"18" грудня 2006 р. Справа № 14/380/06
м. Миколаїв
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство “Респект-Бізнес», м.Миколаїв, вул.Артилерійська, 19
Відповідач: Відкритого акціонерного товариства “Центральний науково-дослідний та проектний інститут “Тайфун», м.Миколаїв, вул.Червоних Майовщиків, 31, кв.116
Суддя -П.В.Цвєткова
Представники:
від позивача: Соколова О.С., довіреність № 4 від 01.09.06р. ;
від відповідача: представник не з»явився ;
Предмет спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 84 000грн. боргу
В судовому засіданні 05.12.2006р. оголошена перерва до 15.12.2006р. В судовому засіданні сторони були повідомлені про час розгляду справи.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що:
18.04.2005р. між сторонами було укладено попередньо угоду про купівлю-продаж недобудованого майна -виробничої бази, розташованої на земельній ділянці площею 1820 кв.м за адресою м.Миколаїв, вул.Новосельська,1.
Відповідно до п.3 зазначеної угоди позивач зобов»язався перерахувати на рахунок відповідача до 28.04.2005р. 30% аванса (завдаток) в сумі 84 000грн., а до 15.07.2005р. залишок в сумі 196 000грн. Проте відповідач перерахував лише 30% аванса (завдатка) в сумі 84 000грн., не перерахував 196 000грн. Отже договір купівлі-продажу не уклався з вини позивача. Відповідно до ст.570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов»язання і на забезпечення його виконання. Відповідно до ч.1 ст.571 ЦК України, якщо порушення зобов»язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив таке:
18 квітня 2005р. сторонами було укладено попередню угоду про купівлю-продаж нерухомості. За умовами цієї угоди сторони попередньо дійшли згоди про укладання нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна -виробничої бази площею 1820 кв.м, що належить відповідачеві на підставі рішення господарського суду від 31.03.2005р.
Пунктом 2 попередньої угоди передбачено, що угода буде здійснена за 280 000грн. З цієї суми покупець зобов»язався перерахувати до 28.04.2005р.на рахунок продавця 30% аванса ( завдатку) в сумі 84 000грн., а решту до 15.07.2005р. -196 000 грн.
Платіжними дорученнями №159 від 20.04.2005р., №166 від 25.04.2005р., №177 від 27.04.2005р., №171 від 26.04.2005р. позивач перерахував на рахунок відповідача 84 000грн. Решта 196 000грн. в зазначений строк не перераховано. Відповідачем майно продано другому покупцеві. Оскільки відповідач не повернув позивачеві 84 000грн. останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з нього цієї суми.
Господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з оглядом на наступне:
Відповідно до ст.635 Цивільного Кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов»язуються протягом певного строку ( у певний термін) укласти договір в майбутньому ( основний договір) на умовах встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена -в письмовій формі.
В попередній угоді, укладеній сторонами, не передбачено строк протягом якого сторонами буде укладено договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст.657 Цивільного Кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідченим, то відповідно до абзацу 4 п.1 ст.635 ЦК України попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна також повинен бути нотаріально посвідченим.
Відповідно до п.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Згідно з п.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Пункт 1 ст.216 ЦК України передбачено, що недійсний (нікчемний) правочин не створює юридичних наслідків.
Оскільки попердня угода від 18.04.2005р., укладена сторонами, в нотаріальному порядку не посвідчена, то згідно зі ст.216, 220 ЦК України вона є нікчемною і ніяких наслідків для сторін не створює.
Відповідно до ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
За таких умов, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 46, 49, 82, 85 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити .
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Центральний науково-дослідний та проектний інститут “Тайфун», м.Миколаїв, вул.Червоних Майовщиків, 31, кв.116 ( р/р 26003102152001 в НФ ЗАТ КБ “Причорномор»я», МФО 326115, код ЄДРПОУ 14309072) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство “Респект-Бізнес», м.Миколаїв, вул.Артилерійська, 19 ( р/р 26003001303292 в АКБ «Райффайзенбанк», МФО 326911, код ЄДРПОУ 300835614033) -84 000 грн. ( вісімдесят чотири тисячі) боргу, 840 грн.( вісімсот сорок) держмита та 118 грн. ( сто вісімнадцять) за надані інформаційні послуги судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя П.В.Цвєткова