Справа № 748/437/13-ц Провадження № 22-ц/795/1428/2013 Головуючий у I інстанції -Козак В. І. Доповідач - Бечко Є. М.
Категорія - цивільна
06 червня 2013 року м. Чернігів
у складі: головуючого - судді Бечка Є.М.,
суддів - Хромець Н.С., Горобець Т.В.,
при секретарі - Костюк Ю.Г.,
за участю - сторін, пр-ка третьої особи Заставного С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача: Комунальне підприємство "Гончарівське" Гончарівської селищної ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено через недоведеність позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване у зв'язку з неповним встановленням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку доказам по справі, а саме: акту комісії від 25 лютого 2013 року, довідці від 07.07.2005 року № 348, виданої начальником Гончарівської КЕЧ та показам свідків.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що періодична тимчасова відсутність відповідача в квартирі АДРЕСА_1, у зв'язку з працевлаштуванням в іншому місті, не є підставою для визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, а позивачем не надано беззаперечних доказів того, що відповідач протягом якнайменше шести місяців був від сутній за місцем реєстрації, втратив інтерес до житла.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції, так як він відповідає наявним матеріалам та встановленим обставинам справи.
Судом встановлено, що 22 червня 2001 року відповідачу був виданий ордер № 296 на сім'ю із двох осіб на право зайняття трьох кімнат площею 54,0 мІ в кімнаті АДРЕСА_1. В ордер були включені: ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_2 ( а.с.10).
З 2007 року АДРЕСА_1 перебуває на балансі в КП «Гончарівське» Гончарівської селищної ради Чернігівського району ( а.с.11).
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2012 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано( а.с.8).
З довідки КП «Гончарівське» Гончарівської селищної ради від 04 лютого 2013 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.15).
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.
Відповідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Як вбачається з матеріалів справи, в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.06.2012 року, згідно зі слів сторін зазначено, що в 2012 році позивач з відповідачем розлучились, але продовжують проживати разом в своїй квартирі.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту комісії від 02 листопада 2012 року, особистих речей відповідача в зазначеній вище квартирі не було виявлено. Згідно акту комісії від 25 лютого 2013 року, в спірній квартирі були виявлені речі відповідача.
Після цього з ініціативи позивачки проводилися ще три огляди квартири АДРЕСА_1, під час яких не було виявлено речей відповідача.
Суд прийшов до висновку, що відповідач періодично тимчасово відсутній в квартирі АДРЕСА_1, до якого він відноситься як до свого постійного місця проживання. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.
Згідно доказів, які знаходяться в матеріалах справи та показів свідків,суд вважає встановленим той факт, що ОСОБА_3 лише тимчасово відсутній за місцем мешкання, строк тимчасової відсутності наймача за місцем мешкання не перевищує шість місяців, тому підстав для визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням без поважних причин немає.
Крім того, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.4 Постанови від 12 квітня 1985 року №15 «Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України», згідно зі ст. 61 ЖК України, житлово-експлуатаційна організація, а за її відсутності - підприємство, організація, установа як наймодавець, можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів житлового найму. Вони вправі, зокрема, пред'являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Вказана обставина також є підставою для відмови у позові.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: