Справа № 186/685/13-ц
"10" червня 2013 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області
в складі: головуючої судді Кривошеї С. С.
при секретарі Труняковій А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,
09 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за час роботи на підприємстві вугільної промисловості (шахта «Степова» ПАТ «ДТЕК «Павлограградвугілля») він 01 червня 1973 року був травмований, про що було складено акт про нещасний випадок №9-а від 16 лютого 1976 року.
Первинний МСЕК він пройшов 01.06.1973 року з встановленням йому 50% втрати професійної працездатності та третьої групи інвалідності.
При повторному огляді на МСЕК 09 червня 1997 року йому було встановлено 80% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності безстроково.
Вважає, що внаслідок каліцтва йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 100000 гривень, та прохає суд стягнути зазначені грошові кошти з відповідача ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на його користь.
Позивач в судове засідання не з'явився, направив суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прохав суд їх задовольнити.
Представник відповідача ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» в судове засідання не з'явився, прохав суд розглянути справу за його відсутності з урахуванням наданих заперечень, відповідно до яких він позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_1, укладаючи з відповідачем трудовий договір, був повідомлений під розпис, в порядку с.29 КЗпП України про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров'я та пов'язані з цими умовами праці пільгами та компенсаціями. Виходячи з цього, слід вважати, що позивачеві нічого не перешкоджало відмовитися від укладення цього договору. Таким чином сама важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача - не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванні чи іншому ушкодженні здоров'я працівника при виконанні ним трудових обов'язків. Також позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений ст.237-1 КЗпП України для звернення до суду. Висновком МСЕК від 1973 року ОСОБА_1 було встановлено стійку втрату працездатності, тобто право на звернення до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди у позивача виникло в 1972 році, на той час спірні правовідносини були врегульовані ст.ст.440,456 ЦК України 1963 року, законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, затверджених Кабінетом Міністрів України від 23 червня 1993 року №472 з послідуючими змінами та доповненнями, які не містили норми, відповідно до якої позовна давність не поширювалася на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно до ст.71 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент виникнення спірних відносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Строк позовної давності у позивача закінчився 29 червня 2002 року до введення в дію ЦК України 2003 року. Позивач звернувся до суду у 2013 році зі значним пропущенням строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.
Крім того ОСОБА_1 підприємством у відповідність до наказу №973 від 27.04.1995 року було нараховано грошову суму по відшкодуванню моральної шкоди у розмірі 9600000 карб. за 80 % втрати позивачем професійної працездатності. Дана сума була виплачена ОСОБА_1 в травні 1995 року.
Прохав суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що позивач тривалий час працював на підприємстві вугільної промисловості шахта «Степова», правонаступником якого є відповідач. 01 червня 1973 року під час виконання трудових обов'язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок і він отримав ушкодження здоров'я у вигляді забою голови та спини, що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві №9- «а» від 16 лютого 1978 року.
19 жовтня 1978 року позивачу висновком ВТЕК встановлено 50% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.
При неодноразових оглядах МСЕК ОСОБА_1 18 листопада 1997 року остаточно було встановлено 80% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності безстроково.
На час виникнення спірних правовідносин відшкодування шкоди, завданої здоров'ю працівника в наслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, чи професійним захворюванням, проводилося на підставі «Правил відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, спричиненої працівникам та службовцям каліцтвом чи іншим пошкодженням здоров'я, пов'язаної з їх трудовою діяльністю» затверджених постановою Держкомпраці СРСР президиума ВЦСПС від 22.12.1961 року №483\25, якими відшкодування моральної шкоди передбачено не було.
Крім того ОСОБА_1 07 грудня 1994 року, на підставі висновку МСЕК від 05 грудня 1994 року звернувся до директора шахти «Степова», правонаступник ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з заявою про відшкодування йому моральної шкоди у зв'язку з підвищенням відсотків втрати професійної працездатності з 50 до 80 %.
Наказом директора шахти «Степова» во «Павлоградвугілля» №973 від 27 квітня 1995 року було наказано виплатити ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 9600000 карбованців, на підставі висновку МСЕК від 05.12.1994 року за 80 % втрати професійної працездатності.
Призначена сума відшкодування моральної шкоди була включена до розміру заробітної плати ОСОБА_1 за квітень 1995 року та виплачена позивачу.
Тобто, моральна шкода завдана ОСОБА_1 нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом, який стався з ним 01 червня 1973 року, та призвів до втрати позивачем професійної працездатності, відшкодована відповідачем в 1995 році, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: С. С. Кривошея