справа №251/2056/13-ц
06.06.2013 року Калінінський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі: складі: головуючого судді Шиповича В.В.
при секретарі Гордус О.В.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про відшкодування шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, -
ОСОБА_1 у лютому 2013 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО») про відшкодування шкоди, вказавши, що 20.08.2011 року вона перебувала в якості пасажира в автомобілі «Ford Escort» реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням її рідного брата ОСОБА_4. На перехресті вулиць Малинича та Шепелева м. Горлівки відбулося зіткнення їх автомобіля та автомобіля ВАЗ-21043 реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3. В результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження - закритий гвинтовий перелам правої плечової кістки зі зміщенням після чого з 20.08.2011 року по 10.02.2012 року проходила стаціонарне та амбулаторне лікування у медичних закладах м. Горлівки. Висновком МСЕК з 07.12.2011 року їй встановлена 3 група інвалідності. Вироком Калінінського районного суду м. Горлівки від 14.09.2012 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 286 ч.1 КК України за фактом ДТП 20.08.2011 року, а вона за вказаною кримінальною справою була визнана потерпілою. Вважала, що протиправними діями ОСОБА_3 їй заподіяно тяжкі фізичні та душевні страждання, вона пережила хірургічне втручання та сильний стрес, була вимушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, погіршились її життєві зв'язки. У грошовому виразі оцінила завдану їй моральну шкоду у 50 000 гривень, яку просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на свою користь. Крім того, оскільки ОСОБА_3, як власник транспортного засобу застрахував свою цивільну відповідальність у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» просила суд стягнути зі страхової компанії суму 8052 гривні яку вона витратила на придбання ліків та медикаментів. Також просила стягнути з ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у сумі 2000 гривень.
Ухвалою суду від 20.05.2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучений ОСОБА_4.
У судовому засіданні позивач та її представник підтвердили обставини викладені у позові та просили задовольнити позовні вимоги. Додатково позивач пояснила, що зверталася із заявою до страхової компанія з приводу відшкодування шкоди завданої ОСОБА_3 та надала всі документи затребувані страховою компанією у тому числі оригінали чеків на придбання лікарських препаратів, з яких працівники страхової компанії самостійно робили копії, при цьому будь-яких вимог про надання додаткових документів страхова компанія до неї не пред'являла. У квітні 2013 року страхова компанія сплатила їй на відшкодування матеріальної шкоди лише 1716,87 гривень, а в іншій частині оплачувати її витрати на лікування відмовляється.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав. При цьому посилався на те, що він не мав умислу на завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у ДТП 20.08.2011 року. Вважав, що ОСОБА_1 сама винна у отриманих тілесних ушкодженнях, оскільки не була пристебнута ременем безпеки в автомобілі, а крім того не виключена можливість що тілесні ушкодження вона отримала не в ДТП, а до цього. Він є інвалідом 2 групи та не має коштів на відшкодування шкоди ОСОБА_1, а суд вже засудив його по кримінальній справі до штрафу на користь держави у сумі 3400 гривень. Оскільки він застрахував свою відповідальність вважав, що ОСОБА_1 всі свої претензії повинна пред'являти до страхової компанії. Витрати ОСОБА_1 на послуги адвоката на думку ОСОБА_3 є необґрунтовано завищеними, оскільки за його інформацією допомога адвоката у подібній справі коштує не більше 500 гривень.
Представник відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» у судове засідання не з'явилася, просила розглянути справу без її участі та подала письмові заперечення проти позову ОСОБА_1. У своїх запереченнях проти позову представник ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» не заперечувала, що 27.07.2011 року між страховою компанією та ОСОБА_3 було укладено Договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/6343014 відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 210430-20 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_3. 14.09.2012 року до страхової компанії звернулася ОСОБА_1 із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду завдану життю та здоров'ю та надала перелік документів згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після вивчення наданих позивачем документів страховою компанією було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 1716,87 гривень. Представник відповідача заперечувала проти стягнення зі страхової компанії різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та сумою заявленою ОСОБА_1, посилаючись на те, що у багатьох копіях чеків наданих позивачем не вказані назви ліків, а зазначено лише їй групова належність, як то «анальгетики», «антибіотики», «вітаміни», крім того деякі препарати вказані в чеках не зазначені у медичних призначеннях, а на деяких чеках текст неможливо відтворити. Таким чином на думку представника відповідача, ОСОБА_1 не надала належних доказів на підтвердження своїх вимог. Щодо відшкодування моральної шкоди то представник відповідача вважала, що розмір моральної шкоди повинен вираховуватися пропорційно матеріальній шкоді.
Третя особа ОСОБА_4, у судовому засіданні за його участі пояснив, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та страхової компанії законними і обґрунтованими. При цьому вважав, що він не повинен відшкодовувати ОСОБА_1 заподіяну шкоду, оскільки в ДТП, що сталося 20.08.2011 року винен не він, а ОСОБА_3.
Суд вислухавши пояснення сторін, третьої особи та представника позивача, оголосивши письмові заперечення проти позову представника відповідача, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Вироком Калінінського районного суду м. Горлівки від 14.09.2012 року у кримінальній справі №1/0521/443/2012, який набрав законної сили 11.12.2012 року, встановлено, що ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ст. 286 ч.1 КК України за наступних обставин, - 20.08.2011 року, приблизно о 19.30 годині ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем ВАЗ-210430-20 ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_3 та рухався по проїжджій частині вулиці Малинича в Калінінському районі м. Горлівки. Наближаючись до перехрестя проїжджих частин вул. Малинича та вул. Шепелева водій ОСОБА_3 діючи в порушення вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України заздалегідь не зайняв відповідне крайнє положення на проїжджій частині призначеній для руху в цьому напряму та приступив до виконання маневру повороту ліворуч. При виконанні маневру повороту ліворуч водій ОСОБА_3 не надав дорогу автомобілю «Ford Escort» реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_4, який рухався у зустрічному йому напрямку по проїжджій частині вул. Малинича та допустив зіткнення вищевказаних транспортних засобів. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди була травмована пасажир автомобіля «Ford Escort» реєстраційний номер НОМЕР_5 ОСОБА_1 та їй спричинені тілесні ушкодження - закритий гвинтовий оскольчастий перелам нижньої третини правої плечової кістки зі зміщенням, посттравматичний неврит правого променевого нерву, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що потребують тривалого строку лікування, - більш ніж 21 день (а.с. 73-78).
Таким чином суд приймає як доведений факт ушкодження здоров'я ОСОБА_1, а саме отримання нею тілесних ушкоджень, - закритий гвинтовий оскольчастий перелам нижньої третини правої плечової кістки зі зміщенням, посттравматичний неврит правого променевого нерву у ДТП 20.08.2011 року в результаті зіткнення автомобілів ВАЗ-210430-20 ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 та «Ford Escort» реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_4.
За наявності вироку суду який набрав законної сили, доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 отримала наявні в неї тілесні ушкодження до ДТП 20.08.2011 року є безпідставними та судом не приймаються.
Відповідно до ч.2 ст. 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Разом з тим, оскільки у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що не бажає пред'являти будь-які позовні вимоги про відшкодування шкоди до ОСОБА_4, суд враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства розглядає справу в межах заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 та страхової компанії «ВУСО». При цьому судом залучено ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, оскільки рішення по справі може вплинути на його права та обов'язки щодо сторін розглядуваної справи, як одного із володільців джерела підвищеної небезпеки внаслідок зіткнення яких 20.08.2011 року отримала ушкодження здоров'я пасажир ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, - особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Між ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» 26.07.2011 року було укладено Договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6343014 (далі страховий Поліс) відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 210430-20 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 62, 89). Строк дії страхового Полісу з 27.07.2011 року до 26.07.2012 року.
Страховим полісом встановлено наступні ліміти відповідальності страховика, - за шкоду заподіяну життю та здоров'ю (на одного потерпілого) 100 000 гривень, за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) 50 000 гривень. Франшиза встановлена на рівні 0 гривень.
Щодо відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю ОСОБА_1 пов'язаної з лікуванням необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є у тому числі шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.
14.09.2012 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю та здоров'ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 20.08.2011 року за участі застрахованого транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 210430-20 ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3. При цьому ОСОБА_1 просила страхову компанію відшкодувати їй витрати пов'язані з лікуванням, реабілітацією та стійкою втратою працездатності (а.с. 144).
22 квітня 2013 року ПрАТ СК «ВУСО» складено страховий акт №1557-24 відповідно до якого ушкодження здоров'я ОСОБА_1 у ДТП 20.08.2011 року кваліфіковано як страховий випадок та розмір страхового відшкодування визначено у сумі 1716,87 гривень (а.с. 70).
Разом з тим у судовому засіданні оглянуті надані ОСОБА_1 оригінали фіскальних чеків, товарних чеків і накладної про придбання лікарських препаратів та медикаментів у період з 22.08.2011 року по 29.04.2012 року на загальну суму 8040 гривень 47 копійок.
Копії цих же платіжних документів були наявні у розпорядженні страхової компанії при прийнятті рішення про виплату страхового відшкодування за заявою ОСОБА_1 (а.с. 63-68).
Доводи страхової компанії про неприйняття більшої частини фіскальних та товарних чеків, як документів, що підтверджують витрати на лікування ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими.
Так згідно виписок з амбулаторної картки ОСОБА_1 та виписних епікризів (а.с. 7-15, 113-115, 120-126) позивач внаслідок травми отриманої у ДТП 20.08.2011 року знаходилась:
- на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні міської лікарні №2 м. Горлівки з 20.08.2011 року по 15.09.2011 року де їй було проведено дві хірургічні операції;
- з 16.09.2011 року по 25.10.2011 року під наглядом лікарів хірурга та невропатолога;
- з 26.10.2011 року по 12.11.2011 року та з 21.11.2011 року по 13.12.2011 року на амбулаторному лікуванні у фізіотерапевтичному відділенні міської лікарні № 1 м. Горлівки;
- з 18.01.2012 року по 10.02.2012 року на амбулаторному лікуванні в поліклініці №3 міської лікарні №1 м. Горлівки;
- з 29.02.2012 року по 28.09.2012 року під наглядом лікарів хірурга та невропатолога;
- з 28.09.2012 року по 06.10.2012 року на денному стаціонарі центра первинної медичної допомоги № 1 м. Горлівки.
При проходження вищевказаного лікування ОСОБА_1 їй призначалися лікарські препарати та медикаменти.
Відомості про будь-яке інше ушкодження здоров'я ОСОБА_1 у цей період, крім травм отриманих у ДТП 20.08.2011 року у медичній документації відсутні.
Таким чином позивач надала страховій компанії всі документи які були у її розпорядженні з приводу ДТП 20.08.2011 року та її наслідків і жодним чином не перешкоджала страховій компанії проводити розслідування страхового випадку.
Відповідно до п.33-1.2 статті 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховій компанії надано право безоплатно отримувати документи, що містять відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, а також іншу інформацію, необхідну для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування.
Таким чином у разі наявності у страхової компанії будь-яких сумнівів щодо наданих ОСОБА_1 платіжних документів про придбання ліків та медикаментів вона (страхова компанія) мала право на підставі п.33-1.2 статті 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернутися з письмовими запитами до медичних установ і аптечних закладів якими були видані вказані фіскальні та товарні чеки за відповідними роз'ясненнями, врахувавши при цьому що ці чеки видаються і оформлюються торгівельними аптечними закладами, а роль ОСОБА_1 у такому оформленні є пасивною.
Разом з тим відповідачем (страховою компанією) не надані суду докази неналежності платіжних документів про придбання ліків та медикаментів представлених ОСОБА_1.
Крім того дії страхової компанії по відмові ОСОБА_1 у повному відшкодуванні витрат пов'язаних з лікуванням суперечать цілям та спрямованості страхування, передбаченим статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ПрАТ СК "ВУСО" на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю пов'язаної з лікуванням 6323, 60 гривень, виходячи з розрахунку: 8040,47 грн. (сума витрат на лікування підтверджена платіжними документами) - 1716,87 грн. (сума добровільно виплаченого страхового відшкодування).
Щодо відшкодування моральної шкоди пов'язаної з ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України, - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода може полягати в тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (п.1 ч.2 ст.23 ЦК України).
У судовому засіданні достовірно встановлено, що в результаті ДТП 20.08.2011 року ОСОБА_1 отримала істотне ушкодження здоров'я, у зв'язку з чим зазнала значних фізичних і душевних страждань. Отримане ушкодження здоров'я призвело до інвалідності позивача та до необхідності на тривалий час їй змінити уклад свого життя, перенести хірургічні втручання та проходити тривалі курси лікування, застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя.
Висновком МСЕК від 24.01.2012 року ОСОБА_1 з 07.12.2011 року визнана інвалідом третьої групи за результатами ушкодження здоров'я у ДТП 20.08.2011 року (а.с. 16). При цьому позивачу протипоказана робота пов'язана з тяжкими фізичними навантаженнями на праву руку та рекомендоване лікування у травматолога.
Висновком МСЕК від 04.03.2013 року під час переогляду ОСОБА_1 їй підтверджена третя група інвалідності на строк до квітня 2015 року (а.с. 106).
За таких обставин з урахуванням глибини і тривалості фізичних та душевних страждань ОСОБА_1, погіршення її здібностей, враховуючи вимоги розумності і справедливості суд вважає, що розмір заподіяної позивачу ушкодженням здоров'я моральної шкоди у грошовому виразі необхідно визначити у 20 000 гривень.
Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 посилаючись у тому числі і на те, що всі виплати позивачу повинна здійснювати страхова компанія.
На час укладення страхового полісу (Договору) між ОСОБА_3 та страховою компанією (26.07.2011 року) і на час настання страхового випадку (20.08.2011 року), щодо розміру страхового відшкодування моральної шкоди діяли положення п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції до внесення змін Законом України № 5090-VI від 05.07.2012), відповідно до яких страховик відшкодовує моральну шкоду у розмірі не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 9.3. статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції до внесення змін Законом України № 5090-VI від 05.07.2012) було передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, на рівні 51000 гривень на одного потерпілого.
Таким чином за страховим полісом ОСОБА_3 розмір відповідальності страховика за моральну шкоду заподіяну ушкодженням здоров'я на одного потерпілого встановлено на рівні 2550 гривень, із розрахунку 51 000 грн. (ліміт передбачений п.9.3. ст. 9 Закону на час укладення договору) х 5 %.
За таких обставин виходячи з наявності у ОСОБА_3 страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та відсутності згоди ОСОБА_3 на самостійне відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути на відшкодування моральної шкоди суму 17450 гривень, із розрахунку 20000 грн. (визначений судом розмір моральної шкоди заподіяної ОСОБА_1 ушкодженням здоров'я) - 2550 грн. (розмір відповідальності страховика за моральну шкоду заподіяну ушкодженням здоров'я).
Позовні вимоги до страхової компанії про відшкодування моральної шкоди позивачем не заявлялися.
Доводи відповідача ОСОБА_3 про необхідність урахування його матеріального, сімейного стану і стану здоров'я при визначенні розміру відшкодування шкоди не можуть бути прийняті судом, оскільки за змістом ч.4 ст.1193 ЦК України у випадку, коли шкоди завдано вчиненням злочину суд не може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища. В даному випадку вироком суду від 14.09.2012 року встановлено, що ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ст. 286 ч.1 КК України внаслідок чого і була завдана шкода ОСОБА_1.
Доводи ОСОБА_3 про необхідність врахування під час визначення розміру відшкодування шкоди вини самої ОСОБА_1, яка під час ДТП не була пристебнута ременем безпеки, також не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідачем не надано доказів того, що не використання позивачем ременя безпеки знаходиться у причинному зв'язку із виникненням або збільшенням шкоди заподіяної ОСОБА_1.
Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до правил ст. 88 ЦПК України.
Позивач, як особа, який шкода заподіяна ушкодженням здоров'я від сплати судового збору звільнена.
ОСОБА_3 як інвалід 2 групи відповідно до Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
З ПрАТ СК «ВУСО» на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 229,40 гривень.
Щодо відшкодування витрат ОСОБА_1 на правову допомогу необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.1-2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи (п. 2 ч. 3 ст.79 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Згідно з Договорами про надання послуг правової допомоги від 02.12.2011 року та від 20.02.2013 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_5, останній приймає на себе зобов'язання представляти інтереси ОСОБА_1 у справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с. 29, 36-37).
ОСОБА_5 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2330 від 14.11.2006 року (а.с. 28).
Відповідно до квитанції від 01.08.2012 року адвокатом ОСОБА_5 прийнято від ОСОБА_1 2000 гривень, як оплата за договором про надання послуг правової допомоги (а.с. 30).
Адвокатом надана довідка про надання правової допомоги ОСОБА_1, яка включає в себе консультації, складання позовної заяви, представництво у суді (а.с. 112).
Факт представництва адвокатом інтересів позивача у суді підтверджено журналами судового засідання, позовна заява наявна в матеріалах справи, а отримання консультацій від адвоката підтверджено позивачем ОСОБА_1.
За таких обставин понесені позивачем і документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1.
На підставі ст.ст. 23, 1166-1168, 1187, 1188, 1193-1195 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 22-24, 33-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», керуючись ст.ст. 10-11, 60-61, 79, 81, 84, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (ідентифікаційний код 31650052) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) на відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю пов'язану з лікуванням 6323 (шість тисяч триста двадцять три) гривні 60 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (ідентифікаційний код 31650052) на користь держави судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) на відшкодування моральної шкоди пов'язаної з ушкодженням здоров'я 17450 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень та витрати на правову допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень.
В іншій частині у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд міста Горлівки шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Шипович В.В.