меблів для офісів та підприємств торгівлі; виробництво кухонних меблів; виробництво інших меблів; роздрібна торгівля меблями.
Оскільки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС зазначило, що позивач в підзвітний період займався виробництвом спеціалізованих дерев'яних меблів для підприємств торгівлі, прилавків, вітрин, полиць, то суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_3 здійснював господарські операції з ТОВ «ЦНБТ «Юпітер-південь» в межах закону, а саме з метою використання у власній господарській діяльності.
Що стосується заниження задекларованих ФОП ОСОБА_3 показників Декларації з ПДВ від здійснення постачання товару на загальну суму 88 412, 55 грн., слід зазначити, що в акті перевірки не міститься відомостей про те, яким чином відповідач встановлював суми в рядку «дані платника» та в рядку «дані перевірки». ДПІ у Вишгородському районі Київської області не вказало на документи чи інші належні джерела інформації, з яких і було встановлено суми посадкових зобов'язань в рядку «дані платника».
Колегія суддів зазначає, що за відсутності доказів, суд був позбавлений можливості встановити достовірність сум розбіжностей зобов'язань по ПДВ, визначених в акті перевірки.
Звертаючи увагу на викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0010081701 від 17 липня 2012 року.
Враховуючи вищезазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Маслій В.І.
Чаку Є.В.