04 червня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді Стуковенкової Т.Г.
суддів - Капелюхи В.М., Чернусь К.П.
за участю секретаря Лісіна С.В.
прокурора Кондратова О.Г.
законного представника потерпілого
ОСОБА_1
представника потерпілого - адвоката
ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження №12012040030000123 за апеляційними скаргами прокурора, який підтримував державне обвинувачення у кримінальному провадженні та представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, на ухвалу Ленінського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2013 року щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Роздори, Синельніковського району, Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України
Цією постановою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудовому колективу ПАО «Дніпротяжмаш» за умови, що він протягом року, з дня передачі його на поруки, виправдає довіру колективу підприємства, не буде ухилятися від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Органи досудового розслідування обвинувачували ОСОБА_3 в тому, що він 04 грудня 2012 року, близько 12 години 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Хюндай Елантра» державний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Авіаційній м. Дніпропетровська з боку вул. Ногінської у напрямку пр. Петровського.
Під час руху, обвинувачений, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, а саме п.16.2 Правил дорожнього руху України, проявляючи крайню неуважність до змін дорожньої обстановки, при виконанні повороту ліворуч на пр. Петровського в напрямку пр. Калініна, рухаючись на зелений сигнал світлофору, не надав дороги пішоходу ОСОБА_1, який переходив проїзну частину пр. Петровського, на яку він повертав, та скоїв наїзд на нього.
Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеню тяжкості. Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3 знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
В апеляційних скаргах:
- прокурор, не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження, просить оскаржувану ухвалу скасувати та повернути кримінальне провадження на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому вказує, що звільняючи ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, суд послався на те, що обвинувачений вперше вчинив кримінальне правопорушення з необережності, яке відноситься до середньої тяжкості, щиросердечно розкаявся у вчиненому, займається суспільно-корисною працею та має на утриманні малолітню дитину, разом з тим, суд не взяв до уваги та не дав оцінки даним, що містяться в матеріалах справи які впливають на вирішення даного питання, не допитав ОСОБА_3 по обставинам вчиненого правопорушення, не з'ясував його відношення до вчиненого.
Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що заявлене трудовим колективом клопотання та додані до нього документи не відповідають вимогам ст.47 КК України.
- представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування кримінального і кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали та призначення кримінального провадження до нового розгляду в суді першої інстанції, посилаючись на необ'єктивність, упередженість та грубе порушення норм кримінального і кримінального - процесуального закону.
Зокрема, він вказує, що на те, що однією з обов'язкових умов передачі на поруки трудовому колективу є щире каяття обвинуваченого, однак обвинувачений ОСОБА_3 пробачення у потерпілого не попросив і до теперішнього часу не надав навіть часткової матеріальної допомоги, що свідчить про відсутність щирого каяття обвинуваченого. Сама поведінка обвинуваченого, його посилання в судовому засіданні, що спричинену ним шкоду повинна відшкодовувати страхова компанія, свідчить про його бажання уникнути матеріальної відповідальності.
Крім того, представник потерпілого зазначає, що заявлене трудовим колективом клопотання не відповідає вимогам ст.47 КК, а саме в ньому відсутні зобов'язання колективу про здійснення заходів виховного характеру щодо обвинуваченого, спрямованих на недопущення вчинення особою, взятою на поруки, нових правопорушень.
В запереченнях на апеляційні скарги адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить апеляційні скарги прокурора та адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на законність ухвали суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора на підтримання апеляції прокурора, який підтримував державне обвинувачення у кримінальному провадженні, та апеляції представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2, пояснення законного представника потерпілого ОСОБА_1 та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2, які підтримали доводи, що викладені в апеляції представника потерпілого і просили її задовольнити, як і апеляцію прокурора, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_4, які заперечували проти апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи, що містяться в апеляційних скаргах, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора, який підтримував державне обвинувачення у кримінальному провадженні, та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.47 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинене нею правопорушення.
Тобто, звільнення особи від кримінальної відповідальності допускається за умови, що вона вперше вчинила кримінальне правопорушення невеликої або середньої тяжкості, з підстави щирого розкаяння особи, а також за наявності клопотання колективу підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.47 КК України за клопотанням трудового колективу ПАО «Дніпроважмаш» про передачу його на поруки. При цьому зазначивши про те, що ОСОБА_3 вперше вчинив з необережності кримінальне правопорушення середньої тяжкості, щиросердечно розкаявся у вчиненому, займається суспільно-корисною працею, має на утриманні малолітню дитину, не заперечує проти закриття кримінального провадження відносно нього.
Проте, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, суд залишив поза увагою, що клопотання, заявлене трудовим колективом ПАО «Дніпроважмаш», у вигляді виписки із протоколу зборів трудового колективу, належним чином не оформлене. Не зрозуміло, загальні збори якого колективу приймали рішення про клопотання перед судом про передачу на поруки ОСОБА_3, хто головував на зборах і хто вів протокол зборів, яка загальна кількість робітників даного підприємства. Крім того, в рішенні зборів про клопотання перед судом Ленінського району м.Дніпропетровська про передачу ОСОБА_3 на поруки трудовому колективу не визначені умови, яких останній повинен дотримуватися після передачі його на поруки (а.с.45).
Відповідно до вимог ст.370 КПК судове рішення у кримінальному провадженні є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Тому суду слід неухильно додержувати вимог про законність, обгрунтованість та вмотивованість вироку і ухвали в кримінальному провадженні.
Обгрунтованість ухвали або вироку означає відповідність висновків суду у рішенні фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст.91 КПК). Також слід зауважити, що суд досліджує докази безпосередньо. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях й інших відомостях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Таким чином, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, клопотаннями тощо, наданими сторонами обвинувачення, захисту або потерпілим, якщо їх не було досліджено в судовому засіданні, що витікає із ст.94 КПК.
Зазначених вимог закону суд не дотримав. Оскаржуване рішення щодо ОСОБА_3 суд прийняв з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, про йдеться в апеляційних скаргах прокурора та представника потерпілого.
Як вбачається із журналу судового засідання і технічного запису кримінального провадження в суді першої інстанції, суд, не виконавши вимоги ст.ст.347 -349 КПК, без оголошення прокурором обвинувального акту, не роз'яснюючи обвинуваченому суті обвинувачення, не визначивши обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, перейшов до розгляду клопотань учасників судового провадження.
Таким чином суд, не досліджуючи всіх обставин кримінального провадження, порушуючи конституційне право потерпілого ОСОБА_1 на справедливий розгляд та вирішення справи в суді, задовольнив заявлене захисником обвинуваченого ОСОБА_4 клопотання, яке було підтримане обвинуваченим ОСОБА_3 про звільнення останнього від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудовому колективу ПАТ «Дніпротяжмаш».
Як вбачається з ухвали, суд, застосовуючи щодо ОСОБА_3 ст.47 КК, послався як на підстави звільнення його від кримінальної відповідальності щиросердечне розкаяння у вчиненому, зайнятість суспільно-корисною працею, наявність на утриманні малолітньої дитини.
Однак ці обставини, на які посилався суд першої інстанції не були предметом безпосереднього дослідження суду, тому він не мав права обґрунтовувати ними свої висновки щодо наявності підстав для застосування положень ст.47 КК відносно ОСОБА_3
Таким чином, з наведеного можна зробити висновок, що суд належним чином не вмотивував своє рішення щодо звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності й передачі його на поруки трудовому колективу.
Не зрозуміло також, на підставі яких даних суд прийшов до висновку про щиросердечне розкаяння обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Відповідно до вимог ст.66 КК щире каяття має місце в тих випадках, коли особа повністю визнає свою вину у вчиненому злочині, дає своїй поведінці належну оцінку, відшкодувала заподіяну шкоду і дійсно готова нести передбачену законом відповідальність. У судовому засіданні ОСОБА_3 хоча формально і визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, проте не прийняв ніяких мір щодо відшкодування потерпілому матеріальної шкоди.
При таких обставинах висновки суду про щиросердечне розкаяння обвинуваченого не відповідають фактичним обставинам.
Та обставина, що ОСОБА_3 займається суспільно-корисною працею та має на утриманні малолітню дитину, на що послався суд, сама по собі не є підставою для застосування щодо нього ст.47 КК.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що рішення суду про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК з передачею на поруки на підставі ст.47 КК є передчасним, воно прийняте без повного, всебічного дослідження обставин справи і зібраних доказів, а тому воно не може бути визнане законним і обґрунтованим, оскільки суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст.410, 412 КПК, що суттєво вплинуло на правильність прийняття рішення, тому відповідно до ч.1 ст.409 КПК ці порушення закону є підставою для скасування ухвали суду.
Оскільки в даному випадку апеляційний суд, скасувавши ухвалу, згідно ст.407 КПК не вправі постановити свій вирок, кримінальне провадження підлягає поверненню до суду першої інстанції для судового розгляду в загальному порядку, що передбачено ч.4 ст.288 КПК.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора, який підтримував державне обвинувачення у кримінальному провадженні та представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2- задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2013 року щодо ОСОБА_3 - скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_3 у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді апеляційного суду
Дніпропетровської області
провадження № 11-кп/774/114/13 Головуючий у 1 інстанції Дьомін О.Л.
Категорія ч.1 ст.286 КК України Доповідач Стуковенкова Т.Г.