2/258/447/13
0525/12882/2012
№ 2/258/447/2013
05 червня 2013 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого - судді Подолянчук І.М.
при секретарі Мінченковій С.В.,
представника позивача за довіреністю-адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кіровському районі м. Донецька
Про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, суд, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, вказавши, що з грудня 1994 р. він почав працювати майстром служби шляху в залізничному цеху Донецького коксохімічного заводу ім. С.М. Кірова, який в подальшому був реорганізований в ВАТ «Донецьккокс».
В 1996р. він був переведений на посаду майстра шляху 6-го розряду, а з липня 2000р.-черговим стрілочного поста того ж цеху.
24 грудня 2012р., виконуючи свої посадові обов'язки, він готував робоче місце для передачі зміни іншому черговому стрілочного поста.
При переході дороги для огляду прилеглої території він був травмований невстановленим автомобілем. До приміщення стрілочного поста його доставив випадковий свідок. Зі стрілочного поста по телефону була визвана бригада лікарів «швидкої медичної допомоги».
Внаслідок цього травмування він отримав перелом великої гомілкової кістки лівої ноги зі зміщенням, гемертроз, гематому правої голмілки.
За наслідками травми 28 грудня 2003р. був складений Акт по формі Н-5 розслідування вказаного нещасного випадку, а 06 січня 2004р. був складений Акт по формі Н-1 про нещасний випадок на виробництві.
Висновком МСЕК сер.2-18 АВ №086923 від 16 червня 2004р. йому первинно було встановлено втрату професійної працездатності за наслідками травмування на виробництві у розмірі 30% та встановлена потреба у додаткових видах допомоги, а саме: в наданні санітарно-курортного та медикаментозного лікування.
З 06 липня 2005р. висновком МСЕК сер.ДОН-04 №032736 йому встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково та потребу в медикаментозному лікуванні.
Тобто, вказана втрата професійної працездатності, відповідно до ст.13 Закону України №1105-ХІV від 23 вересня 1999р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», є страховим випадком, з настанням якого у нього, як у застрахованої особи, виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, в тому числі - і на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої стійкою втратою працездатності.
Відповідач- Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кіровському районі м. Донецька, на підставі Закону України від 23 вересня 1999р. №1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», виплачує йому щомісячні страхові виплати.
Внаслідок отриманої на виробництві стійкої втрати працездатності йому було заподіяно моральну шкоду, яка виражається не тільки в наявності тривалого фізичного болю, але й в емоційних (моральних) переживаннях та хвилюваннях.
Після отримання професійого захворювання на виробництві та стійкої втрати працездатності він вважає себе неповноцінною людиною, у нього знизилась працездатність, він був змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя, постійні болі спричиняють йому страждання, він не може виконувати домашню роботу, змушений звертатись до медичних установ за медичною допомогою, протікання хвороби спричиняє йому незручності.
Враховуючи перелічені факти, а також те, що спричинена моральна шкода носить довготривалий характер, позивач ОСОБА_2 вважає, що він має право та законні підстави на отримання відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому внаслідок отриманої на виробництві стійкої втрати працездатності.
Його здоров'я не поновлено, спричинену моральну шкоду він відчуває постійно.
Просив ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь моральну (немайнову) шкоду, яку він оцінює в 30000грн.
В судовому засіданні представникв позивача за довіреністю -адвокат ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі та надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача - начальник Відділення виконавчої дирекціх Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька Лафінський О.М. позов не визнав та суду пояснив, що вимоги позивача є безпідставними, так як останнім недоведений факт спричинення йому моральної шкоди будь-якими діями чи бездіяльністю відповідача.
Побутові умови позивача, незважаючи на професійне захворювання, не змінилися.
Відповідно до висновку МСЕК, позивач отримує від Фонду щомісячні страхові виплати.
Представник відповідача також вважає, що позивач не має права на відшкодування від Фонду моральної шкоди на викладених ним в позові підставах, так як це не передбачено діючим законодавством.
Просив суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 155 КЗпП України на усіх підприємствах створюються безпечні та нешкідливі умови праці.
Відповідно до вимог ст.ст. 21, 28, 34 Закону України №1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено право потерпілого на отримання страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі - і виплати компенсації за моральну шкоду.
Таке право виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).
Згідно до Закону України №717-V потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соцстрахування, незалежно від моменту звернення до суду та дати ухвалення судового рішення, так як відповідно до ч. 1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Таким чином, потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соцстраху, якщо стійку втрату працездатності у зв'язку з травмою на виробництві або професійним захворюванням вперше встановлено у період із 01 квітня 2001р. по 31 грудня 2005р., тобто під час дії законодавчих актів, які надавали потерпілим таке право.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_2 з грудня 1994р. почав працювати майстром служби шляху в залізничному цеху Донецького коксохімічного заводу ім. С.М. Кірова, який в подальшому був реорганізований в ВАТ «Донецьккокс».
В 1996р. позивач був переведений на посаду майстра шляху 6-го розряду, а з липня 2000р.- черговим стрілочного поста того ж цеху.
24 грудня 2012р., виконуючи свої посадові обов'язки, позивач готував робоче місце для передачі зміни іншому черговому стрілочного поста.
При переході дороги для огляду прилеглої території позивач був травмований невстановленим автомобілем. До приміщення стрілочного поста його доставив випадковий свідок. Зі стрілочного поста по телефону була визвана бригада лікарів «швидкої медичної допомоги».
Внаслідок цього травмування позивач ОСОБА_2 отримав перелом великої гомілкової кістки лівої ноги зі зміщенням, гемертроз, гематому правої голмілки.
За наслідками травми 28 грудня 2003р. був складений Акт по формі Н-5 розслідування вказаного нещасного випадку, а 06 січня 2004р. був складений Акт по формі Н-1 про нещасний випадок на виробництві.
Висновком МСЕК сер.2-18 АВ №086923 від 16 червня 2004р. позивачу первинно було встановлено втрату професійної працездатності за наслідками травмування на виробництві у розмірі 30% та встановлена потреба у додаткових видах допомоги, а саме: в наданні санітарно-курортного та медикаментозного лікування.
З 06 липня 2005р. висновком МСЕК сер.ДОН-04 №032736 позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково та потребу в медикаментозному лікуванні.
Тобто, вказана втрата професійної працездатності, відповідно до ст.13 Закону України №1105-ХІV від 23 вересня 1999р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», є страховим випадком, з настанням якого у позивача, як у застрахованої особи, виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, в тому числі - і на отримання відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої стійкою втратою працездатності, отриманою на виробництві.
Відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999р. №1105-ХІV, виплачує позивачеві щомісячні страхові виплати.
Наявність вказаної стійкої втрати професійної працездатності негативно вплинуло на стан здоров'я позивача ОСОБА_2, який не покращується, тобто йому спричинена моральна шкода, так як позивач ОСОБА_2 втратив своє здоров'я та отримав при цьому стійку втрату працездатності, в зв'язку з чим він не може вести звичний спосіб життя, при незначних фізичних навантаженнях його мучить фізичний біль.
Все це також негативно впливає на його психоемоційний стан, також позивач вимушений проходити постійні курси лікування, щоб хоч якось підтримувати своє здоров'я.
Суд вважає доведеним, що позовачеві ОСОБА_2 внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві зі стійкою втратою професійної працездатності в розмірі 30% було спричинено моральну шкоду, так як він втратив частину свого здоров'я та 30% професійної працездатністі, в зв'язку з чим він не може вести звичний спосіб життя, при незначних фізичних навантаженнях його мучить фізичний біль, все це також негативно впливає на його психоемоційний стан.
Внаслідок вказаної травми, отриманої на виробництві, позивач ОСОБА_2 змушений проходити постійні курси лікування, щоб підтримувати стан свого здоров'я.
Всі ці обставини спричиняють позивачу моральні страждання та потребують додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_2 виникло до 01 січня 2006р., тобто до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007р.», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди.
Незважаючи на те, що законодавцем було змінено спеціальний закон, позивач ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди в разі звернення до суду з позовними вимогами після 01 січня 2006р., оскільки момент виникнення спірних правовідносин, до яких застосовується чинний на цей час закон (ст.8 ЦПК України) і момент пред'явлення позову не є тотожними поняттями.
Так як факт ушкодження здоров'я позивачем ОСОБА_2 під час виконання трудових обов'язків встановлено висновками МСЕК, то суд вважає доведеним заподіяння при цьому позивачу ОСОБА_2 моральних страждань, тобто спричинення позивачу ОСОБА_2 моральної (немайнової) шкоди - фізичних і моральних страждань в результаті отриманого професійного захворювання на виробництві.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступені вини відповідача та інших обставин.
Зокрема, враховуються тривалість і характер страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи ступінь перенесених позивачем ОСОБА_2 моральних та фізичних страждань, визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 30000 грн. в відшкодування моральної шкоди необґрунтовано завищеною.
З урахуванням розумності та достатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кіровському районі м. Донецька на користь позивача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 9000грн, в решті позовних вимог про стягнення моральної шкоди ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Доводи представника відповідача, який не визнав позов та в судовому засіданні вважав, що позивач немає будь-яких прав на відшкодування моральної шкоди, так як таку шкоду йому не було спричинено на виробництві, суд визнає безпідставними, такими, що не відповідають обставинам справи, встановленим у судовому засіданні та не приймає їх в якості допустимих та достовірних доказів при обгрунтуванні судового рішення.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне віднести судові витрати на рахунок держави, так як сторони за законом звільнені від сплати судових витрат при подачі позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 21, 28, 34 Закону України №1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Рішенням Конституційного Суду України від 27.01, 2004р. по справі №1-9-2004; п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з відповідними змінами та доповненнями; ст. 368 ЦК України; ст.155 КЗпП України; ст.ст. 8, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві. 9000 (дев'ять тисяч) грн., в решті позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: