"12" грудня 2006 р.
16:30
Справа № 10/506/06
м. Миколаїв
Позивач: ДП «Експериментальне виробництво Інституту імпульсних процесів і технологій Академії наук України»(54018, м.Миколаїв, пр.Жовтневий, 43-а)
Відповідач: УПФУ в Ленінському районі м.Миколаєва (54018, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 17)
Суддя Горобченко Д.М.,
при секретарі судового засідання Бєловій А.І.
Від позивача: Лушников В.П., дов. № 1 від 19.03.06р.
Від відповідача: Апуневич Н.Ю., дов. № 31902/07 від 04.12.06р., Щербіна О.С., дов. № 29777/07 від 01.11.06р.
В засіданні присутні: Лушникова Ю.В.
Суть спору: визнання недійсною вимоги про сплату боргу та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.
Ухвалою суду від 22.11.2006р. строк розгляду і вирішення адміністративної справи було продовжено на один місяць -до 25.12.2006р.
Позивач позовні вимоги підтримує. У судовому засіданні представником позивача надані доповнення до позовної заяви.
Відповідач у наданих суду запереченнях № 31027/07 від 20.11.2006р. позовні вимоги не визнав, в задоволені позову просить відмовити.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 16-00 год., після якої розгляд справи було продовжено.
У судовому засіданні 12.12.2006р. було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
11.09.2006 року до Експериментального виробництва інституту імпульсних процесів і технологій Академії наук України (далі -Позивач) надійшла вимога Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Миколаєва (далі -Відповідач) № Ю-594 від 01.09.2006р. про сплату недоїмки в сумі 207857, 95 грн. та рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Миколаєва № 827 від 06.09.2006р. про застосування фінансових санкцій у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 7554, 38 грн. та нарахування пені в розмірі 4300, 43грн.
Позивач вважає зазначені вимогу та рішення протиправними.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, вказуючи на те, що відповідачем на вже узгоджену та стягнуту за рішеннями суду суму заборгованості виставлені різні вимоги, які є різними виконавчими документами, при цьому вимога № Ю-594 від 01.09.2006р. містить суму недоїмки, передбачену у вимозі № Ю-195 від 03.05.2006р., і суму зростання боргу. Крім того, позивач не затримував сплату страхових внесків, до нього не було застосовано штрафних санкцій, у зв'язку з чим рішення № 827 від 06.09.2006р. про стягнення штрафу у розмірі 50% від суми фактично сплаченої недоїмки, на його думку, прийняте помилково.
Відповідач заперечив позовні вимоги, вказуючи на те, що вимога № Ю-594 від 01.09.2006р. та рішення № 827 від 06.09.2006р. складені з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки були сформовані на підставі облікових даних з карток особових рахунків позивача, як страхувальника, згідно наданих ним щомісячних розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перерахувань по цим внескам. У зв'язку з несвоєчасною оплатою страхових внесків до відповідача застосовані фінансові санкції у вигляді нарахування пені та штрафу. З приводу порушення п.п. 8.9 п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідач зазначає, що до органу Державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу, при цьому ці вимоги мають пройти відповідну процедуру узгодження та оскарження для подальшого подання їх на виконання до органів ДВС.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Позивач є юридичною особою та відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі -Закон) є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, які зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі.
Процедура реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах передбачена Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663 (далі -Інструкція).
Статтею 106 Закону, п. 8 Інструкції встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до ч. 4 ст. 106 Закону вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.ст. 3, 18 ЗУ «Про виконавче провадження»підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи, як накази господарських судів, видані на виконання рішень господарських судів, як це передбачено ст. 116 ГПК України, рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу (вимоги про сплату недоїмки). На підставі виконавчого документа державний виконавець відкриває виконавче провадження.
Як свідчать матеріали справи та підтверджено самим відповідачем, до вимоги № Ю-594 від 01.09.2006р. увійшла сума недоїмки, яка передбачена у вимозі № Ю-195 від 03.05.2006р., яка в свою чергу була виставлена відповідачем до виконання до Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Миколаєва та станом на час слухання справи продовжує знаходитись там на виконанні, а також, суми, які були стягнуті за чинним рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.07.2005р. по справі № 11/242/05, яким з позивача на користь відповідача було стягнуто всю недоїмку, пеню та штрафні санкції за період з 27.08.2003р. по 01.06.2005р. на загальну суму 50920, 99 грн., та чинною постановою від 10.07.2006р. по справі № 7/304/06, яким з позивача на користь відповідача було стягнуто 49505, 39 грн. штрафу та 1985,75 грн. пені.
При цьому, як зазначено у судовому засіданні представниками відповідача, підставою для пред'явлення оспорюваної вимоги стало збільшення по основній заборгованості фінансових санкцій та пені. Вимогу було направлено позивачеві для узгодження відповідно до чинного законодавства.
Однак, сума основної заборгованості вже пройшла відповідний порядок узгодження. Законодавством не передбачено процедури повторного узгодження вже визначеного та стягуваного боргу.
Отже, на одну і ту ж суму боргу відповідачем складено дві вимоги: № Ю-195 від 03.05.2006р. та № Ю-594 від 01.09.2006р., які є різними виконавчими документами, чим порушено ч.5 п.8.3 Інструкції, яка передбачає формування вимоги під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу, що тягне за собою наявність у виконавчому проваджені декількох виконавчих документів з однієї суми заборгованості.
Крім того, слід урахувати й питання щодо виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області по справі № 11/242/05 та виконавчого листа по справі № 7/304/06.
Враховуючи, що в основі всіх зазначених виконавчих документів лежить несплачена заборгованість позивача по страховим внескам (недоїмка), яка виникла станом на 01.06.2005р. та яка встановлена і стягнута за рішенням суду від 19.07.2005р. по справі № 11/242/05, це може призвести до стягнення з позивача одного й того ж боргу декілька раз, що є прямим порушенням прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до ст. 106 Закону, п.п. 9.1., 9.3.2., 9.6. Інструкції до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду, застосовуються фінансові санкції. У разі коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум; при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно - 20 відсотків зазначених сум; при затримці їх сплати понад 90 календарних днів - 50 відсотків зазначених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
При цьому складається відповідне рішення про нарахування пені та накладення штрафів, яке направляється страхувальнику.
Пунктом 10.11. Інструкції передбачено, що у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.
Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Дата відправлення проставляється на корінці повідомлення.
06.09.2006р. відповідачем прийняте рішення № 827 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого до позивача станом на 28.08.2006р. застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 7554, 38 грн. (50%) та пені у розмірі 4300, 43 грн. (0, 1%).
До заперечень на позовну заяву відповідачем наданий розрахунок фінансової санкції та пені, на який він посилається як на підставу для прийняття зазначеного рішення. Також, після перерви у судовому засіданні відповідачем надані корінці повідомлень щодо перерозподілу суми на погашення.
З наданих документів неможливо прослідкувати підстави щодо нарахування саме 50% своєчасно не сплачених зазначених сум в разі затримки їх сплати саме у строк понад 90 календарних днів.
Крім того, щодо викладеного, слід врахувати порушення відповідачем вимог законодавства по формуванню вимоги на встановлену заборгованість під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу, а також, перерозподіл поточних платежів в рахунок погашення заборгованості як за вимогою № Ю-195 від 03.05.2006р., так і за наказом господарського суду Миколаївської області по справі № 11/242/05 та виконавчим листом по справі № 7/304/06.
Пунктом 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення дій чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно п. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 10.07.2006р. по справі № 7/304/06 встановлено, що станом на 01.05.2006р. позивач (відповідач по справі № 7/304/06) має заборгованість по страховим внескам в розмірі 138038, 15 грн., яка складається з заборгованості позивача по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з травня 2005 року по березень 2006 року в розмірі 86547, 01 грн., штрафні санкції в розмірі 49505, 39 грн., пеня -1985, 75 грн., що підтверджується, зокрема, вимогою відповідача (позивача по справі № 7/304/06) № Ю-195 від 03.05.2006р., яка виставлена до виконання до Державної виконавчої служби та станом на 10.07.2006р. знаходиться там на виконанні, у зв'язку з чим відповідачеві було відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення з позивача заборгованості з недоїмки по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 86547, 01 грн. за період з 01.06.2005р. по 01.05.2006р. Визначено заборгованість по штрафним санкціям у сумі 49505, 39 грн., по пені -1985, 75 грн.
На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про виконавчу службу», ст.ст. 71, 72, 158-163 КАСУ, - суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною вимогу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Миколаєва № 594 від 01.09.2006р.
3. Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Миколаєва № 827 від 06.09.2006р.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанову складено 18.12.2006р.
Суддя
Д.М.Горобченко