Справа № 159/1602/13-ц
Провадження № 2/159/545/13
м. Ковель 21.05.2013
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
за участю: секретаря Спасюк К.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого спадкового майна, -
ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_2 (довіреність від 17.05.2012 року) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого спадкового майна.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за цією ж адресою. Відповідно до заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу ОСОБА_5 24 квітня 2003 року, спадкоємцем вказаного майна є позивач. У встановлений законом спосіб та строк позивач прийняв спадщину після смерті батька шляхом подачі заяви до Ковельської держнотконтори. Однак позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2007 року, у розгляді якої брали ті самі особи, що залучаються до розгляду даної справи, було встановлено належність зазначеного майна на праві приватної власності померлому ОСОБА_4 та визнано за відповідачем право власності на 1/6 частку у цьому майні.
Зважаючи на викладені обставини, позивач просить визнати за ним право власності на 5/6 житлового будинку АДРЕСА_1 та право власності на 5/6 земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована в АДРЕСА_1, та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_4
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилась.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
За адресою проживання відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку, судом тричі скеровувались судові повістки про виклик відповідача до суду для розгляду даної справи, проте відповідач уникає від отримання поштової кореспонденції, в зв'язку з чим поштові відправлення повернулись до суду з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання", що свідчить про небажання відповідача цікавитись надісланою їй рекомендованою кореспонденцією, а цим самим добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин суд визнає, що відповідач, в силу вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась без поважних причин, суд про причини неявки не повідомила.
Зважаючи на дані обставини, зі згоди позивача та його представника, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні серед матеріалів справи письмові докази, прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно встановлено, що померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на праві приватної власності належало майно, зокрема житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1000 гектарів, на якій вказаний будинок розташований. Таке право власності підтверджувалось витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15884400 від 11 вересня 2007 року, Державним актом на право приватної власності на землю серії II - ВЛ № 028175, виданим Ковельською міською радою Волинської області 26 березня 2003 року і зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2053.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи та матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4, останній заповів усе своє майно позивачу, що підтверджується заповітом від 24 квітня 2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області і зареєстрованим в реєстрі за № 1372. Ця ж обставина встановлена й зазначеним вище рішенням суду.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно згаданого вище рішення суду, за ОСОБА_3 визнано право власності на частку розміром 1/6 у вказаному спадковому майні.
Таким чином решта частки зазначеного майна, яка підлягає спадкуванню за заповітом, становить 5/6. Зважаючи на наявність вказаного заповіту, частка розміром 5/6 спадкового майна належить позивачу.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи, до Ковельської держнотконтори, крім позивача та відповідача, із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_6, яка, згідно даної заяви, є внучкою померлого ОСОБА_4
Згідно вимог ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Судом встановлено, що заповіт, який залишив ОСОБА_4, на даний час не визнаний недійсним, позивач прийняв спадщину за цим заповітом, не відмовився від її прийняття, зазначене вище спадкове майно охоплено цим заповітом, а тому, зважаючи на вимоги ст. 1223 ЦК України, зазначена заява ОСОБА_6 не має правового значення для вирішення даної справи.
Позивач подав докази, які підтверджують існування обставин, на які він покликається як на підставу своїх вимог, тобто докази належності йому в порядку спадкування за заповітом частки розміром 5/6 в спадковому майні. Відповідач заперечень та доказів, які б спростовували вказані обставини не подала.
Таким чином суд повно, всесторонньо та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на частку розміром 5/6 в спадковому майні після смерті його батька ОСОБА_4
Судові витрати по справі, за клопотанням позивача та його представника, суд залишає за позивачем.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 1216, 1217, 1218, 1222, 1223, 1233, 1234, 1235 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого спадкового майна - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку розміром 5/6 (п'ять шостих) житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку розміром 5/6 (п'ять шостих) земельної ділянки площею 0,1000 гектара, розташованої на території АДРЕСА_1, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (вказана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії II - ВЛ № 028175, виданого Ковельською міською радою Волинської області і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2053).
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при його оголошенні - протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Повний текст рішення складено та підписано 24 травня 2013 року.
Головуючий П.Ю.Бойчук